Постанова

від 13.06.2012 по справі 9/007-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 9/007-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

від позивача:ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 року б/н)

від відповідача 1:Свірський А.А. - директор (наказ від 18.04.2007 року № 1)

від відповідача 2:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства «Будкомплект»

на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012

у справі № 9/007-12 (суддя: Сокуренко Л.В.)

за позовом Малого підприємства «Будкомплект»

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»

про перевід прав та обов'язків покупця за договором купівлі продажу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі № 9/007-12 відмовлено повністю у позові Малому підприємству «Будкомплект» (далі за текстом - МП «Будкомплект») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Поліськсільбуд» про перевід прав та обов'язків покупця за договором купівлі продажу та повернуто МП «Будкомплект» з депозитного рахунку Господарського суду Київської області 29 924,56 грн., сплачених платіжним дорученням від 17.02.2012 № 30 з призначенням платежу: зарахування суми вартості майна за договором у даній справі до господарського суду Київської області.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, МП «Будкомплект» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.05.2012, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі № 9/007-12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, перевести на МП «Будкомплект» права покупця за договором від 10.11.1998, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд» (далі за текстом - ТОВ «Трест «Поліськсільбуд») в якості продавця та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга» (далі за текстом - ТОВ «Інга») в якості покупця в частині майна вартістю 29 924,56 грн. розташованого за адресою Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна,2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 у справі № 9/007-12 апеляційну скаргу МП «Будкомплект» прийнято до розгляду і порушено апеляційне провадження у даній справі.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 від 12.06.2012 № 01-22/3/1 у зв'язку з з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Дзюбко П.О. у розгляді інших справ, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 9/007-12 доручено колегії у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л.

У відзиві від 13.06.2012 на апеляційну скаргу ТОВ «Інга» просить суд залишити рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 по даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник МП «Будкомплект» в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.06.2012 надав свої пояснення, якими просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 скасувати.

Представник ТОВ «Інга» в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.06.2012 надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 у даній справі залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.1994 між Орендним трестом «Поліськсільбуд» та МП «Будкомплект» тресту «Поліськсільбуд» укладено договір купівлі-продажу (далі за текстом - договір) державного майна Орендного тресту "Поліськсільбуд".

Відповідно до п. 1.1. договору від 12.12.1994, предметом договору є купівля державного майна, яке передавалося за договором купівлі - продажу державного майна орендного Тресту "Поліськсільбуд" від 20.05.2994 № 43, укладеного між орендним Трестом "Поліськсільбуд" та регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області.

Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що сума вартості договору купівлі-продажу відповідно до акту оцінки вартості майна від 02.03.1994 р. складає 270073950 тис.крб. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентобладнання, устаткування, машини і механізми, будівлі та споруди та інше майно згідно з актом оцінки, який додається до цього договору.

Згідно п. 3.2 договору передача об'єкта приватизації і приймання об'єкта приватизації покупцем засвідчується актом передачі, що підписується сторонами.

12.12.1994 між Орендним трестом "Поліськсільбуд" та МП "Будкомплект" тресту "Поліськсільбуд", на підставі рішення зборів колективів треста "Поліськсільбуд", Господарської асоціації малих підприємств та МП "Будкомплект"(протокол від 13.05.1994 № 1, протокол від 13.09.1994 р. № 2) складено акт прийому-передачі майна на загальну балансову вартість 337777050 тис.крб., остаточна вартість якого становить 270073950 тис.крб. Відповідно до зазначеного акту, Орендний трест "Поліськсільбуд" передав, а МП "Будкомплект"тресту "Поліськсільбуд"прийняв наступне майно: корпус № 1, площею 1809 кв.м.; відкритий склад з естакадою, площею 1203 кв.м.; кисневий цех, площею 108 кв.м.; гараж біля котельної з кладовою, площею 48 кв.м.; механічний цех, корпус № 2, площею 576 кв.м.; склад алебастру, площею 120 кв.м.; автомашина "ЗИЛ-130"; обладнання. Акт прийому-передачі майна від 12.12.1994 р. підписаний уповноваженими сторонами та закріплений печатками товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.1998 між ТОВ «Трест «Поліськсільбуд», яке є правонаступником Орендного тресту «Поліськсільбуд», та ТОВ «Інга» укладено договір купівлі-продажу майна: виробничий корпус № 1, площею 783 кв.м.; відкритий склад корпуса № 2, площею 648 кв.м.; склад в виробничому корпусі № 2, площею 360 кв.м.; хімчистка, площею 90 кв.м.; контейнерна; автогараж при тресті; електропогрузчик; частина адмінспоруди треста, площею 297, 7 кв.м.; салон одягу на УПТК, площею 164 кв.м.; комплект меблевий "Езоп"; стіл крою з машиною крою; столи промислові в кількості 2 шт.; головки швейних машин в кількості 2 шт.; мостовий кран АК; баня-сауна; магазин, площею 116 кв.м. ж.д. Немішаєво; незавершене виробництво по АБЗ Немішаєво; битумохранилище незавершеного виробництва.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає вважає, що ТОВ "Трест "Поліськсільбуд", яке є правонаступником Орендного тресту "Поліськсільбуд", укладаючи 10.11.1998 з ТОВ "Інга" договір купівлі-продажу нерухомого майна по залишковій вартості станом на 01.01.1994 на загальну суму 640560382, 00 крб., порушив його право щодо привілеєвої купівлі зазначеної частки з посиланням на вимоги ст. 114 ЦК УРСР.

За таких обставин, позивач просить суд перевести на нього права покупця за договором від 10.11.1998, укладеного між ТОВ "Трест "Поліськсільбуд" та ТОВ "Інга", в частині майна вартістю 29 924, 56 грн., розташованого за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2.

Суд першої інстанції, обгрунтовано визнав, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки 20.05.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі за текстом - РВ ФДМ України) та Організацією орендарів Орендного тресту "Поліськсільбуд" укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Поліськсільбуд" № 43 та згідно пункту 1.1 цього договору, продавець продає, а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного тресту «Поліськсільбуд» шляхом викупу майна трудовим колективом на підставі укладеної з РВ ФДМ України додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна орендним трестом «Поліськсільбуд» від 31.12.1992 № 104.

12.09.1994 між РВ ФДМ України та Організацією орендарів Орендного тресту "Поліськсільбуд"складено акт прийому-передачі проданого майна станом на 01.01.1994 р., відповідно до якого Організації орендарів Орендного тресту "Поліськсільбуд"передано державне майно: основні фонди вартістю 1889793 тис.крб.; запасні затрати -65563 тис.крб.; грошові кошти -4546 тис.крб.; амортизаційний фонд -5327 тис.крб.; незавершене будівництво -2094329 тис.крб.; майно придбане орендарем за рахунок державних коштів -101016 тис.крб.; державне майно, що передається безкоштовно, використовується за призначенням і без права відчуження -390572 тис.крб.; державний житловий фонд, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" 210 тис.крб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складено додаток до акту прийому-передачі майна Орендного тресту «Поліськсільбуд» станом на 01.01.1994, в якому зазначені об'єкти нерухомості, які передаються до статутного фонду Орендного тресту «Поліськсільбуд» та об'єкти нерухомості, перераховано майно, яке передається Тресту «Поліськсільбуд» на загальну балансову вартість 5378, 45 тис. грн., яке складається з 25 об'єктів та знаходится за адресою Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2. Крім того, даний додаток до акту містить перелік іншого майна, яке передано структурним підрозділам ОП "Тресту "Поліськсільбуд".

Майна, яке було передано, при приватизації ОП "Тресту «Поліськсільбуд», окремо МП "Будкомплект"та входило в цілісний майновий комплекс ОП "Тресту "Поліськсільбуд"в даному додатку до акту не вбачається.

На підтвердження викупу державного майна - цілісного майнового комплексу, 12.09.1994 Орендному підприємству тресту "Поліськсільбуд", до складу якого входять 13 структурних підрозділів, РВ ФДМ України видано свідоцтво про право власності, реєстраційний № 103-ВП.

Тобто, 20.05.1994 Орендне підприємство трест "Поліськсільбуд", до складу якого на той час входили 13 структурних підрозділів, стало власником цілісного майнового комплексу.

З наданих до суду документів вбачається, що наказом Київського обласного державного об'єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд"Трест "Поліськсільбуд"від 25.07.1990 р. № 56А створено при тресті на базі УПТК мале експериментальне підприємство по виробництву будівельних матеріалів, конструкцій та виробів "Будкомплект". Пунктом 2 цього наказу визначено, що мале підприємство наділене правом юридичної особи, має самостійний баланс, печатку, розрахунковий рахунок в банку.

Рішенням Виконкому Бородянської районної ради народних депутатів від 02.08.1990 № 107 зареєстровано Мале експериментальне підприємство по виробництву будівельних матеріалів, конструкцій та виробів "Будкомплект".

19.04.1993 Мале підприємство "Будкомплект"було зареєстровано в Бородянській районній державній адміністрації на підставі зборів колективу громадян від 12.03.1993 як самостійна юридична особа, в подальшому перереєстровано -20.08.1996 р.

Тобто, МП "Будкомплект"дійсно було створено при тресті на базі УПТК, проте, на момент приватизації (20.05.1994) МП "Будкомплект"було самостійною юридичною особою.

Як вбачається з протоколу зборів працівників Орендного тресту "Поліськсільбуд" № 2 від 13.09.1994 на розгляд цих зборів були винесені наступні питання: 1) внесення змін в протокол зборів від 13.05.1994 р.; 2) затвердження долі майна по новоствореним підрозділам, яка виділяється; 3) затвердження розрахунку щодо викупу долі майна на кожного робітника, який приймає участь в приватизації; 4) різне.

По другому питанні зборів прийнято одноголосне рішення зборів щодо затвердження розрахунків долі майна станом на 01.01.1994 р. на кожного робітника Орендного тресту "Поліськсільбуд", яке викупається. Розрахунки складені в розрізі новостворених підприємств з вказівкою долі на кожного робітника та представлені в наступних сумах: МП "Будкомплект"193, 7 млн.крб.; асоціація -260, 5 млн.крб. та інші.

Крім того, в протоколі зборів в питанні четвертому вирішено, що після кінцевих розрахунків між підприємствами, тресту необхідно буде видати акти передачі майна кожному підприємству та свідоцтво про право власності на майно, а підприємства повинні зареєструватися в районних органах та відкрити свої розрахункові рахунки. З 01.10.1994 всі підприємства переходять на самостійний госпрозрахунок.

Також, враховуючи те, що Орендний трест "Поліськсільбуд" бере обов'язок перед держмайном зберегти структуру робіт, виконувати держзамовлення, а також зберегти робочі місця, то зазначені умови повинні бути у всіх договорах по новоствореним підприємствам.

Тобто, в даному рішенні зборів, що не заперечується сторонами, було чітко встановлено про збереження функцій та мети діяльності цілісного майнового комплексу (збереження структуру робіт, виконання держзамовлення, а також збереження робочих місць) протягом двох років, тобто до 13.09.1996, на виконання обов'язку перед РВ ФДМ України, взятому Орендним трестом "Поліськсільбуд" при приватизації.

Доказів на підтвердження того, що в подальшому між Орендним трестом "Поліськсільбуд" та іншими підприємствами, в тому числі МП "Будкомплект", існували дані обов'язки та виробничі відносини сторонами суду не надано.

На підтвердження рішення прийнятого зборами тресту щодо передачі майна новоствореним товариствам, членами комісії тресту у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, затверджено перелік майна, яке передається по кожному товариству окремо, в тому числі майна, яке передається МП "Будкомплект"та Господарській асоціації малих підприємств.

На підставі зазначеного рішення зборів, між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу від 12.12.1994.

Оскільки правовідносини щодо виникнення у ТОВ "Інга"права власності на спірне майно виникли у 1998 році, тобто до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р., тому до зазначених правовідносин застосовуються норми ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення зазначених правовідносин.

В даному випадку, позивач посилається на те, що його право на сумісну власність виникла в момент укладання з відповідачем 2 договору купівлі-продажу від 12.12.1994 щодо частини майна. Проте суд не може погодитися з даним висновком.

Цілісний майновий комплекс -це господарський об'єкт з кінцевим циклом виробництва продукції (робіт, послуг тощо). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємства (цеха, виробництва, дільниці та інше), які виділяються в окремі самостійні об'єкти приватизації або оренди з подальшим складанням розподільчого балансу ("Методика оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди").

Статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" також визначено, що цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об'єкти.

Статтею 86 ЦК Української РСР встановлено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Таким чином, Трест, придбавши під час приватизації цілісний майновий комплекс, став його власником, який мав право щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном у відповідності до норм законодавства. Враховуючи зазначене, Трест скористався своїм правом щодо розпорядження своїм майном та здійснив дії щодо відчуження частини свого майна на користь МП "Будкомплект".

Статтею 112 ЦК УРСР встановлено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Майно, що одночасно перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної (часткової або сумісної) власності. Отже, право спільної власності - це право двох або білше осіб на один об'єкт. Спільна власність виникає при надходженні у власності двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу по закону. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках передбачених Законом чи договором. При цьому, право кожного із співвласників поширюється на весь об'єкт у цілому, а не на його частину. Цивільним кодексом чітко визначено два різновиди права спільної власності: право спільної часткової власності і право спільної сумісної власності. Кожен учасник спільної часткової власності має чітко визначену наперед частку у праві власності на спільне майно. У спільній сумісній власності її учасники не мають наперед визначених часток, тут право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно.

Спільна власність може виникати або на підставі прямої вказівки Закону, який передбачає встановлення правового режиму спільної часткової або спільної сумісної власності щодо майна, спільно створюваного кількома особами, або на підставі угоди.

На підтвердження права сумісної власності щодо спірного об'єкта, позивачем до суду надана ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2011 у справі № 6-33902св11 за позовом МП "Будкомплект"про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній сумісній власності та визнання права власності. Дана ухвала не може бути прийнята судом в якості доказу перебування майна позивача у сумісній власності з відповідачем 2, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2011 р. у справі № 6-33902св11, провадження у справі закрито з посиланням на те, що даний спір виник із господарських відносин, зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що з аналізу умов договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем 2 вбачається, що за цим договором відбулось оплатне відчуження майна окремій юридичній особі.

Договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем 2, не містить посилань на придбання позивачем частини цілісного майнового комплексу (в якій частці).

Належних доказів придбання позивачем частини цілісного майнового комплексу, укладання договору про сумісну власність або сумісне використання майна відповідача 2, позивачем до суду не надано.

Як вже зазначалось вище, спільною власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичної та (або) юридичної осіб, що об'єднались для досягнення спільної мети.

Право спільної власності здійснюється кількома особами -співвласниками за їх сумісною згодою.

Право кожного із співвласників поширюється на весь об'єкт в цілому, а не на певну його частину в праві власника щодо володіння, користування і розпорядження майном. Формою встановлення такого порядку може бути домовленість між сторонами, наприклад у формі договору.

Позивач, в підтвердження позовних вимог, не надав доказів сумісного володіння, користування і розпорядження майном відповідача 2, не надав доказів виконання з його боку зобов'язань по утриманню даного майна, як це визначено ч.2 ст. 113 ЦК УРСР.

Посилання позивача на застосування норм ст. 114 ЦК УРСР є безпідставним, оскільки ця норма цивільного законодавства передбачає, що при продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом 3-х місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця.

Статтею 1 ГПК України встановлено право особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає або припускає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено або оспорюється, проте вирішення спору по суті здійснює тільки суд з винесенням судового рішення щодо розгляду поставлених питань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які згідно з законодавством повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що МП "Будкомплект"являлось співвласником частини відчужуваного відповідачем 2 відповідачу 1 майна на праві спільної власності, не надав доказів, щодо набуття позивачем спірного майна ані у спільну сумісну власність, ані у спільну часткову власність, суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу позивач не довів обставин, на які він посилався в обґрунтуванні позовної заяви, не довів порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів у справі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано визнав даний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявних матеріалів справи позивачем (апелянтом) не наведено достатніх доводів та не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили помилковість оскаржуваного рішення. А тому судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі № 9/007-12.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого підприємства «Будкомплект» від 18.05.2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі № 9/007-12 без змін.

2. Справу № 9/007-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.