Ухвала

від 14.06.2012 по справі 2а-14000/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 р. Справа № 59499/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Гуляка В.В..

Пліша М.А.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 р. по справі № 2а-14000/11/1370. за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ( на даний час Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби) № 0003572320 та № 0003562320 від 23.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та незаконними, оскільки господарські операції позивача із ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім», ТзОВ «Компанія «Ірол» та ТзОВ «Бентфайс» щодо придбання товарів документально підтверджені. Придбані товари в подальшому реалізовані позивачем іншим господарюючим суб'єктам. Відтак, висновки податкового органу зроблені без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів фінансової звітності, а отже є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Львівського окружного суду від 21 лютого 2012 року - адміністративний позов задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0003572320 та № 0003562320 від 23.11.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпам»(ЄДРПОУ 22343278) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду , Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова звернулася до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду, мотивуючи свої вимоги тим , що суд неповно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, та просить скасувати постанову суду 1 інстанції та відмовити в позивачу в позовних вимогах, покликаючись на те, що згідно акту перевірки діяльності позивача висновки Державної податкової інспекції є обґрунтованими та підтвердженими, а відтак прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомленні-рішення є правомірними. Під час проведення перевірки податковим органом використано інформаційні бази даних податкової служби. В судовому засіданні апелянт зіслався на вимоги які викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, результати якої відображені в Акті № 239/23-7/22343278 від 11.11.2011 року.

Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та в порушення п. 150.1 ст. 150 п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 3462771 грн. (в тому числі за рахунок завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2010 рік на суму 955540 грн.)- в порушення п.п. 7.2.8 п. 7.2., п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд. 26 (ряд. 24) нової декларації з податку на додану вартість на суму 353486 грн., в тому числі за рахунок завищення значення рядка 26 декларації з ПДВ за липень 2010 року на суму 297691 грн. за серпень 2010 року на суму 55828 грн. та заниження значення рядка нової декларації з ПДВ на суму 33,00 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0003572320 від 23.11.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 353486 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003562320 від 23.11.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3462771 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 59721 грн.

Вищенаведені висновки податкового органу, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003562320 від 23.11.2011 року, спростовуються тим, оскільки судом встановлено наступне:

В акті перевірки № 239/23-7/22343278 від 11.11.2011 року зазначено, що позивачем завищено валові витрати на суму 3 472 528 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 955540 грн., та за 2 квартал 2011 року на суму 3 472528 грн. з врахуванням суми за 3 квартал 2010 року на суму 955540 грн.

Так, ДПІ у Личаківському районі м. Львова зроблено висновок про те, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей в сумі 955 540,00 грн. без підтверджуючих документів.

ТзОВ «Торговий дім «Галпап» укладено договір купівлі продажу № 01-08/2010 від 02.08.2010 року із ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім». Згідно умов Договору позивач повинен придбати товари згідно видаткових накладних. ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім» виписано податкові накладні. Поставка товарів здійснювалась за рахунок ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім». Товар приймався на підставі виписаної довіреності №0208-1 від 02.08.2010 року посадовою особою ТзОВ «Торговий дім «Галпап». Сальдо по операціях з контрагентом ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім»станом на 31.12.2010 року становило 0,00 грн. (між Продавцем та Покупцем укладено договір б/н від 29.10.2010 про зарахування зустрічних вимог).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував положення законодавства, діючого на момент їх виникнення.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З долучених позивачем до матеріалів справи первинних бухгалтерських документів, а саме:

-Договору купівлі-продажу № 01-08/2010 від 02.08.2010 року;

-Видаткових накладних № 280802 від 02.08.2010 року, № 290208 від 02.08.2010 року, №300208 від 02.08.2010 року;

-Податкових накладних № 280208 від 02.08.2010 року, № 290208 від 02.08.2010 року, №300208 від 02.08.2010 року;

-Витягу із журналу реєстрації довіреностей;

-Товарно-транспортної накладної №99 від 02.08.2010 року;

-Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.10.2010 року.

Підтверджуюєтся факти придбання та поставки товарів, час та обсяги проведених господарських операцій, а також відображаються факти проведених взаєморозрахунків за придбаний товар.

Крім того, позивачем представлено суду документи, якими підтверджується подальше використання придбаного у ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім»товару, зокрема у серпні 2010 року товар в подальшому був реалізований ТзОВ «Пам'ять» та ПП «Євротерм-Львів», про що свідчать:

- видаткова накладна № РН -1608/01 від 16.08.2010 року, податкова накладна №101608001 від 16.08.2010 року, довіреність на отримання ТМЦ № 111 від 13.08.2010 року (одержувач - ТзОВ «Пам'ять»);

- видаткові накладні № РН -1608/02 від 16.08.2010 року, № РН-0208/03 від 02.08.2010 року, податкові накладні №101608004 від 16.08.2010 року, № 100208004 від 02.08.2010 року, довіреності на отримання ТМЦ №74 від 16.08.2010 року, № 66 від 02.08.2010 року (одержувач - ПП «Євротерм-Львів»).

Таким чином, позивачем доведено факт використання у господарській діяльності придбаного у ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім» товару. Зазначені поставки відображені в бухгалтерському обліку позивача за серпень 2010 року.

Враховуючи викладене, суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку, що ТзОВ «Торговий дім «Галпап» у ІІІ кварталі 2010 року правомірно віднесло до складу валових витрат суму 955 540,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Девелоперська компанія «Дім», оскільки дані взаємовідносини підтверджені необхідними та достатніми первинними документами, а товар, який був придбаний ТзОВ «Торговий дім «Галпап» був використаний у господарській діяльності підприємства.

Крім цього, приймаючи податкове повідомлення - рішення № 0003562320 від 23.11.2011 року ДПІ у Личаківському районі вказує на порушення позивачем п.150.1 ст. 150 та п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України стосовно зайвого віднесення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що виникло за результати діяльності 2009 - 2010 років на суму 3 462 771,00 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що до складу витрат II кварталу включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»ПКУ, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

-суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які діяли на цей час передбачали включення до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року від'ємне значення об'єкта оподаткування поточного року.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 1 квітня 2011 року, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення».

Крім цього, як зазначається у ст. 6 цього Закону, у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

У абз.2 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень встановлених цим пунктом. А отже, у першому кварталі 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, включається до валових витрат без будь-яких обмежень.

Керуючись вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «Торговий дім «Галпап» у І кварталі 2011 року включено до складу валових витрат від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі ПК України) якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавцем відображено норму, яка регулює питання порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів після І кварталу 2011 року. Зокрема, у п.3 підрозділу 4 Розділу XX ПКУ вказано право платників податків на включення до витрат 2011 в року суми від'ємного значення, отриманого за підсумками І кварталу цього року. При цьому, зазначена норма ПКУ не містить ніяких обмежень щодо від'ємного значення, отриманого за результатами попередніх років.

Враховуючи вищевказане, від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2011 році за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно включено до складу витрат І кварталу 2011 року, а до витрат II кварталу 2011 року віднесені суми від'ємного значення, які були відображені за підсумками І кварталу 2011 року.

Колегія суддів виходячи з вищевикладеного погоджується з висновком суду 1 інстанції про безпідставність тверджень податкового органу з приводу того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003572320 від 23.11.2011 року, судом встановлено наступне.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року податковим органом встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 353 486,00 грн. Свої висновки Відповідач обґрунтовує посилаючись на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де в деклараціях з податку на додану вартість встановлено розбіжність по взаєморозрахунках між ТзОВ «Торговий дім «Галпап»та ТзОВ «Компанія «Ірол», ТзОВ «Бентфайс».

Так, в липні 2010 року в Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ ТзОВ «Компанія «Ірол» задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Торговий дім «Галпап» в сумі 0 грн., а ТзОВ «Торговий дім «Галпап» задекларовано суму податкового кредиту від даного контрагента в сумі 120 381,93 грн., внаслідок чого виникла розбіжність.

Згідно умов договору купівлі - продажу № 1/03 від 23.03.2010 року ТзОВ «Компанія «Ірол»(Продавець) передав у власність ТзОВ «Торговий дім «Галпап» (Покупець) товари відповідно до видаткових накладних. Продавцем виписано податкові накладні, суми по яких ТзОВ «Торговий дім «Галпап» включено до складу податкового кредиту. По даних взаєморозрахунках сальдо становить 0,00 грн.

У липні 2010 року в Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ ТзОВ «Бентфайс» задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Торговий дім «Галпап» в сумі 0 грн., а ТзОВ «Торговий дім «Галпап» задекларовано суму податкового кредиту від даного контрагента в сумі 233 137,28 грн., внаслідок чого виникла розбіжність. В акті податковий орган вказує стан платника ТзОВ «Бентфайс»- «внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», податкові декларації заповнені з прочерками.

Між ТзОВ «Бентфайс»(Продавець) та ТзОВ «Торговий дім «Галпап»(Покупець) укладено договір поставки № 01-07/10 від 01.07.2010 року, відповідно до якого позивач придбав у ТзОВ «Бентфайс» товари відповідно до видаткових накладних. Продавцем виписано податкові накладні, суми по яких ТзОВ «Торговий дім «Галпап» включено до складу податкового кредиту. По даних взаєморозрахунках сальдо становить 0,00 грн.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Реальність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами, ТзОВ «Торговий дім «Галпап» підтверджується первинними бухгалтерськими документами які містяться в справі, а саме:

1. по ТзОВ «Компанія «Ірол»:

- Договір купівлі-продажу №1/03 від 23.03.2010 року;

- Видаткові накладні № РН-000210 від 01.07.2010 року, № РН -000211 від 01.07.2010 року, № РН-000212 від 01.07.2010 року, № РН-000213 від 01.07.2010 року, № Рн-000214 від 01.07.2010 року, податкові накладні №265 від 01.07.2010 року, №266 від 01.07.2010 року, №267 від 01.07.2010 року, №268 від 01.07.2010 року, № 269 від 01.07.2010 року;

- Товарно-транспортна накладна №88 від 01.07.2010 року;

- Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2010 року.

2. По ТзОВ «Бентфайс»:

- Договір поставки № 01-07/10 від 01.07.2010 року;

- Видаткові накладні № РН Л00251 від 08.07.2010 року, № РН-Л00250 від 08.07.2010 року, № РН-Л00249 від 08.07.2010 року, № РН-Л00238 від 01.0.2010 року, №РН-Л00237 від 01.07.2010 року, № РН-Л00236 від 01.07.2010 року, № РН-Л00224 від 01.07.2010 року, № РН Л00223 від 01.07.2010 року, податкові накладні №2202 від 08.07.2010 року, №2203 від 08.07.2010 року, №2201 від 08.07.2010 року, №2183 від 01.07.2010 року, № 2182 від 01.07.2010 року, № 2181 від 01.07.2010 року, № 2163 від 01.07.2010 року, № 2162 від 01.07.2010 року;

- Товарно-транспортна накладна № 88 від 01.07.2010 року та № 70 від 08.07.2010 року;

- Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.10.2010 року.

Також позивачем представлено документальне підтвердження подальшого використання придбаних у зазначених контрагентів ТМЦ.

Таким чином, суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку, що ТзОВ «Торговий дім «Галпап» правомірно віднесено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Компанія «Ірол»та ТзОВ «Бентфайс» до складу податкового кредиту.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Компанія «Ірол» та ТзОВ «Бентфайс» були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо них не було внесено записів про відсутність за юридичною адресою чи ліквідацію юридичної особи т, про що свідчать відповідні Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, вказані контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були дійсними платниками податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача є безпідставними, оскільки господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін. Суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача чи його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкові зобов'язання, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Розглядаючи апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює .

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 р. по справі № 2а-14000/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді В.В. Гуляк

М.А. Пліш