Рішення

від 26.12.2018 по справі 2а-13025/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-13025/11/1370

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,

представників позивача Купецького Ю.Б., Семенюти Д.Б.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства Форкарс до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2011 № 0001652302/19885 та № 0001642302/19884, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 Приватне підприємство Форкарс (надалі - ПП Форкарс , Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2011 № 0001652302/19885 та №0001642302/19884.

Згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 справа № 2а - 13025/12/1370 у задоволенні позову ПП Форкарс до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2011 № 0001652302/19885 та №0001642302/19884 - відмовлено повністю.

Згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 у справі №2а - 13025/12/1370 - скасовано та постановлено нову, згідно з якою адміністративний позов ПП Форкарс до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2011 № 0001652302/19885 та №0001642302/19884, -задоволено.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 2а- 13025/12/1370 постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

05.09.2018 адміністративна справа № 2а-13025/12/1370 надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду адміністративної справи № 2а- 13025/11/1370 визначена суддя Мричко Н.І.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.10.2018 відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України проведено процесуальне правонаступництво Відповідача шляхом заміни первісного відповідача Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було належно оформлено договірні правовідносини з контрагентами: приватним підприємством Будівельна фірма Віалекс (надалі - ПП Будівельна фірма Віалекс ), товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів (надалі - ТзОВ Екопласт-Львів ), приватним підприємством Бізнесгруп (надалі - ПП Бізнесгруп ) та приватним підприємством Львівкомфортгруп - К (надалі - ПП Львівкомфортгруп - К ) і сплачено податкові зобов'язання. Зазначає, що висновки Відповідача щодо нікчемності правочинів з вказаними контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Наголошує, що формування валових витрат здійснено згідно з вимогами чинного законодавства. У зв'язку з цим, вказує на протиправність податкових повідомлень - рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву від 01.10.2018 № 30795 (арк. справи 79, том ІV). Зазначає, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України Про податок на додану вартість та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . Наголошує, що під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентами, та доказів про відрядження посадових осіб до Самари з відмітками приймаючої сторони. Також таких документів не було надано представниками Позивача в судових засіданнях. Крім того, звертає увагу, що результатами розслідування у кримінальній справі №179-0467 встановлено, що від імені ПП Будівельна фірма Віалекс та ТзОВ Екопласт-Львів документально оформлювались неіснуючі операції купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей, послуг, робіт після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат. Вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Представники Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Просили позов задовольнити повністю посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити з підстав викладених у відзиві.

З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ПП Форкарс зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.04.2009 за № 14151020000022006. Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Залізничному районі м. Львова 08.05.2009 за № 1453.

Як видно з матеріалів справи, за результатами господарських правовідносин Позивача з його контрагентами ПП Будівельна фірма Віалекс , ТзОВ Екопласт-Львів , ПП Бізнесгруп та ПП Львівкомфортгруп - К ним було сформовано податковий кредит і валові витрати.

На підставі направлення від 28.04.2011 № 420 і № 421 та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну перевірку ПП Форкарс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2009 по 31.12.2010 валютного законодавства та іншого законодавства за період з 08.05.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складений акт № 1160/23-2/36500884 від 23.05.2011 в якому зазначено:

- порушення вимог пункту 1, пункту 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1. пункту 5.3, підпункту 5.4.8. пункту 5.4, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток всього у сумі 164559 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 56517 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 31312 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 76505 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 225 грн.;

- порушення пункту 1, пункту 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435, підпункту 7.2.3 підпункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено ПДВ всього на суму 178597,75 грн., в тому числі за жовтень 2009 року - 19521,50 грн.; за листопад 2009 року - 25692,24 грн., за січень 2010 року - 2903,0 грн., за лютий 2010 року - 3473,33 грн.; за квітень 2010 року - 16100,73 грн.; за травень 2010 року - 11079,18 грн.; за червень 2010 року - 34226,86 грн.; за липень 2010 року - 29842,41 грн.; за серпень 2010 року - 35758,50 грн.

На підставі акта перевірки, Відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0001652302/19885 та №0001642302/19884 (арк. справи 74, 75).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення до ДПА у Львівській області та ДПА України.

За результатами оскарження на адресу Позивача надішли рішення про результати розгляду первинних скарг від 19.08.2011 № 22448/10/25-005/1803 та рішення про результати розгляду скарг від 28.10.2011 № 1487/6/10-2115, згідно яких оскаржені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а первинну та повторну скарги ПП Форкарс без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив такі скасувати.

Верховний Суд скасовуючи постановлені у справі судові рішення попередніх інстанцій зазначив, що суди в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі посадових осіб ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Бізнесгруп , та ТзОВ Екопласт-Львів у діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд наголосив, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ПП Форкарс та вказаними постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Бізнесгруп , та ТзОВ Екопласт-Львів , задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Не перевірено судовими інстанціями й факт реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясовано, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі.

Вказано, що при оцінці ж задекларованої позивачем поставки від ПП "Будівельна фірма Віалекс слід згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом ТзОВ Пеппермінт до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, відповідно до якої статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

В той же час, зазначена норма містить імперативне застереження про те, що будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обставинам щодо включення позивачем до складу валових витрат вартості авіаквитків (Львів-Москва-Самара/Самара-Москва-Львів) у сумі 5069,00 грн.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів у тому

числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими підпункт 7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи наведені норми законодавства та враховуючи висновки Верховного Суду, суд встановив наступні обставини справи.

Щодо правовідносин Позивача з ПП Будівельна фірма Віалекс .

З матеріалів справи та пояснень представників Позивача вбачається, що між ПП Форкарс та ПП Будівельна фірма Віалекс 09.10.2009 було укладено договір поставки товарів в усній формі. Відповідно до умов даного договору позивачем придбано у контрагента товар на суму 271282,43 грн. В якості доказу факту відвантаження товару Позивач долучив до матеріалів справи копію накладної № 0169 від 01.11.2009 ПДВ на суму 45 213,75 грн.

Суд встановив, що Позивач відобразив у складі податкового кредиту ПДВ з придбаного товару у ПП Будівельна фірма Віалекс на загальну суму 45213,74 грн. На підтвердження вказаних господарських операцій Позивач подав суду податкові накладні № 0281 від 30.10.2009, № 0280 від 28.10.2009, № 0279 від 09.10.2009 та № 0464 від 01.11.2009. Факт оплати підтверджується банківськими виписками за 25.12.2009, 22.12.2009, 16.12.2009, 03.12.2009, 13.11.2009, 03.11.2009, 30.10.2009, 28.10.2009, 09.10.2009.

Щодо правовідносин Позивача з ТзОВ Екопласт Львів .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004581789 від 28.10.2018 керівником ТзОВ Екопласт-Львів зазначено ОСОБА_4.

До видів діяльності вказаного підприємства належить: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність у сфері інжинірингу, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТзОВ Екопласт Львів було укладено договір поставки № 0405/01 від 04.05.2010, предметом якого було постачання приладдя та обладнання.

На підтвердження віднесення Позивачем до складу податкового кредиту вартості товарів придбаних у ТзОВ Екопласт Львів на загальну суму 85239,61 грн., ТзОВ Екопласт Львів виписав Позивачу наступні податкові накладні № 1774 від 15.08.2010, № 1773 від 01.08.2010, № 264 від 05.05.2010, № 0739 від 03.06.2010, № 2077 від 22.07.2010, № 2078 від 02.07.2010.

Щодо правовідносин Позивача з ПП Львівкомфортгруп-К .

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004581786 від 28.10.2018 керівником ПП Львівкомфортгруп-К зазначено ОСОБА_6.

До видів діяльності вказаного підприємства належить: змішане сільське господарство, будівництво будівель, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами, організація перевезення вантажів, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність у сфері інжинірингу, розбирання та знесення будівель, земельні роботи, інші види оптової торгівлі, надання інших видів комерційних послуг.

Суд встановив, що між ПП Форкарс та ПП Львівкомфортгруп-К укладено договір поставки товару №002312 від 01.12.2009, згідно якого Позивач придбавав у вказаного підприємства прилади та обладнання на суму 22477,06 грн.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій з ПП Львівкомфортгруп-К Позивач долучив податкові накладні № 1681 від 08.04.2010, № 1680, від 05.04.2010, № 671 від 01.02.2010, № 118 від 04.01.2009, № 804 від 23.12.2009, № 803 від 01.12.2009 та видаткові накладні №2234 від 08.04.2010, №2233 від 05.05.2010, № 1324 від 01.02.2010, від 0856 від 04.01.2010, №0706 від 23.12.2009, № 0705 від01.12.2009. Суму вказаних витрат на придбання товару Позивач відобразив у складі податкового кредиту ПДВ.

Щодо правовідносин Позивача з ПП Бізнесгруп .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004581787 від 28.10.2018 керівником ПП Бізнесгруп зазначено ОСОБА_8.

Суд встановив, що правовідносини щодо поставки товару від ПП Бізнесгруп до ПП Форкарс регулювалися умовами договору укладеного в усній формі. За результатами вказаних правовідносин Позивачем було включено до податкового кредиту ПДВ вартість товарів придбаних у ПП Бізнесгруп на загальну суму 25667,34 грн.

На підтвердження вказаних правовідносин Позивач долучив податкові накладні №6020000019 від 02.06.2010, № 19000008 від 10.06.2010, № 19000009 від 16.06.2010, № 190000011 від 30.06.2010, № 190000010 від 22.06.2010, №7020000017 від 02.07.2010 та видаткові накладні № РН - 7-02018 від 02.07.2010, № 6-02021 від 02.06.2010.

Однак, як вбачається з долучених Позивачем податкових накладних, умовою поставки зазначено договір, однак не вказано реквізитів договору, та не долучено такого до матеріалів справи.

Суд наголошує, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпункті 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (підпункт 2.1 пункту 2 Положення).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 цього Закону).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, документів, які б підтверджували транспортування зазначених вище товарів (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Згідно з пунктом 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Щодо відсутності доказів транспортування придбаних товарів представник Позивача - керівник ПП Форкарс Купецький Ю.Б. зазначив, що товар, який Позивач придбавав був невеликих розмірів, тому при купівлі такого товару використовувалася кур'єрська доставка.

Крім того, представник наголосив, що він особисто не підписував жодних документів, та з керівниками підприємств - контрагентів не спілкувався. Товари для купівлі підшукували менеджери ПП Форкарс , а транспортування відбувалося кур'єрською доставкою.

Верховний Суд скасовуючи постанови попередніх інстанцій зазначив, що суди в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі посадових осіб ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Бізнесгруп , та ТзОВ Екопласт-Львів у діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

З метою з'ясування вказаних обставин, суд витребував у Позивача витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо контрагентів.

На виконання вказаної вимоги суду Позивач долучив витяги щодо ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Бізнесгруп , та ТзОВ Екопласт-Львів .

З наданих витягів суд встановив, що керівниками ПП Львівкомфортгруп-К зазначено ОСОБА_6, а ТзОВ Екопласт-Львів - ОСОБА_4.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, договори поставки з вказаними контрагентами (арк. справи 148-151, том І) підписані однією особою - ОСОБА_9, що вказує на фіктивність вказаних договорів.

Щодо висновку Верховного Суду про те, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ПП Форкарс та вказаними постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Бізнесгруп , та ТзОВ Екопласт-Львів , задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій, суд зазначив наступне.

В судовому засіданні від 29.10.2018 суд ухвалив викликати в якості свідків керівників ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Бізнесгруп та ТзОВ Екопласт-Львів .

На адресу вказаних підприємств, що зазначена у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суд скеровував судові повістки про виклик в судові засідання на 12.11.2018, та повторно на 03.12.2018, та на 26.12.2018.

Однак, вказані свідки в судові засідання не з'являлися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджуються наявними у справі конвертами. Причиною повернення конвертів на адресу суду зазначено інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення та за закінченням встановленого строку зберігання .

Щодо висновку Верховного Суду про те, що судовими інстанціями не перевірено факту реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясовано, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі, суд зазначає наступне.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача Купецький Ю.Б., Позивач придбавав прилади та обладнання радянського виробництва, які вже були у використанні.

У зв'язку з цим, доказів виробництва вказаних товарів у Позивача не було.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні акти перевірки контрагентів Позивача.

Так, відповідно до акта ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Екопласт-Львів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 , зазначено, що в ході розслідування кримінальної справи №179-0467 ВРКС слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області встановлено та повідомлено ДПІ у Залізничному районі м. Львова, про те, що керівник підприємства громадянин Польщі ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), у період з 01.01.2010 по 13.10.2010 на території України не перебував.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ Екопласт-Львів не подано декларації по податку на прибуток за: 3 квартали 2009 року по терміну до 09.11.2009, 2009 рік по терміну до 09.02.2010, півріччя 2010 року по терміну до 09.08.2010.

У зв'язку із відсутністю документів, посадових осіб ТзОВ Екопласт-Львів , для перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, довіреності, картки складського обліку, накази на прийняття та звільнення працівників, договори цивільно-правових відносин, оренди складських приміщень та транспорту, тобто жодних документів, що вказують про фактичне здійснення господарських операцій. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання, здійснення робіт, послуг та відвантаження товарів ТзОВ Екопласт-Львів (арк. справи 23-24 том ІІІ).

Згідно відомостей акта ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16.02.2011 №115/23-209/35383018 Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП Львівкомфортгруп-К з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та суми податкового кредиту за період з 10.09.2007 по 30.09.2010 ПП Львівкомфортгруп-К фактично не здійснювало господарської діяльності, немало у власності та користуванні офісних та складських приміщень та не користувалось земельними ділянками та автотранспортними засобами.

Місцезнаходження посадових осіб підприємства невідоме. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання, здійснення робіт, послуг та відвантаження товарів ПП Львівкомфортгруп-К (арк. справи 109-130 том ІІІ).

Відповідно до відомостей акта перевірки № 1160/23-2/36500884 від 23.05.2011, Відповідачем при перевірці використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 №4326/23-4/36828601 Про результати невиїзної документальної перевірки ПП Бізнесгруп з питань правомірності нарахування податку на додану вартість , відповідно до якого господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (арк. справи 80-86 том ІІІ).

Підсумовуючи наведені в актах відомості, суд дійшов висновку про відсутність у контрагентів Позивача належних умов та необхідних засобів для ведення господарської діяльності, в тому числі по взаємовідносин із Позивачем.

Щодо формування Позивачем валових витрат.

З матеріалів справи та пояснень представників Позивача вбачається, що за результатами поставки товару відповідно до умов договору, укладеного 09.10.2009 з ПП Будівельна фірма Віалекс вартість придбаного товару на суму 271282,43 грн. Позивач включив до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2009 рік. На підтвердження чого Позивач долучив копію накладної ПДВ № 0169 на суму 45 213,75 грн.

Як уже зазначалося вище, відповідно до відомостей акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова №181/23-2/35528851 від 24.12.2010 Про результати позапланової виїзної перевірки ПП Будівельна фірма Віалекс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року , у ПП Будівельна фірма Віалекс відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг) ПП Будівельна фірма Віалекс .

Згідно підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП Форкарс у 2 кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат оплату підприємству Українська холдингова компанія за квитки Львів-Москва-Самара, Самара-Москва-Львів згідно накладної № 11 від 26.04.2010 в сумі 5069 грн.

При проведені перевірки керівнику підприємства надано лист №15904/10/23-2 від 06.05.2011 про необхідність представлення всіх бухгалтерських та інших документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податках та інших платежах до бюджету.

ПП Форкарс не надало авансового звіту, посвідчень про відрядження посадових осіб до Самари з відмітками приймаючої сторони, а також будь-яких підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Верховний Суд скасовуючи рішення попередніх інстанцій наголосив, що відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

В той же час, зазначена норма містить імперативне застереження про те, що будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обставинам щодо включення позивачем до складу валових витрат вартості авіаквитків (Львів-Москва-Самара/Самара-Москва-Львів) у сумі 5069,00 грн.

В ході розгляду справи, суд встановив, що відповідно до наказу ПП Форкарс № 12 від 10.05.2010 менеджер - аналітик ОСОБА_11 відряджався до м. Жигульовська (Самарівська область, Росія) на НПФ Мета з 11.05.2010 по 15.05.2010 з метою візиту на Міжрегіональну конференцію Техніка і технології забезпечення безпеки дорожнього руху .

Представники позивачів зазначили, що ПП Мета спеціалізувалося на виготовленні обладнання для автомобілів. Тому, метою вказаної поїздки було налагодження співпраці з закупівлі обладнання для подальшої його реалізації.

На підтвердження цього Позивач долучив до матеріалів справи копії посвідчення про відрядження на ім'я ОСОБА_11 (арк. справи 144, том ІІ) та копії відмітки про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи (арк. справи 145, том ІІ).

Дослідивши надані Позивачем докази суд встановив, що у відмітці про прибуття/вибуття відсутні дати прибуття/вибуття. Крім того, у вказаній відмітці наявні лише підписи осіб, однак не зазначено їх прізвищ та ініціалів, що унеможливлює ідентифікацію вказаних осіб.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували участь ОСОБА_11 у конференції.

За таких обставин, суд зазначає, що надані докази не можуть вважатися належними та допустимими для підтвердження зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

Таким чином, жодних підстав для включення Позивачем до складу валових витрат вартості авіаквитків (Львів-Москва-Самара/Самара-Москва-Львів) у сумі 5069,00 грн. немає.

Крім того, суд при розгляді даної справи у відповідності до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 за позовом ТзОВ Пеппермінт до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У вказаній постанові зазначено, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Позивач доводить господарські операції первинними документами переліченими вище, а на підтвердження реалізації придбаного товару долучив до матеріалів справи податкові та видаткові накладні.

Однак, суд зазначає, що для операцій, за якими платник ПДВ може визнавати податковий кредит, є придбання, виготовлення, отримання, увезення товарів чи послуг.

Крім того, право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи почали придбані товари/послуги й основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду. А також незалежно від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом відповідного звітного податкового періоду.

Тобто податковий кредит визнають за всіма покупками незалежно від напряму їх використання.

Таким чином, надані Позивачем докази реалізації придбаного товару жодним чином не підтверджують права Позивача на податковий кредит за вищевказаними господарськими операціями.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд вважає, що складені ПП Форкарс з ПП Будівельна фірма Віалекс , ТзОВ Екопласт-Львів , ПП Бізнесгруп та ПП Львівкомфортгруп-К документи в сукупності та кожен, зокрема, не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Суд звертає увагу, що податкові накладні від імені ТзОВ Екопласт-Львів , ПП Львівкомфортгруп-К , виписувались однією і тією ж особою ОСОБА_9, який був керівником ТзОВ Екопласт Львів , а керівником ПП Львівкомфортгруп-К був ОСОБА_7, головний бухгалтер ОСОБА_12

Крім того, як уже зазначалося, ОСОБА_9 був підписантом договорів поставки товару від імені ТзОВ Екопласт Львів та ПП Львівкомфортгруп-К .

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані Позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів Позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач при обґрунтуванні фіктивності контрагентів ПП Будівельна фірма Віалекс та ТзОВ Екопласт Львів послався на результати розслідування по кримінальній справі №179-0467, якими встановлено, що від імені ПП Будівельна фірма Віалекс та ТзОВ Екопласт Львів документально оформлялися неіснуючі операції купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємством для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для знаття готівкою.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15.

Крім того, суд встановив, що Сихівський районний суд м. Львова розглядав кримінальну справу № 1-104/11 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України, вчиненого посадовою особою ПП Будівельної фірми Віалекс ОСОБА_13 Вказану особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статей 1, 6 Закону України Про амністію у 2011 році за злочин, передбачений частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України із закриттям кримінальної справи у вказаній частині. (арк. справи 19-22, том ІІІ).

Отже, закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаної особи в фіктивному підприємництві.

Перевірками по контрагентах Позивача встановлено проведення операцій, що спрямовано на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПП Форкарс до складу валових витрат сум та формування податкового кредиту є обґрунтованим.

Підсумовуючи наведене, жодних підстав для скасування оскаржуваних Позивачем податкових повідомлень - рішень немає.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову приватного підприємства Форкарс до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2011 №0001652302/19885 та №0001642302/19884 слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Форкарс до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2011 № 0001652302/19885 та № 0001642302/19884 - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02.01.2019.

Суддя Мричко Н.І.