Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-4672/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4672/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого -судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватне підприємство «Магура»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000182303 від 07 лютого 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000182303 від 07 лютого 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №0000182303 від 07 лютого 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Подільському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Магура»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Фірма «Володар»за період серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 9245/23-322-32305560 від 27 грудня 2011 року.

Так, перевіркою встановлено, що між ПП «Магура»та ПП «Фірма «Володар»укладено договір підряду. Вказана діяльність відображалась підприємствами в податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»в серпні 2011 року суму ПДВ 101 666, 67 грн. в зв»язку з чим позивачем було сформовано податковий кредит.

Між тим, від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі надійшла службова записка №519/15-240 від 30 вересня 2011 року, в якій зроблено висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки ПП «Фірма «Володар»за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома. Згідно податкової звітності у ПП «Фірма «Володар» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання

А тому, на думку податкового органу позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 101 666, 67 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182303 від 07 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 152 501, 00грн, з яких - 127 084, 00 грн. за основним платежем та 25 417, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Між тим, колегія суддів з висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України - реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Магура»(Замовник) та ПП «Фірма «Володар»(Підрядник) укладено договір підряду №24/11 від 16 травня 2011 року згідно з умовами якого Підрядник виконує власними силами і засобами роботи по оздобленню з утепленням фасадів на будівництві об'єкту офісно-житловий комплекс по вул. Щорса, 44, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Дана діяльність відображалась підприємствами в податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»в серпні 2011 року суму ПДВ 101 666, 67 грн.

Фактичне надання та споживання послуг позивачем підтверджується наявністю довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, підсумковою відомістю ресурсів за серпень 2011 року.

Крім того, позивачем надано суду договір № 166 від 16 листопада 2010 року та додаткову угоду №1 до вказаного договору, за умовами якого позивач як субпідрядник зобов'язаний був виконати роботи з монтажу системи фасадної теплоізоляційно - опоряджувальної з матеріалів IT»при будівництві об'єкта: «Офісно-житловий комплекс по вул. Щорса, 44 в Печерському районі м.Києва». Дані роботи (послуги) були прийняті на вказаному об'єкті були прийняти Генпідрядником ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»

Виконання вказаних договорів підтверджується актом прийому-передачі об'єкту, платіжними дорученнями, актами наданих послуг, виписками з банку, а також податковими накладними, виписаними на адресу позивача.

На момент виконання договору підряду та виписки податкових накладних ПП «Фірма «Володар»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, ПП «Фірма «Володар»мав право на виписування податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, а доводи апелянта, що вищезазначені угоди є нікчемними безпідставні.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 25 жовтня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.