Рішення

від 14.06.2012 по справі 5015/1402/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.12 Справа№ 5015/1402/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»»(м. Київ) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»(с. Побужани) про:стягнення 7 026 287 (сім мільйонів двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 35 коп. (з яких: 6 083 410,56 грн. -основний борг; 485 196,91 грн. -пеня; 93 925,48 грн. -3 % річних; 59 583,87 грн. -інфляційні; 304 170,53 грн. - штраф) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 01.02.2011 р.) Відповідача:ОСОБА_2 -представник (довіреність б/н від 23.04.2012 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 05.04.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1490 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»(с. Побужани) про стягнення 7 026 287 (сім мільйонів двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 35 коп. (з яких: 6 083 410,56 грн. -основний борг; 485 196,91 грн. -пеня; 93 925,48 грн. -3 % річних; 59 583,87 грн. -інфляційні; 304 170,53 грн. - штраф).

Ухвалою суду від 05.04.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.05.2012 р.

В судовому засіданні 03.05.2012 р. було оголошено перерву до 31.05.2012 р.

03.05.2012 р. до суду за вх. № 9398/12 від представника позивача поступив лист, в якому наведено уточнений розрахунок інфляційних, 3 % річних та пені.

03.05.2012 р. до суду за вх. № 9399/12 від представника позивача поступив лист, в якому наведені величини індексів інфляції у 2011 -2012 роках за даними служби статистики України. До зазначеного листа долучено витяг з ЄДРЮОФОП № 13693978 станом на 28.04.2012 р. та довідка про суму заборгованості станом на 14.03.2012 р.

В судовому засіданні 31.05.2012 р. було оголошено перерву до 05.06.2012 р.

05.06.2012 р. до суду за вх. № 12258/12 від представника відповідача поступило клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник позивача клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи не заперечив.

Ухвалою суду від 05.06.2012 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 05.06.2012 р. було оголошено перерву до 14.06.2012 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

17.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лако преміум» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» (відповідач) був укладений договір купівлі -продажу на умовах відстрочення платежу № 17 -03/ЛД (надалі -Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір визначає умови купівлі -продажу засобів захисту рослин (надалі - Товар), що вказані у нижченаведеній таблиці на умовах відстрочення платежу.

Згідно з п. 1.3. Договору, сума договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р. складає 10 706 134 грн. 44 коп.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у договорі та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у Договорі щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 2.2. та п. 2.3. Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»»(позивач) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»(відповідач) отримало товар на загальну суму 20 754 024 (двадцять мільйонів сімсот п'ятдесят чотири тисячі двадцять чотири) грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № Х-000008 від 06.04.2011 р. на суму 824 784,00 грн., № Х-000009 від 06.04.2011 р. на суму 1 887 840,00 грн., № Х-000010 від 06.04.2011 р. на суму 1 660 824,00 грн., № Х-000011 від 06.04.2011 р. на суму 643 240,00 грн., № Х-000012 від 06.04.2011 р. на суму 33 744,00 грн., № Х-000013 від 06.04.2011 р. на суму 84 331,20 грн., № Х-00003 від 05.05.2011 р. на суму 852 153,60 грн., № Х-00013 від 11.05.2011 р. на суму 1 201 184,00 грн., № Х-00015 від 12.05.2011 р. на суму 900 000,00 грн., № Х-00016 від 12.05.2011 р. на суму 1 119 680,00 грн., № Х-00017 від 12.05.2011 р. на суму 1 612 339,20 грн., № Х-002 від 01.06.2011 р. на суму 930 000,00 грн., № Х-005 від 03.06.2011 р. на суму 28 992,00 грн., № Х-04 від 06.07.2011 р. на суму 560 000,00 грн., № Х-05 від 06.07.2011 р. на суму 537 200,00 грн., № Х-06 від 07.07.2011 р. на суму 224 000,00 грн., № Х-07 від 07.07.2011 р. на суму 537 200,00 грн., № Х-09 від 08.07.2011 р. на суму 379 200,00 грн., № Х-012 від 12.07.2011 р. на суму 586 880,00 грн., № Х-013 від 12.07.2011 р. на суму 586 880,00 грн., № Х-017 від 13.07.2011 р. на суму 273 600,00 грн., № Х-015 від 13.07.2011 р. на суму 586 880,00 грн., № Х-021 від 26.07.2011 р. на суму 570 000,00 грн., № Х-022 від 26.07.2011 р. на суму 570 000,00 грн., № Х-023 від 26.07.2011 р. на суму 570 000,00 грн., № Х-024 від 26.07.2011 р. на суму 570 000,00 грн., № Х-025 від 26.07.2011 р. на суму 570 000,00 грн., № Х-026 від 27.07.2011 р. на суму 591 136,00 грн., № Х-027 від 27.07.2011 р. на суму 441 136,00 грн., № Х-18 від 26.08.2011 р. на суму 410 400,00 грн., № Х-19 від 29.08.2011 р. на суму 410 400,00 грн., та довіреностями № 217 від 06.04.2011 р., № 532 від 08.07.2011 р., № 656 від 27.07.2011 р., № 567 від 13.07.2011 р., № 857 від 25.08.2011 р., № 875 від 29.08.2011 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

05.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лако преміум» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» (відповідач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р. у наступній редакції: сума договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р. становить 19 933 224 грн. 00 коп. Також сторони погодили викласти п. 5.2. договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р. у наступній редакції: оплата товару проводиться наступним чином: 5.37%, що становить 1 070 613, 44 грн. від суми договору -оплатити до 07.04.2011 р., 10.51%, що становить 2 095 845,56 грн. від суми договору -оплатити до 01.09.2011 р., 42.05%, що становить 8 383 382,5 грн. від суми договору -оплатити до 01.10.2011 р., 42.05%, що становить 8 383 382,5 грн. від суми договору - оплатити до 01.11.2011 р.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» (відповідач), враховуючи умови договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 17-03/ЛД від 17.03.2011 р. та додаткової угоди № 1 до нього, взяло на себе зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Лако преміум» (позивач), провести оплату за товар у строк до 01.11.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 14 670 613 грн. 44 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 6 083 410 грн. 56 коп.

Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь продавця (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.4. Договору, покупець (відповідач), у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на корись продавця (позивача) штраф у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій ст. 193 ГК України , яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України , іншими законами та договором (частина друга ст. 193, частина перша ст. 216 та частина перша ст. 218 ГК України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша ст. 230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України , частиною шостою ст. 231 ГК України , ст. ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та частиною шостою ст. 232 ГК України .

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України , оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2011 р. у справі № 20/246-08.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 485 196 грн. 91 коп. -пені; 93 925 грн. 48 коп. -3 % річних; 59 583 грн. 87 коп. -інфляційних та 304 170 грн. 53 коп. -штрафу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не представив доказів сплати боргу.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»(с. Побужани) про стягнення 7 026 287 (сім мільйонів двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 35 коп. (з яких: 6 083 410,56 грн. -основний борг; 485 196,91 грн. -пеня; 93 925,48 грн. -3 % річних; 59 583,87 грн. -інфляційні; 304 170,53 грн. - штраф) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 42 від 30.03.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 64 450 (шістдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 70 (сімдесят) грн. 00 коп., ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про доцільність повернення судового збору позивачу в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 549, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 217, 230, 231 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»(с. Побужани) про стягнення 7 026 287 (сім мільйонів двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 35 коп. (з яких: 6 083 410,56 грн. -основний борг; 485 196,91 грн. -пеня; 93 925,48 грн. -3 % річних; 59 583,87 грн. -інфляційні; 304 170,53 грн. - штраф) -задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»(юридична адреса: вул. Шкільна, 127, с. Побужани, Буський район, Львівська область, 80513; фактична адреса: вул. Героїв УПА, 72, корпус 1, м. Львів, 79015; код ЄДРПОУ 35065462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»(провулок Суворова, буд. 8, м. Васильків, Київська область, 08600; код ЄДРПОУ 33555569) -7 026 287 (сім мільйонів двадцять шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 35 коп. (з яких: 6 083 410,56 грн. -основний борг; 485 196,91 грн. -пеня; 93 925,48 грн. -3 % річних; 59 583,87 грн. -інфляційні; 304 170,53 грн. - штраф) та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. -судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лако преміум»(провулок Суворова, буд. 8, м. Васильків, Київська область, 08600; код ЄДРПОУ 33555569) передплачену суму судового збору в розмірі 70 (сімдесят) грн. 00 коп.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.