Постанова

від 10.02.2012 по справі 2а-14658/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2012 року 09:54 № 2а-14658/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Добрівської Н.А., Кармазіна О.А., при секретарі судового засіданні Федоровій О.В., за участю представників: позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 07.01.2011р. б/н), відповідача 1 -ОСОБА_3 (довіреність від 16.03.2011р. № 9796/9/10-209), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Морів» до 1. Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, 2. Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, за участю Прокуратури Печерського району міста Києва, проскасування податкового повідомлення -рішення від 02 червня 2010 року № 0000400702/0 та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 393 653, 00 грн., - В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Сім морів»заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16 листопада 2010 року) до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ГУДК України в м. Києві, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва, - про скасування податкового повідомлення -рішення від 02 червня 2010 року № 0000400702/0 та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 393 653, 00 грн. шляхом перерахування таких коштів на поточний банківський рахунок за такими реквізитами: Отримувач: Договір № 27 про спільну діяльність на основі об'єднання вкладів учасників (про просте товариство) від 20 квітня 2006 року, код ЗКПО 568362490, банківський рахунок № 26002000604701 у ВАТ «Агрокомбанк»у м. Києві, МФО 322302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Договором про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року було виконано усі передбачені законодавством України дії для отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, а тому спірне податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню, а відповідна сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Відповідач 1 проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що Договір про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року не має право на отримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки спорудження основних засобів вказаним платником податку відображено на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що свідчить про те, що основні засоби, що будуються, ще не введені в експлуатацію та не відображені на балансі Договору про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року, а тому спірне податкове повідомлення -рішення є таким, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідач 2 проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що обов'язковою умовою для відшкодування податку на додану вартість на користь платника податку є надання відповідним податковим органом висновку та реєстру по відшкодуванню податку на додану вартість до органів Державного казначейства України, що, в даному випадку, відповідачем 1 зроблено не було, а тому права позивача відповідачем 2 не були порушені.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача 1 у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник прокуратури підтримав позицію відповідача 1.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Договору № 27 про спільну діяльність (код за ЄДРПОУ 568362490) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, лютий 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року та серпень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2007 року, вересні 2007 року, жовтні 2007 року, листопаді 2007 року, січні 2008 року, березні 2008 року, квітні 2008 року, травні 2008 року, червні 2008 року та липні 2008 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 02 червня 2010 року № 52/07-02/568362490.

Перевіркою було встановлено, що у періодах за які проводилась перевірка «Договір № 27», відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.06.2006 року за № 37725828 ДПІ у Печерському районі м. Києва було зареєстровано платником податку на додану вартість з 06.06.2006р. по 04.08.2008р. Зазначене свідоцтво платника ПДВ анульовано від 04.08.2008р. Підприємству «Договір № 27»видано нове свідоцтво платника ПДВ від 30.09.2008р. за № 100142194, яке дійсне по момент підписання акта перевірки.

Перевіркою було також встановлено,що протягом останніх 12-ти місяців «Договір № 27»мало обсяги оподатковуваних операцій в сумі 0 грн. Підприємство є замовником будівництва ресторану з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе в м. Києві.

Перевіркою було також встановлено, що підприємством «Договір № 27 Про спільну діяльність»до ДПІ у Печерському районі м. Києві було подано податкові декларації з ПДВ за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, лютий 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року та серпень 2008 року, в яких підприємством «Договір № 27 Про спільну діяльність»були заявлені суми до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 183 363, 00 грн., 100 000, 00 грн., 135 130, 00 грн., 120 706, 00, 38 878, 00 грн., 316 113, 00 грн., 178 616, 00 грн., 98 274, 00 грн., 170 207, 00 грн., 53 641, 00 грн. відповідно.

В акті перевірки було зазначено, що перевірками правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту у вказаних деклараціях порушень встановлено не було, що було підтверджено відповідними довідками податкового органу.

Крім того, в акті перевірки було зафіксовано, що основною причиною виникнення від'ємного значення, яке було також підтверджено перевірками податкового органу, було здійснення операцій на митній території України з придбанням комплексу будівельно-монтажних робіт, комплексу електромонтажних та пусконалогоджувальних робіт по електропостачанню будівельних механізмів, телекомунікаційний послуг, по бурінню артезіанської скважини, робіт по пересадженню зелених насаджень та інше у зв'язку з спорудженням ресторану з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом в Печерському районі.

Перевіркою було також встановлено, що «Договір № 27»від 20.04.2006р. «Про спільну діяльність»(код ЄДРПОУ 568362490) у зазначених вище періодах, що перевіряються, фактично сплачувало та авансувало роботи генпідрядника, підрядників по будівництву ресторанного комплексу з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом в Печерському районі м. Києва, де виступало в якості замовника будівництва, а не безпосереднім виконавцем робіт, роботи виконувались по договорам підряду.

Також перевіркою встановлено, що власних, складських приміщень підприємство не має. Земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, не є власністю підприємства «Договір № 27»«Про спільну діяльність»(право довгострокової оренди земельної ділянки й право здійснення будівництва ресторанного комплексу, що підтверджується рішенням Київської міської ради № 206-3/366 від 26.12.2002р. про відвід земельної ділянки під будівництво, договором оренди від 20.03.2003р. на передачу земельної ділянки в довгострокову оренду на 25 років, внесено одним із засновників підприємства «Договір № 27»«Про спільну діяльність» - ПП з іноземним капіталом «Ріоні»(код ЄДРПОУ 24547513).

Протягом періодів, які перевірялися підприємством «Договір № 27 «Про спільну діяльність»не здійснювалось придбання або спорудження основних фондів. Придбані товарно-матеріальні цінності для генпідрядних та підрядних робіт підприємством зараховувались на бухгалтерський рахунок 23 «Виробництво», з подальшим віднесенням до бухгалтерського рахунку 15 «Капітальні інвестиції», замість рахунку 10 «Основні фонди».

В ході перевірки встановлено, що підприємство «Договір № 27 «Про спільну діяльність» за останні 12 місяців мало обсяги оподаткування операцій «0», що менше ніж заявлена до відшкодування сума ПДВ у кожному із періодів, що перевірялися.

Крім того, порядок бухгалтерського обліку операцій з основними засобами регламентується П(с)БО 7. Особливістю відображення в бухгалтерському обліку операцій придбання (спорудження) основних засобів є те, що витрати підприємства на таке придбання (спорудження) вважаються капітальними інвестиціями з відповідним відображенням на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (субрахунку 152 «Придбання (спорудження) основних засобів», 153 «Придбання (спорудження) інших необоротних матеріальних активів»).

Наявність таких субрахунків як 152 і 153, дозволяє протягом всього цього терміну акумулювати по дебету цих рахунків усі витрати, пов'язані з такими придбанням чи спорудженням (будівництвом). По завершенні операцій придбання (спорудження) і введення об'єкта в експлуатацію усі витрати, зібрані по дебету субрахунків 152 і 153 вписуються в дебет субрахунків бухгалтерського рахунка 10 «Основні засоби» чи 11 «Інші необоротні матеріальні активи»(субрахунок обирається в залежності від того, який об'єкт придбаний чи споруджений). Таким чином, визначається первісна вартість придбаного чи спорудженого об'єкту. Після введення в експлуатацію основних засобів з наступного місяця починається нарахування амортизації на їхню вартість.

Підприємством «Договір № 27 «Про спільну діяльність»спорудження (будівництво) основних засобів (ресторанного комплексу з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом в Печерському районі м. Києва) відображено на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а це означає, що основні засоби (що будуються) ще не введені в експлуатацію та не відображені на балансі підприємства «Договір № 27 «Про спільну діяльність». Про це свідчить відсутність відображення підприємством «Договір № 27 «Про спільну діяльність»показників приросту (убутку) балансової вартості запасів, амортизаційних відрахувань, витрат на поліпшення основних фонді, що включаються до складу валових витрат, які повинні бути відображенні в додатку К1/1 до Декларації з прибутку підприємств або у Звіті про результати спільної діяльності на території України за відповідний період при наявності на балансі підприємства основних засобів.

Крім того, обстеженням капітальних інвестицій (незавершеного будівництва, що ведеться на замовлення «Договір № 27 «Про спільну діяльність») із застосуванням фотозйомки, здійсненого ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що за вказаною адресою: Набережне шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом в Печерському районі м. Києва, знаходиться будівельний майданчик, огороджений парканом. В середині території знаходиться недобудована двохповерхова споруда.

Таким чином, невірне відображення підприємством «Договір № 27 «Про спільну діяльність»в бухгалтерському та податковому обліку операцій з основними фондами, як передбачено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»(із змінами та доповненнями), Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02 листопада 1999 року за № 751/40444, а також листом ДПА України від 27 січня 2010 року № 1366/7/07-1417, призвело до порушення підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язки з чим, підприємство «Договір № 27 «Про спільну діяльність»позбавлене права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за період: за вересень 2007 року у розмірі 183 363, 00 грн., за жовтень 2007 року у розмірі 100 000, 00 грн., за листопад 2007 року у розмірі 135 130, 00 грн., за грудень 2007 року у розмірі 120 706, 00 грн., зо лютий 2008 року у розмірі 38 878, 00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 316 113, 00 грн., за травень 2008 року у розмірі 178 616, 00 грн., за червень 2008 року у розмірі 98 274, 00 грн., за липень 2008 року у розмірі 170 207, 00 грн., за серпень 2008 року у розмірі 53 641, 00 грн.

В акті перевірки було зроблено висновок про те, що податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року (вх. від 19.05.2008р. № 562070), за жовтень 2007 року (вх. від 19.05.2008р. № 562074), за листопад 2007 року (вх. від 19.05.2008р. № 562077), за грудень 2007 року (вх.. від 19.05.2008р. № 562080), за лютий 2008 року (вх. від 19.03.2008р. № 43355), за квітень 2008 року (вх. від 15.05.2008р. № 170314), за травень 2008 року (вх. від 12.06.2008р. № 206503), за червень 2008 року (вх. від 15.07.2008р. № 271289), за липень 2008 року (вх. від 06.08.2008р. № 337574), за серпень 2008року (вх. від 22.09.2008р. № 416183) подано підприємством «Договір № 27»до ДПІ у Печерському районі з порушенням вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»та з порушенням вимог Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про порядок заповнення декларації по податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. № 250/2054.

У зв'язку з порушеннями викладеними в акті перевірки, відповідно до вимог п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), встановлено відсутність права у підприємства «Договір № 27»на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за період: за вересень 2007 року у розмірі 363 грн.; за жовтень 2007 року в розмірі 100 000 грн.; за листопад 2007 року у розмірі 135 130 грн.; за грудень 2007 року у розмірі 120 706 грн.; за лютий 2008 року у розмірі 38 878 грн.; за квітень 2008 року у розмірі 316 113 грн., за травень 2008 року у розмірі 178 616 грн.; за червень 2008 року у розмірі 98 274 грн.; за липень 2008 року у розмірі 170 207 грн.; за серпень 2008 року у розмірі 53 641 грн. Зазначені суми підлягають зменшенню.

На момент складання акта перевірки сума ПДВ, що обліковуються на особовій картці платника в ДПІ у Печерському районі м. Києва по декларації: за вересень 2007 року складає 183 363, 00 грн.; за жовтень 2007 року складає 100 000, 00 грн.; за листопад 2007 року складає 135 130, 00 грн.; за грудень 2007 року складає 120 706, 00 грн.; за квітень 2008 року складає 316 113, 00 грн.; за травень 2008 року складає 178 616, 00 грн.; за червень 2008 року складає 98 274, 00грн.; за липень 2008 року складає 170 207, 00 грн.; за серпень 2008 року складає 53 641, 00 грн.

На момент складання акта перевірки сума ПДВ, що обліковуються на особовій картці платника в ДПІ у Печерському районі м. Києва по декларації за лютий 2008 року складає 37 603 грн. Таким чином, на момент підписання акта перевірки, сума ПДВ, заявлена підприємством до відшкодування з бюджету за лютий 2008 року відшкодовано в розмірі 1 275 грн., в тому числі проведено по обліковій картці платника податків повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва.

02 червня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000400702/0, яким згідно з підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну службу»на підставі підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено відсутність права у «Договір № 27 «Про спільну діяльність»від 20.04.2006р. на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податкових деклараціях за вересень, жовтень, листопада, грудень 2007 року, лютий 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 393 653, 00 грн.

В ході судового розгляду було встановлено, що між ПП з іноземним капіталом «Ріоні»(код за ЄДРПОУ 24547513) (Підприємство) та ТОВ «Сім морів»(код за ЄДРПОУ 33997464) (Інвестор) було укладено Договір № 27 від 20 квітня 2006 року про спільну діяльність на основі об'єднання вкладів учасників (про просте товариство)(далі по тексту -Договір про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року).

Предметом даного Договору є, те, що сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади без створення юридичної особи для досягнення спільної господарської мети -будівництва та подальшої експлуатації ресторанного комплексу, що споруджується за адресою: м. Київ, Набережне шосе, біля перетину з Дніпровським спуском у Печерському районі м. Києва (п. 2.1 Розділу 2 Договору).

Згідно Розділу 1 даного Договору основні поняття, що застосовуються в даного Договорі, означають наступне:

- сторона (учасник) - «Підприємство»чи «Інвестор», у залежності від контексту конкретного положення Договору;

- сторони (учасники) -юридичні особи, що підписали даний Договір;

- договір -цей документ, включаючи всі додатки, зміни і доповнення до нього, а також додаткові угоди до нього, укладені сторонами в письмовій формі;

- земельна ділянка -ділянка, загальною площею 0, 42 га, відведена Підприємству для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану відповідно до Рішення Київської міської ради № 206-3/366 від 26.12.2002р.;

- комплекс -ресторанний комплекс на земельній ділянці, що планується побудувати за адресою: м. Київ, Набережне шосе, біля перетину з Дніпровським спуском у Печерському районі м. Києва, загальною площею 4673,65 кв. метрів;

- треті особи -центральні і місцеві органи державної влади і керування, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації усіх форм власності й підпорядкування, фізичні особи і фізичні особи-підприємці.

Визначення цих інших понять, що застосовуються в даному Договорі, ідентичні визначенням, передбаченим чинним законодавством і нормативними актами, що регулюють будівництво в Україні.

В якості свого вкладу до Спільного проекту для досягнення мети цього Договору Підприємство вносить право довгострокової оренди земельної ділянки й право на здійснення будівництва Комплексу, що підтверджуються: рішенням Київської міської ради № 206-3/366 від 26.12.2002р. про відвід земельної ділянки під будівництво; договором оренди від 20.03.2003р. на передачу земельної ділянки в довгострокову оренду на 25 років, позитивним висновком комплексної державної експертизи на будівництво Комплексу, виданим службою «Київдержекспертиза»від 28.02.2006р., дозволом на проведення будівельних робіт, затвердженою проектною документацією на будівництво комплексу та іншими наявними документами необхідними для будівництва Комплексу, які за погодженням сторін оцінюються в сумі 20 000, 00 грн. (п. 3.1.1 Розділу 3 Договору).

Для досягнення мети цього Договору Інвестор у якості вкладу до спільного проекту здійснює фінансування будівництва Комплексу шляхом внесення грошових коштів у сумі 22 000 000, 00 грн. Зазначені у даному пункті грошові кошти Інвестор вносить у фінансування будівництва Комплексу по мірі необхідності у відповідності із графіком будівництва, а також договорами, укладеними інвестором з іншими особами з метою здійснення Спільного проекту. Зобов'язання з фінансування будівництва Комплексу включає в себе обов'язок Інвестора по сплаті пайового внеску згідно рішення Київської міської ради від 27.02.2003р. № 271/431 «Про інфраструктури м. Києва»з наступними змінами та доповненнями у відповідності з окремим договором, що укладається спеціально для цієї мети. Інвестор також зобов'язується за рахунок свого грошового вкладу сплатити вартість інших дозволів, комерційних виплат та інших рахунків, що пред'являтимуться до оплати Третіми особами, які мають безпосереднє відношення до отримання дозволу на початок будівництва Комплексу, у процесі будівництва та при прийманні Комплексу в експлуатацію (п. 3.2.1 Розділу 3 Договору).

Згідно п. 4.1. Розділу 4 Договору Сторони дійшли згоди про такий розподіл часток у спільній діяльності за Договором (у Спільному проекті) частка Підприємства у спільній діяльності складає 1 % площі Комплексу, частка Інвестора у спільній діяльності складає 99% площі Комплексу.

До здачі Комплексу в експлуатацію Сторони визначають, яка частина Комплексу буде належати Інвестору, а яка -Підприємству відповідно до розподілу часток, наведеного в п. 4.1 Договору. Розподіл частин Комплексу, який відповідає часткам Сторін у спільній діяльності закріплюється Сторонами в Протоколі розподілу площі, в якому визначаються частини Комплексу, які належать інвестору та Підприємства, і який становить невід'ємну частину цього Договору.

Після здачі Комплексу в експлуатацію розподіл між Інвестором та Підприємством фізичних частин Комплексу згідно п. 4.1., оформлюється Актом розподілу площі, який підписують уповноважені представники Сторін і який становить невід'ємну частину Договору. Розподіл частин за актом розподілу площі має повністю відповідати розподілу, встановленому в Протоколі розподілу площі. Право власності Сторін на відповідну площу повинно бути оформлено у встановленому порядку після введення Комплексу в експлуатацію (п. 4.2, 4.3 Розділу 4 Договору).

Поточне керівництво Спільним проектом, розпорядження його фінансовими коштами та товарно-матеріальними цінностями протягом всього терміну дії цього Договору і його можливого продовження здійснює Інвестор (п. 5.1 Розділу 5 Договору).

Згідно п. 14.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його реєстрації і діє до дати, коли Сторони за взаємною згодою вирішать припинити дію цього Договору у зв'язку із досягненням мети цього Договору, втрати економічної доцільності цього Договору, або будь-яких об'єктивних причин.

Договір № 27 «Про спільну діяльність»(ідентифікаційний код 5683622490) було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та було взято на облік, як платника податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 25 квітня 2006 року за № 41056 згідно Довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 квітня 2006 року.

В період, який був предметом перевірки, Договір про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 04 лютого 2006 року № 37712705 (серія НБ № 242462).

В силу п. 1.1, п. 1.2 та п. 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 168/97-ВР), який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, тобто на момент спірних правовідносин був спеціальним законом з податку на додану вартість, Договір про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року є платником податку на додану вартість в розумінні Закон № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, який визначав порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 цього ж пункту якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідачем в акті перевірки була підтверджена правомірність податкових зобов'язань та податкового кредиту Договору про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року за податкові періоди, в яких була заявлена сума податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, що також було підтверджено відповідними Довідками відповідача та не було спростовано в ході розгляду справи.

Абзацом другим підпункту «а»підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не має право на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Суд тлумачить зазначені норми таким чином, що платник податку, який мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування у випадку, якщо бюджетне відшкодування виникло в результаті нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, що також підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2011 року № К -36240/10, від 14 лютого 2011 року № К-20379/08, від 27 січня 2011 року № К-21885/07.

Частиною другою ст. 139 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів (ч. 3 ст. 139 Господарського кодексу України).

Пунктом 1.17 ст. 1 вищезазначеного Закону передбачено, що терміни «основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації»розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин)(Закон № 334/94-ВР) передбачено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Крім того, згідно з частиною другою ст. 3 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XІV (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Абзацом восьмим п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, і норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції (пункт 5 Положення).

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва (абзац шістнадцятий п. 4 вищезазначеного Положення).

Отже, незавершені капітальні інвестиції є групою основних засобів (підпункт 5.3 п. 5 цього Положення).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції»відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень (інвентарними об'єктами).

Відповідачем було встановлено в акті перевірки, що основною причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість у Договору про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року було здійснення операцій на митній території України з придбанням комплексу будівельно-монтажних робіт, комплексу електромонтажних та пусконалогоджувальних робіт по електропостачанню будівельних механізмів, телекомунікаційний послуг, по бурінню артезіанської скважини, робіт по пересадженню зелених насаджень та інших у зв'язку з спорудженням ресторану з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом в Печерському районі, що також не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи.

Крім того, понесення, а також відображення витрат на придбання вказаних робіт в бухгалтерському обліку Договору про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року по рахунку 15 «Капітальні інвестиції»також було зафіксовано в акті перевірки та не було спростовано відповідачем.

З огляду на те, що сума бюджетного відшкодування виникла у позивача в результаті нарахування податкового кредиту внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, що підтверджується податковим та бухгалтерським обліком, зменшення вказаної суми бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням -рішенням є неправомірним.

При цьому Законом № 334/94-ВР не передбачена залежність права платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування в залежності від введення основних фондів в експлуатацію та відображення їх на балансі платника податків.

Крім того, в силу підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту внаслідок придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Посилання на відповідача на інші доводи (подальше вилучення земельної ділянки, яка була вкладом у спільну діяльність, придбання Договором про спільну діяльність № 27 від 20 квітня 2006 року саме підрядних робіт, наявність недобудованої двоповерхової будівлі) не беруться судом до уваги, оскільки з вказаними обставинами Законом № 168/97-ВР не пов'язується позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Вимоги ТОВ «Сім морів»про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 393 653, 00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на викладене.

Відповідно до підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм свідчить, що наслідком закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення -рішення, яким платнику податку було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, у випадку прийняття рішення на користь такого платника податку, є надання податковим органом висновку до органу державного казначейства із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Обов'язок податкового органу по передачі відповідного висновку до органу державного казначейства та відповідне право платника податку на отримання з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, прийнятого за наслідками позапланової виїзної перевірки (документальної), виникає лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження цього рішення, а саме протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

На момент розгляду справи процедура судового оскарження податкового повідомлення -рішення не закінчилась, як і не збіг п'ятиденний строк після прийняття рішення, а тому у податкового органу не виникло обов'язку по передачі відповідного висновку до органу державного казначейства, а у останнього обов'язку по вчинення відповідних дій на відшкодування сум податку на додану вартість, тобто у позивача не виникло права на отримання з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а отже воно не може вважатись порушеним.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та на підставі положень ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 3, 40 грн. відповідно до задоволених немайнових вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Морів»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 02 червня 2010 року № 0000400702/0.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Морів»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, ідентифікаційний код 33997464) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя О.В. Дегтярьова Судді: Н.А. Добрівська О.А. Кармазін .