Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а-4672/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-4672/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  11 червня 2012 року                      № 2а-4672/12/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу: За позовом Приватного підприємства «Магура» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення – рішення від 07.02.2012р. №0000182303. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Магура»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.02.2012р. №0000182303. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту. При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим  вимогам. Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, ст.198 Податкового кодексу України. При цьому, відповідач посилається на обставини, встановлені актом перевірки контрагента позивача, розкриваючи його фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що у ПП «Фірма «Володар»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. В ході судового розгляду справи Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було замінено на правонаступника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби. Суд ухвалив на підставі ч.6 ст.128 КАСУ, адміністративну справу розглядати у порядку письмового провадження. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Магура»(код ЄДРПОУ 32305560) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Фірма «Володар»(код ЄДРПОУ 31988783) за період серпень 2011р., за результатами якої складено Акт від 27.12.2011 № 9245/23-322-32305560 (далі –акт перевірки).           На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012р. №0000182303., яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Розділу ІІ Податкового Кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 152 501,00грн, з яких - 127084,00 грн. за основним платежем та 25417 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ПП «Магура»порушено п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 101 666,67 грн. Актом перевірки встановлено, що між ПП «Магура»(Замовник) та ПП «Фірма «Володар»(Підрядник) укладено договір підряду від 16.05.2011р. №24/11 згідно з умовами якого Підрядник виконує власними силами і засобами роботи по оздобленню з утепленням фасадів на будівництві об'єкту Офісно-житловий комплекс по вул. Щорса,44, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Дана діяльність відображалась підприємствами в податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»в серпні 2011р. суму ПДВ 101 666,67 грн. Згідно бази AIS «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»між ПП «Магура»та ПП «Фірма «Володар»за серпень 2011р. значиться розбіжність –сума ПДВ 101666,67 грн. ПП «Магура»було сформовано податковий кредит за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ПП «Фірма «Володар», згідно договору від 16.05.2011р. №24/11 на загальну суму 101 666,67 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Фірма «Володар», які зазначені в акті перевірки від 15.08.2011р. №103, від 16.08.2011р. №117, від 18.08.2011р. №150, від 23.08.2011р. №183. Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включено до складу податкового кредиту у серпні 2011р. При цьому, в даному акті перевірки зазначено, що перевіркою контрагента позивача, (акт №733/23-1/31988783 від 18.10.2011 ДПІ у Вишгородському районі Київської області) встановлено, що від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі надійшла службова записка від 30.09.2011 №519/15-240, в якій зроблено висновок щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а саме ПП. «Фірма «Володар»за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома. Згідно податкової звітності у ПП. «Фірма «Володар»відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання. Враховуючи вищевикладене, укладений правочин між позивачем та ПП «Фірма «Володар»не спричинив реального настання юридичних наслідків. Суд з зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного. Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.           Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.           Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.           Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.           Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок. Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь –які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ПП «Фірма «Володар»має ознаки фіктивності, оскільки Актом від 18.10.2011р. №733/23-1/31988783 зафіксовано відсутність за юридичною адресою. Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості щодо доведення факту відсутності ПП «Фірма «Володар»та його посадових осіб за місцем реєстрації за період серпень 2011р. та факт несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість даним контрагентом за вказаний період. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачем були отримані послуги по оздобленню з утеплення фасадів на будівництво об'єкту: «Офісно-житловий комплекс по вул. Щорса, 44 в Печерському районі м.Києва». Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку. Матеріалами справи підтверджується фактичне надання та споживання послуг позивачем, а саме наявність довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011р.; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за  серпень 2011р.; підсумкова відомість ресурсів за серпень 2011р. Також, позивачем надано суду договір №166 від 16.11.2010р. та додаткову угоду №1 до вказаного договору, за умовами якого позивач як субпідрядник зобов'язаний був виконати роботи з монтажу системи фасадної теплоізоляційно-опоряджувальної з матеріалів «CEREZIT»при будівництві об'єкта: «Офісно-житловий комплекс по вул. Щорса, 44 в Печерському районі м.Києва». Дані роботи (послуги) були прийняті на вказаному об'єкті були прийняти Генпідрядником ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано. З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту. Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 27.12.2011 № 9245/23-322-32305560 на факт нікчемності угод між позивачем та ПП «Фірма «Володар», з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону. Оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11). Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення. Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1.Позов Приватного підприємства «Магура»задовольнити повністю. 2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.02.2012р. №0000182303. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                С.К. Каракашьян