Ухвала

від 08.06.2012 по справі 2а/0570/436/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року справа №2а/0570/436/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Газарян А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/436/2012 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївка Донецької області до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення пені за порушення строків сплати обов'язкових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012р. задоволений позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївка Донецької області до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення пені за порушення строків сплати обов'язкових внесків.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні спору помилково застосував ст.52 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка втратила чинність з 01 січня 2011року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відокремлений підрозділ «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Макіїввугілля» як платник страхових внесків зареєстроване у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївка Донецької області.

Позивачем проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відокремленого підрозділу «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Макіїввугілля» за період з 01 жовтня 2010 року по 19 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2011 року №162, в додатку №2 якого відображено що в результаті співставлення фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами сума нарахованої пені за період з 01 жовтня 2010 року по 31 січня 2011 року становить 14802,27 грн.

Акт вручено відповідачу в день його складання, на час розгляду справи пеня не сплачена.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято постанову від 30 листопада 2010 року №31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», п.2 якої установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника нарахованої у 2011 році пені.

Згідно з пп. 8.1 п. 8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року №36, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість (яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року), робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість (яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року), роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно зі ст. 47 вказаного Закону, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість до 01 січня 2011 року, страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Згідно з ч. 3 ст. 49 вказаного Закону, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість до 01 січня 2011 року, у разі несвоєчасного зарахування або перерахування на рахунки Фонду соціального страхування від нещасних випадків з вини установ банків страхових внесків, пені, штрафів та інших фінансових санкцій ними сплачується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування). Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків передбачена ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З 01 січня 2011 року дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 49 і ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключено. Вказана Інструкція втратила чинність. І з цього часу відповідальність страхувальника у виді нарахування та стягнення контролюючим органом пені передбачені не були.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п. 22 ст. 99 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

На час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки від 19.12.2011р. та невиконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника, не існувало.

Між тим, суб'єктом владних повноважень актом перевірки від 19 грудня 2011 року №162 з відповідача стягнуто пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями про принцип законності, що викладені в п. 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що контролюючий орган помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені, а саме застосував норми, які втратили чинність, тобто нараховуючи пеню діяв не межах наданих повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та така пеня стягненню не підлягає.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно з ст.202 ч.1 п.4 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне постанову суду першої інстанції про задоволення позову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Червоногвардійський ремонтно-механічний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/436/2012- задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року по справі №2а/0570/436/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївка Донецької області до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення пені за порушення строків сплати обов'язкових внесків - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 13 червня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва