Постанова

від 14.06.2012 по справі 5004/924/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 5004/924/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівОсетинського А.Й., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуСвято-Покровської релігійної громади Української Православної Церкви на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.01.12 у справі№ 5004/924/11 господарського суду Волинської області за позовомСвято-Покровської релігійної громади Української Православної Церкви до 1) Маяківської сільської ради 2) Управління державного комітету із земельних ресурсів у Луцькому районі Волинської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проСвято-Покровська релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату визнання незаконними рішень та скасування державних актів на право постійного користування земельною ділянкою

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.12 розгляд касаційної скарги Свято-Покровської релігійної громади Української Православної Церкви було відкладено на 14.06.12 о 12 год. 00 хв.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/340 від 13 червня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Осетинського А.Й., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_4 (настоятель), ОСОБА_5 (дов. від 12.06.12).

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Свято-Покровська релігійна громада Української Православної церкви звернулась з позовом до Маяківської сільської ради Луцького району Волинської області та Управління державного комітету із земельних ресурсів у Луцькому районі Волинської області, за участю третьої особи: Свято-Покровської релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату, в якому просила визнати незаконними та скасувати наступні рішення Маяківської сільської ради: від 30.05.08 № 10/5.12 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду громаді Свято-Покровського храму с. Маяки", від 25.06.09 № 15/4.6.3 "Про надання у користування земельної ділянки релігійній громаді Свято-Покровської Церкви УПЦ КП", від 30.09.09 № 16/3.6.4 "Про розгляд клопотання держземінспекції", а також скасувати державні акти № 033336 та № 033337 на право постійного користування земельними ділянками, видані 10.07.09 Свято-Покровській громаді Української автокефальної православної церкви на земельну ділянку площею 0,2395 га для обслуговування церковного будинку по вул. Садовій в с. Маяки і на земельну ділянку площею 0,3259 га для обслуговування Свято-Покровського храму по вул. 17 Вересня в с. Маяки. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на порушення оспорюваними рішеннями його права на отримання у постійне користування спірних земельних ділянок для обслуговування будівлі Свято-Покровського храму, зазначаючи, що оспорюваними рішеннями було безпідставно та незаконно надано спірні земельні ділянки неіснуючій в Україні та не зареєстрованій в ЄДРПОУ юридичній особі. При цьому, позивач посилався на приписи статей 95, 116, 123, 149 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 14, 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.11, ухваленим суддею Кравчук В.О., у задоволенні позову відмовлено повністю. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на день звернення з даним позовом не був та не є користувачем будівлі Свято - Покровського храму, тому оспорювані рішення сільради не можуть суперечити інтересам позивача та порушити його майнові права, а вимоги, пред'явлені позивачем за даним позовом, не стосуються безпосередньо його прав і обов'язків. Окрім того, суд зазначив про недоведеність позивачем не відповідності вимогам чинного законодавства оспорюваних держактів на право постійного користування земельними ділянками, чи порушення у зв'язку з видачею останніх прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При цьому, суд керувався приписами статей 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 92, 122, 124, 126 Земельного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мельник О.В. -головуючого, Савченко Г.І., Грязнов. В.В., постановою від 16.01.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Свято-Покровська релігійна громада Української Православної церкви звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Подана касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 87 Цивільного кодексу України, статей 92, 95, 116, 149 Земельного кодексу України, статей 3, 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 30.05.08 Маяківською сільрадою прийнято рішення № 10/5.12 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду громаді Свято-Покровського храму с. Маяки", яким вирішено затвердити розроблений відповідно до рішення Маяківської сільської ради від 28.12.07 № 8/5.14 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду на 49 років загальною площею 0,5664 га в с. Маяки за рахунок земель Маяківської сільради, не переданих у власність та не наданих у користування, в тому числі для обслуговування Свято-Покровського храму по вул. 17 вересня, площею 0,3259 га (згідно форми № 6-зем. графа 43 - землі громадського призначення, в тому числі: графа 43.1 - капітальна одноповерхова забудова - 0,0343 га, графа 43.4 - під спорудами - 0,0003 га, графа 43.5 - під проїздами, проходами, площадками - 0,1788 га, графа 43.8 - під газонами - 0,1125 га), для обслуговування церковного будинку по вул. Садова площею 0,2395 га (згідно форми № 6-зем. графа 35 - під житловою забудовою, в тому числі: графа 35.1 - капітальна одноповерхова забудова - 0,0091 га, графа 35.4 - рілля - 0,1243 га, графа 35.5 - багаторічні насадження - 0,0655 га, графа 35.6 - під проїздами, проходами, площадками - 0,0406 га). Цим же рішенням передано громаді Свято-Покровського храму с. Маяки в довгострокову оренду на 49 років земельні ділянки загальною площею 0,5654 га в тому числі: 0,3259 га для обслуговування Свято-Покровського храму та 0,2392 га для обслуговування церковного будинку за рахунок земель Маяківської сільради, не переданих у власність та не наданих у користування. В подальшому, 25.06.09 Маяківською сільрадою прийнято рішення № 15/4.6.3 "Про надання в користування земельної ділянки релігійній громаді Свято - Покровської Церкви УПЦ КП", яким релігійній громаді Свято-Покровської церкви Української Православної Церкви Київського Патріархату с. Маяки передано в постійне користування спірні земельні ділянки та зобов'язано в місячний термін виготовити державний акт на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 0,5654 га в с. Маяки Луцького району. Маяківською сільрадою 30.09.09 також винесено рішення № 16/3.6.4 "Про розгляд клопотання держземінспекції", яким вирішено внести зміни в рішення сільради № 15/4.6.3, а саме в назві рішення слово "УПЦ КП" викласти в редакції - "УАПЦ". Крім того, в пункті 1 вказаного рішення слова "Українська Православна Церква Київського Патріархату" викласти у редакції "Української Автокефальної Православної Церкви", в пункті 2 даного рішення слова "Української Православної Церкви Київського Патріархату" викласти у редакції "Української Автокефальної Православної Церкви". На підставі рішення сільради від 25.06.09 № 15/4.6.3 Свято - Покровській громаді Української Автокефальної Православної Церкви видано державні акти на право постійного користування землею, які зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030907600004 та № 030907600005 від 10.07.09. Прийняття зазначених рішень сільради щодо позбавлення права позивача на отримання спірних земельних ділянок у постійне користування, і стало підставою для звернення з позовом до суду. Отже, предметом спору у даній справі є заявлені вимоги Свято-Покровської релігійної громади Української Православної церкви до Маяківської сільської ради та Управління державного комітету із земельних ресурсів у Луцькому районі Волинської області про: 1) визнання незаконними та скасування рішень Маяківської сільради від 30.05.08 № 10/5.12 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду громаді Свято-Покровського храму с. Маяки", від 25.06.09 № 15/4.6.3 "Про надання у користування земельної ділянки релігійній громаді Свято-Покровської Церкви УПЦ КП", від 30.09.09 № 16/3.6.4 "Про розгляд клопотання держземінспекції"; 2) скасування державних актів № 033336 та № 033337 на право постійного користування земельними ділянками, виданих 10.07.09 Свято - Покровській громаді Української Автокефальної Православної Церкви. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що станом на день винесення рішення судом першої інстанції Свято-Покровська релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату с. Маяки-Сирники як правонаступник релігійної громади св. Покрови Пресвятої Богородиці Української автокефальної православної церкви с. Сирники автоматично не набула права постійного землекористування спірними земельними ділянками, яке у останньої у зв'язку із перетворенням припинилось. Проте колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки судів передчасними. Спірні відносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України. Так, за приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України. Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою містить стаття 141 Земельного кодексу України, серед яких, зокрема, є припинення діяльності релігійних організацій. Наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення релігійної організації допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво . Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди викладеного не врахували, належну правову оцінку правовідносинам, на підставі яких виник спір не надали, як і не з'ясували істотних обставин справи щодо змісту прав позивача на спірні земельні ділянки, за захистом яких він звернувся до господарського суду. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, що дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Свято-Покровської релігійної громади Української Православної Церкви задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.12 у справі Господарського суду Волинської області № 5004/924/11 і рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.11 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: А. Осетинський

В. Швець