Постанова

від 12.06.2012 по справі 16/1006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 16/1006

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 у справі господарського суду№ 16/1006 Хмельницької області за позовом 1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6 доОСОБА_4 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" провиключення зі складу учасників за участю представників позивача-1ОСОБА_7, позивача-2не з'явилися, відповідачаОСОБА_4, третьої особине з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 16/1006 від 09.02.2012 (суддя Петухов М.Г.) відмовлено ОСОБА_4 у відновленні строку на подання апеляційної скарги, а ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 (головуючий суддя Петухов М.Г., судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто на підставі ст. 93 ГПК України у зв'язку із відмовою в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даними ухвалами, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги ОСОБА_4

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом невірно застосовано ст. 93 ГПК України та абз. 7 ч. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чим позбавлено ОСОБА_4 права на перегляд рішення місцевого господарського суду.

Позивач-1 вимоги та доводи касаційної скарги заперечує.

Заявлене ОСОБА_4 клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи колегією суддів залишене без задоволення з огляду на положення ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, які обмежують право касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання скаржника про відновлення пропущених строків на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 25.06.2009, а відповідач ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду 25.01.2012, тобто із пропуском встановленого статтею 93 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Пославшись на відсутність належних та допустимих в розумінні вимог ст. 34 ГПК України доказів обставин, викладених у клопотанні ОСОБА_4, та положення ч. 2 ст. 93 ГПК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пропущений скаржником строк не може бути відновлений.

Згідно із п. 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Редакція статті 93 ГПК України, яка була чинною на час прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі, визнавала можливим відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) лише протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) роз'яснив, що з урахуванням припису пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки ГПК до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Беручи до уваги процесуальний статус ОСОБА_4 як відповідача у даній справі, а також те, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення більше ніж на три місяці, розглядаючи 09.02.2012 клопотання ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для поновлення строку на оскарження судового рішення і обґрунтовано повернув апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Задоволення судом клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на перегляд судового рішення всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України порушило б принцип правової визначеності як складової доступу до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та прийняв обґрунтовані рішення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі апеляційною інстанцією ухвал не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 та 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 у справі №16/1006 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун