Постанова

від 15.06.2012 по справі 1570/1695/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1695/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002182301 від 24.02.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»(далі -ТОВ «Вікол») до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002182301 від 24.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте Державною податкової інспекцією в Комінтернівському районі Одеської області податкове повідомлення-рішення № 0002182301 від 24.02.2012 року є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки не відповідають дійсності. Основним висновком в акті перевірки, який знайшов відображення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є висновок про недійсність даних, наведених у декларації з ПДВ за листопад 2010 року, січень, лютий та березень 2011 року про обсяги виконаних робіт (а отже і про задекларований кредит та зобов'язання) по правочинах, укладених з низькою постачальників та покупців. Проте, оскільки судових рішень про визнання договорів, укладених між ТОВ «Вікол»та ТОВ «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «УММК»не існує, усі операції з вказаними підприємствами та із замовниками робіт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ «Укркава»було відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Вікол», позивач вважає, що висновки податківців щодо порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 188, 198 ч. 3 Податкового кодексу України не відповідають дійсності. Таки чином вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № № 0002182301 від 24.02.2012 року, яким ТОВ «Вікол»визначено грошове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 28398, 25 грн. за порушення п.п. 7.2.3., п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 188, ч. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є незаконним та має бути скасовано.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

На підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі від 12.01.2012 року № 13, та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79, на підставі п.п. 78.1.1 ч. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), спеціалістами податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Вікол»код за ЄДРПОУ 31656976 за період листопада 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року та березень 2011 року, в зв'язку з встановленням розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі.

Перевірка проводилась з 20.01.2012 року по 26.01.2012 року.

Так, відповідно до акту перевірки,податковим органом було встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 875, 877, 882 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, січень, лютий та березень 2011 року про обсяги виконаних робіт ( а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання) є недійсними про правочинах укладених з постачальниками: ПП «Алмаст Сервіс Профі», код ЄДРПОУ НОМЕР_1 в загальній сумі ПДВ 41860, 00 грн., в тому числі по періодам : в листопаді 2010 р. на суму ПДВ 3692, 00 грн., в січні 2011 року на суму ПДВ 7333, 00 грн., лютому 2011 року на суму ПДВ 30835, 00 грн., ТОВ «УММК», код за ЄДРПОУ 34321060 у лютому 2011 року на суму ПДВ 6667, 00 грн., ТОВ «Реконструкція», код ЄДРПОУ 32623124 в березні 2011 року. на суму ПДВ 1000, 00 грн. та наступними покупцями: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 314305909 на загальну суму ПДВ 11671 грн., в тому числі по періодам: в листопаді 2010 року на суму ПДВ 1451 грн., в лютому 2011 року на суму ПДВ 2311 грн., в березні 2011 року на суму ПДВ 1143 грн., ТОВ «Укркава»код ЄДРПОУ 31541491 в лютому на суму ПДВ 6667 грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану вартість в листопаді 2010 року на суму 2241 грн.; ст. 188, ч. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25596 грн. в тому числі по періодах: січень 2011 року на суму 6139 грн.; лютий 2011 року на суму 19457 грн.

На підставі акту перевірки № 69/23/31656973 від 02.02.2012 року ДПІ у Комінтернівському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002182301 від 24.02.2012 року, з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 27837 грн., за штрафними санкціями - 561, 25 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Законом № 168/97-ВР передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Так судом встановлено, що ТОВ «Вікол»виступало генеральним підрядником з виконання робіт на замовлення ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»та ТОВ «Укркава», відповідно до договору підряду № 10/6-2/378 від 22.11.2010 року, договору підряду № 10/6-2/18 від 22.0.2.2011 року, договору-підряду № 10/6-2/19 від 22.02.2011 року, договору підряду № 10/6-2/18 від 22.02.2011 року, договору № 06-2008 від 25.02.2008 року додаткових угод до договору № 06-2008 від 25.02.2008 р., № 3 від 10.02.2010 р. та № 4 від 04.07.2010 р., договору підряду № 10/6-2/30 від 25.03.2011 року в період з листопада 2010 року по березень 2011 року.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ «Вікол»залучало в якості підрядників до виконання робіт по зазначеним договорам ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «УММК»та «Реконструкція».

Так судом встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі було отримано акти від ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 18.03.2011 року № 476/23/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2010 року, січень 2011 року»та від 20.04.2011 року № 829/23/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року»., а також від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.04.2011 року № 1317/23-513/34321060 «Про неможливість проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «УММК», код за ЄДРПОУ 34321060, питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011р.».

Згідно з інформацією наданою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, в ході проведення перевірки TOB „Реконструкція" було встановлено, що у TOB „Реконструкція" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності.

Згідно із інформацією, що надійшла до ДПІ у Комінтернівському районі від ДПІ у Біляївському районі листами вх. №4448/7/23-5 від 18.03.2011 року з актом від 18.03.2011 року № 476/23/НОМЕР_1 „Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2010 року, січень 2011 року" та вх. №6709/7/23-1004 від 21.04.2011р. з актом „Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року", згідно з висновками яких встановлено, що у ПП Алмаст Сервіс Профі»на підприємстві відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за жовтень і листопад 2010 року, січень 2011 року та лютому 2011 року є нікчемними.

Згідно інформації, що надійшла до ДПІ у Комінтернівському районі від ДПІ у Приморському районі м. Одеси листом вх. №22688/7/23-513 від 18.04.2011р. з актом перевірки від 15.04.2011 року №1317/23-513/34321060 „Про неможливість проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «УММК», код за ЄДРПОУ 34321060, питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011р.", згідно з висновком якого у TOB «УММК»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України у лютому 2011 року угоди з контрагентами-покупцями на суму 1086299,43 грн., з контрагентами-постачальниками на суму 1103551,63 грн. є такими, що мають ознаки нікчемності.

Окрім іншого, суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 09.09.2011 року, старший прокурор відділу прокуратури Одеської області молодший радник юстиції Федюк О.Т., розглянувши матеріали УПМ ДПА в Одеській області (КОЗП №4 від 19.01.2011) щодо протиправної діяльності групи осіб, причетних до організації та функціонування ряду фіктивних підприємств, встановили, що упродовж 2006-2011 років ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів, організував створення (придбання) низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: TOB „ВСТК", TOB „Реконструкція", TOB „Перша Міська Будівельна Компанія", TOB „УММК", ПП „Алмаст Сервіс Профі" та інші, які увійшли до складу „конвертаційного центру". При цьому, на посаду директорів (засновників) підприємств ОСОБА_5 залучив незаможних осіб, які за грошову винагороду давали свою згоду на реєстрацію (перереєстрацію) фіктивних підприємств, не маючи наміру здійснювати їх фінансово-господарську діяльність. (т. 2 а.с. 177-179)

Згідно з протоколом допиту свідка від 28.09.2011 року ОСОБА_6, який рахувався директором ПП «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 та TOB „Реконструкція", код за ЄДРПОУ 32623124, встановлено, що підприємства ПП «Алмаст Сервіс Профі»та TOB „Реконструкція" було зареєстровано без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на прохання чи за погодженням восени 2010р. з ОСОБА_5, до діяльності даних підприємств ОСОБА_6 не причетний, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписував і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснював. (т. 2 а.с. 215-218).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно даних договорів укладених ТОВ «Вікол»між зазначеними контрагентами не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарської операції.

За вказаними договорами оформлені акти прийому-передачі наданих послуг, довідки щодо вартості виконаних робіт, що підписані тими ж сторонами, відтак суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі.

Крім того, директором TOB „Реконструкція", TOB „УММК" та Алмаст Сервіс Профі складені та підписані податкові накладні.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Вікол»та його контрагентами - ТОВ «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «УММК», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ «Укркава», та відповідно про недійсність похідних документів від даних договорів.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2.цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договори, укладені між відповідними сторонами, мають ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.

Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок та спрямовані на пошкодження майна держави.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд враховує й той факт, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Тому, знову ж таки, суд звертається до постанову про прошення кримінальної справи, відповідно до якої упродовж 2006-2011 років ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів, організував створення (придбання) низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: TOB „ВСТК", TOB „Реконструкція", TOB „Перша Міська Будівельна Компанія", TOB „УММК", ПП „Алмаст Сервіс Профі" та інші, які увійшли до складу „конвертаційного центру". Крім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_6, який рахувався директором ПП «Алмаст Сервіс Профі», TOB „Реконструкція", встановлено, що підприємства ПП «Алмаст Сервіс Профі»та TOB „Реконструкція" було зареєстровано без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на прохання чи за погодженням восени 2010р. з ОСОБА_5, до діяльності даних підприємств ОСОБА_6 не причетний, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписував і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснював

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складеного рішення, а позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «УММК»та ТОВ «Реконструкція», узвязку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002182301 від 24.02.2012 року -відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 15 червня 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

Суддя

.