Ухвала

від 07.10.2015 по справі 2а-14000/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/44260/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

у справі № 2а-14000/11/1370 (№ 59499/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2011 року № 0003572320 та № 0003562320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003572320 та № 0003562320 від 23 листопада 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім «Галпап» 2146,00 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Галпап», посилаючись на те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Львівській області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Галпап» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 239/23-7/22343278 від 11 листопада 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 3462771,00 грн. (в тому числі за рахунок завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 955540,00 грн.); вимоги підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд. 26 (ряд. 24) нової декларації з податку на додану вартість на суму 353486,00 грн., в тому числі за рахунок завищення значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 297691,00 грн., за серпень 2010 року на суму 55828,00 грн. та заниження значення рядка 24 нової декларації з податку на додану вартість на суму 33,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: у 2 кварталі 2011 року позивач неправомірно включив до складу валових витрат (рядок 06.6) від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що виникло за результатами діяльності 2009 - 2010 років у загальній сумі 3462771,00 грн. (у тому числі: за 2010 рік - 2266094,00 грн., за 2009 рік - 1196677,00 грн.) оскільки до другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за 1 квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, до увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року; позивач неправомірно включив до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року вартість придбаних у ТОВ «Девелоперська компанія «Дім»» (згідно договору купівлі-продажу від 02 серпня 2010 року № 01-08/2010) товарно-матеріальних цінностей в сумі 955540,00 грн., оскільки до перевірки не надано відповідні первинні документи; позивачем неправомірно включив до податкового кредиту липня 2010 року податок на додану вартість у загальній сумі 353519,21 грн. по господарських операціях з ТОВ «Компанія Ірол» (договір купівлі-продажу № 1/03 від 23 березня 2010 року) та з ТОВ «Бентфайс» (договір поставки № 01-07/10 від 01 липня 2010 року), оскільки: згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що вказані суб'єкти господарювання не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість по господарських операціях з позивачем; ТОВ «Компанія Ірол» та ТОВ «Бентфайс» мають стан платника - «запит на встановлення місцезнаходження» та «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; згідно бази даних «Бест Звіт» декларації, подані ТОВ «Компанія Ірол» за липень 2010 року, визнані недійсними та мають статус «невизнання поданої звітності як податкової декларації».

23 листопада 2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003562320, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Торговий дім «Галпап» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за платежем: податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на 3462771,00 грн. за основним платежем та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 59721,00 грн.

23 листопада 2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003572320, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Торговий дім «Галпап» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 353487,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивач правомірно включив до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року вартість придбаного у ТОВ «Девелоперська компанія «Дім»» товару, з огляду фактичне виконання господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, що підтверджується відповідними первинними документами; ТОВ «Торговий дім «Галпап» правомірно включило до складу податкового кредиту липня 2010 року податок на додану вартість у сумі 353519,21 грн. сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Бентфайс» та у ТОВ «Копанія «Ірол» товарів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Також, суд виходив з того, що до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередній інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Девелоперська компанія «Дім» (згідно договору купівлі-продажу від 02 серпня 2010 року № 01-08/2010) товарно-матеріальних цінностей підтверджується: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації довіреностей, копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунки між сторонами здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договору від 29 жовтня 2010 року (арк. справи 59-68).

Крім іншого, в подальшому придбані у ТОВ «Девелоперська компанія «Дім» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, шляхом продажу іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується видатковими, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 69-77).

При цьому, матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з якої вбачається, що станом на дату укладення договору, виконання господарських зобов'язань, а також на дату отримання цієї довідки (11 січня 2012 року) ТОВ «Девелоперська компанія «Дім» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, статус відомостей про юридичну особу «підтверджено» (арк. справи 54-57).

Також, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0003562320 від 23 листопада 2011 року відповідач вказує на порушення позивачем пункту 150.1 статті 150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стосовно зайвого віднесення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що виникло за результати діяльності 2009-2010 років на суму 3462771,00 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац 2 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал

2011 року здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 цього Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом 2 пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Як зазначалося вище, за загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 01 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, тлумачення абзацу 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в системному взаємозв'язку з абзацом 2 цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Водночас, відсутні підстави вважати, що поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про безпідставність висновків податкового органу з приводу того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного знання, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003572320 від 23 листопада 2011 року, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В акті перевірки відповідачем встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 353486,00 грн., вказані висновки зроблені згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, де в деклараціях з податку на додану вартість встановлено розбіжність по взаєморозрахунках між позивачем та ТОВ «Компанія «Ірол» і ТОВ «Бентфайс».

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бентфайс» (згідно договору поставки від 01 липня 2010 року № 01-07/10), ТОВ «Копанія «Ірол» (згідно договору купівлі-продажу від 23 березня 2010 року № 1/03), підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунки між сторонами були здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договорів від 31 серпня 2010 року та від 29 жовтня 2010 року (арк. справи 82-94, 116-137).

Крім іншого, в подальшому придбані у ТОВ «Бентфайс» та у ТОВ «Копанія «Ірол» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, шляхом продажу іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується видатковими, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 95-110, 138-151).

Також, матеріали справи містять довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до яких ТОВ «Копанія «Ірол» та ТОВ «Бентфайс» на дату укладення договорів та виконання господарських зобов'язань були належним чином зареєстрованими юридичними особами, відомості про які мали статус «підтверджено (арк. справи 78-80, 111-113).

Також, матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АЖ № 363244, відповідно до якої ТОВ «Бентфайс» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, (арк. справи 111-113).

При цьому, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна