Рішення

від 18.06.2012 по справі 2-2124/11

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2124/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.,

при секретарі Ауловій О.Г.,

з участю представника прокуратури Єфанової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Бест Логістік", Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельну ділянку, визнання заяви та договору про передачу права власності недійсними, зобов'язання повернути земельну ділянку, визнання рішення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2011 року прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду з позовом до вищезазначених відповідачів про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельну ділянку, визнання заяви та договору про передачу права власності недійсними, зобов'язання повернути земельну ділянку посилаючись на те, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2008 року визнано мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу у розмірі 100000 гривень передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку №28 площею 1,69 га, що розташована на території АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на землю від 16 серпня 1999 року серії ІП-ОД № 039632 та перейшла у власність ОСОБА_11 за заповітом. 28 серпня 2008 року відділ Держкомзему в Овідіопольському районі видав державний акт про право власності ОСОБА_6 на зазначену земельну ділянку. При подачі позовної заяви та розгляді справи в суді у серпні 2008 року ОСОБА_6 нібито діяв особисто, без представника, але згідно з довідкою про звільнення та даними УІТ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_6 з 08 листопада 2004 року перебував під вартою в Одеському слідчому ізоляторі та 18 березня 2005 року був засуджений до позбавлення волі строком на шість років, з місць позбавлення волі звільнився у зв'язку з відбуттям строку покарання 05 листопада 2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року ухвала Київського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2008 року про визнання мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була скасована, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду від 09 лютого 2011 року, яка набрала законної сили 15 лютого 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було залишено без розгляду.

Але 04 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та Таїровською селищною радою було укладено угоду про передачу права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, що також на думку прокурора відбутися не могло з причини перебування ОСОБА_2 в ізоляції від суспільства.

Рішенням Таїровської селищної ради від 01 жовтня 2008 року № 1189-V земельну ділянку АДРЕСА_1 було безоплатно передано у власність ОСОБА_7 та відповідно до цього рішення їй було видано державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЖ № 318532. ОСОБА_8, яка змінила прізвище на "ОСОБА_4", цю земельну ділянку передала у статутний фонд ТОВ «Бест Логістік», яке 10 листопада 2009 року отримало на земельну ділянку новий державний акт серії ЯИ № 358194.

Прокурор просив суд:

- визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЖ №313965 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:0416, який виданий відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 28 серпня 2008 року на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01085290360;

- визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЖ № 318532 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:0416, який виданий відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 23 жовтня 2008 року на ім'я ОСОБА_8, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852901781:

- визнати недійсним та скасувати державний акт серія ЯИ № 358194 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:0416, який виданий відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 10 листопада 2009 року ТОВ "Бест Логістік", зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020952900062;

- визнати недійсною угоду між ОСОБА_6 та Таїровською селищною радою від 04. вересня 2008 року про передачу права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області;

- визнати недійсною заяву ОСОБА_6 щодо передачі Таїровській селищній раді права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 яка посвідчено приватним нотаріусом Овідіопольського районного округу Одеської області ОСОБА_9 28 серпня 2008 року;

- зобов'язати TOB «Бест Логистік»повернути Таїровській селищній раді земельну ділянку АДРЕСА_1 (а.с.1-5).

Відповідач ОСОБА_4 направила до суду свої письмові заперечення проти позову, у яких зазначила, що вона отримала право власності на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому діючим законодавством України, та на підставі рішення Таїровської селищної ради від 01 жовтня 2008 року № 1189-V, яке у судовому порядку не оскаржено та не скасовано. Вона є добросовісним набувачем, земельна ділянка не може бути в неї витребувана та, таким чином, немає законних підстав для визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с.60-63).

ТОВ "Бест Логістік" направило до суду свої письмові заперечення проти позову, у яких зазначило, що ОСОБА_4 отримала земельну ділянку у власність та передала її у статутний фонд товариства згідно з протоколом установчих зборів ТОВ "Бест Логістік" від 26 травня 2009 року №1 та акту прийому-передачі від 10 листопада 2009 року. Установчі збори учасників ТОВ "Бест Логістік" були правомочними та їх рішення не оскаржені. ТОВ "Бест Логістік" є добросовісним набувачем, земельна ділянка не може бути в нього витребувана. Відповідно до ст.212 ЗК України повернення земельної ділянки може відбутися за рішенням суду тільки у разі її самовільного зайняття, але спірна земельна ділянка не є самовільно зайнятою (а.с.66-69).

Під час розгляду справи прокурор Овідіопольського району збільшив позовні вимоги та відповідно до поданої до суду 21 березня 2012 року позовної заяви крім раніше заявлених позовних вимог додатково просив суд визнати недійсним рішення Таїровської селищної ради від 01 жовтня 2008 року № 1189-V в частині виділення ОСОБА_8 безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,69 га під АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.91-95).

У судовому засіданні представник прокуратури позов підтримала та просила його задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з'явились, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Поряд з цим відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ "Бест Логістік" звернулись до суду із заявами про проведення судового розгляду без їх участі (а.с.58-59, 64-65).

Вислухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2008 року, яка набула законної сили 21 серпня 2008 року, було визнано мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу у розмірі 100000 гривень передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку №28 площею 1,69 га, що розташована на території АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на землю від 16 серпня 1999 року серії ІП-ОД № 039632 та перейшла у власність ОСОБА_11 за заповітом. При цьому у резолютивній частині цієї ухвали суду було визначено порядок її виконання зазначено, що ця ухвала є обов'язковою для виконання відділом земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації щодо надання бланку державного акту землевпорядній організації, яка буде виготовляти технічну документацію по видачі ОСОБА_2 державного акту про право власності на земельну ділянку, та Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам щодо видачі ОСОБА_2 державного акту та реєстрації його права на земельну ділянку площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, масив №7, ділянка №28 (а.с.6).

В порядку виконання ухвали суду від 15 серпня 2008 року, що набула законної сили, 28 серпня 2008 року відділ Держкомзему в Овідіопольському районі видав державний акт про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,69 га під АДРЕСА_1 цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14).

Але ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року ухвала Київського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2008 року про визнання мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була скасована, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.10-12).

Ухвалою Київського районного суду від 09 лютого 2011 року, яка набрала законної сили 15 лютого 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було залишено без розгляду (а.с.13).

28 серпня 2008 року ОСОБА_2, у зв'язку з неможливістю утримувати земельну ділянку сільського господарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зробив заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрована у реєстрі за №3142, відповідно до якої він відмовився від свого права власності на земельну ділянку площею 1,69 га під АДРЕСА_1 на користь держави або територіальної громади (а.с.19).

Також 04 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та Таїровською селищною радою було укладено угоду про передачу права власності, яка посвідчена приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано у реєстрі за №3182. Відповідно до цієї угоди ОСОБА_2 відмовився від майнових прав на земельну ділянку, а Таїровська селищна рада набула право власності на земельну ділянку площею 1,69 га під АДРЕСА_1 (а.с.18).

Згідно з текстом зазначених заяви та угоди від 04 вересня 2008 року ОСОБА_2 під час її укладення діяв не через представника, а особисто.

Але згідно з даними УІТ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_6 з 08 листопада 2004 року перебував під вартою в Одеському слідчому ізоляторі та 18 березня 2005 року був засуджений до позбавлення волі строком на шість років, з місць позбавлення волі звільнився у зв'язку з відбуттям строку покарання 05 листопада 2010 року (а.с.20-22).

Ця остання обставина вказує на те, що ОСОБА_6 не міг особисто вчиняти правочини щодо відмови від права власності на земельну ділянку та укладання угоди про передачу права власності, а від його імені ці правочини були вчинені іншою особою, яка не мала на це права.

Постановою прокурора Овідіопольського району Одеської області від 14 листопада 2011 року порушено кримінальну справу по факту використання підробленого паспорту ОСОБА_2 та заволодіння чужим майном шляхом шахрайства за ст.ст.190 ч.4, 358 ч.1 КК України (а.с.44).

Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм

майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,

які не суперечать закону.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

Ст.346 ЦК України серед підстав припинення права власності передбачає відмову власника від права власності.

Відповідно до ст.142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Таким чином, заява ОСОБА_6 щодо відмови від права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 яка посвідчено приватним нотаріусом Овідіопольського районного округу Одеської області ОСОБА_9 28 серпня 2008 року, та угода між ОСОБА_6 та Таїровською селищною радою від 04. вересня 2008 року про передачу права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області мають бути визнані судом недійсними.

Поряд з цим, за заявою від імені ОСОБА_2 про відмову від власності на земельну ділянку та за укладеною від імені ОСОБА_2 невідомою особою угодою від 04 вересня 2008 року відбулася процедура припинення його права власності на земельну ділянку, яка мала проходити з дотриманням вимог ст.347 ЦК України.

Відповідно до ст.347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Суд звертає увагу на те, що прокурором не надано доказів того, що припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку відбулося з порушенням вимог ст.347 ЦК України та державна реєстрація державного акту серії ЯЖ №313965 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку до цього часу не скасовано.

З іншого боку суд вважає, що оскільки державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 був виданий в порядку виконання ухвали суду, то в разі наявності його державної реєстрації до нинішнього часу такий державний акт та державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку повинні бути скасовані в порядку повороту виконання рішення суду, передбаченому ст. 380 ЦПК України, а не в шляхом пред'явлення нового позову. Поворот виконання рішення суду є самостійним способом захисту прав і певною процесуальною формою поновлення судом порушених прав зацікавлених осіб у разі, коли судове рішення виконане, але згодом скасовано з відмовою у задоволенні позову.

Відповідно до ст.380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ст.381 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності.

Виходячи з вищенаведених міркувань суд вважає, що позовна вимога щодо визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту серії ЯЖ №313965 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, який виданий відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 28 серпня 2008 року на ім'я ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.

Рішенням Таїровської селищної ради від 01 жовтня 2008 року № 1189-V земельну ділянку площею 1,69 га під АДРЕСА_1 було безоплатно передано у власність ОСОБА_7 та відповідно до цього рішення 23 жовтня 2008 року їй було видано державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЖ № 318532. Згідно з цим державним актом цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а.с.15, 23-25).

Оскільки до Таїровської селищної ради ця земельна ділянка перейшла за угодою від 04 вересня 2008 року, яка є недійсною, суд вважає, що Таїровська селищна рада не мала повноважень на розпорядження цим майном та таке її рішення від 01 жовтня 2008 року №1189-V в частині передачі ОСОБА_8 безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,69 га під АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства є протиправним, а виданий на підставі цього рішення державний акт серії ЯЖ № 318532 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:0416, який виданий відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 23 жовтня 2008 року на ім'я ОСОБА_8, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852901781, має бути визнаний недійсним, а його державну реєстрацію має бути скасовано.

Згідно з повідомленням адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила прізвище на "ОСОБА_4" (а.с.26).

Суд критично оцінює заперечення відповідача ОСОБА_4 проти позову, оскільки вони не спростовують вищенаведених висновків суду. Вимоги про витребування в неї спірної земельної ділянки (яку вона свого часу отримала безоплатно) по справі не заявлені. Згідно з ч.3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У своїх письмових запереченнях проти позову відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ "Бест Логістік" визнали, що земельна ділянка площею 1,69 га під АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_4 у статутний фонд ТОВ «Бест Логістік».

Згідно з ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.

10 листопада 2009 року ТОВ "Бест Логістік" видано державний акт серії ЯИ №358194 про право власності на земельну ділянку площею 1,69 га під АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення торгово-логістично-складського комплексу. У цьому державному акті як підстави його видачі зазначені протокол установчих зборів учасників ТОВ "БестЛогістік" від 26 травня 2009 року №1 та акт прийому-передачі від 26 травня 2009 року (а.с.16).

Стороною позивача не надано доказів у зв'язку з чим, коли та на яких підставах було проведено зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,69 га під АДРЕСА_1, чи видавався ОСОБА_4 новий державний акт на спірну земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням. Вимоги про визнання підстав видачі ТОВ "Бест Логістік" оспореного державного акту недійсними, а саме про визнання недійсними протоколу установчих зборів учасників ТОВ "БестЛогістік" від 26 травня 2009 року №1 та акту прийому-передачі від 26 травня 2009 року, з боку позивача не заявлені.

При таких обставинах суд вважає, що позов в частині вимог про визнання недійсним державного акту серія ЯИ № 358194 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:0416, який виданий відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 10 листопада 2009 року ТОВ "Бест Логістік", зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020952900062, задоволенню не підлягає.

Внаслідок цього також не підлягає задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Бест Логістік" повернути цю земельну ділянку Таїровській селищній раді.

Крім цього, по результатах розгляду справи встановлено, що в нинішній час Таїровська селищна рада не має будь-яких законних прав на спірну земельну ділянку, а також відсутні підстави для передачі їй спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЗК України у запасі можуть перебувати тільки земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадян чи фізичних осіб.

Суд звертає увагу, що з мотивувальної частини ухвали Київського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2008 року вбачається, що на підставі Державного акту на право власності на землю від 16 серпня 1999 року серії ІП-ОД № 039632 спірна земельна ділянка належала ОСОБА_5 та перейшла у власність ОСОБА_3А за заповітом.

З витребуваної судом спадкової справи Третьої одеської державної нотаріальної контори №731/06 щодо майна померлої 19 листопада 2005 року ОСОБА_5 вбачається, що її єдиною спадкоємицею за заповітом є донька ОСОБА_3, яка належним чином прийняла її спадщину та отримала свідоцтва про право на певне спадкове майно.

Згідно з ч.2 ст.1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням.

Тобто спадкоємець приймає спад щину в повному обсязі без будь-яких умов або застережень. Він не може вибирати, яке спадкове май но він хоче приймати, а зобов'язаний прийня ти усе майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішення цивільної справи та прийняття по ній законного та обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст.10 ЦПК України, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Але суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності та не повинен безпосередньо брати участь у зборі доказів.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 115, 203, 215, 319, 346, 347, 380, 381, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 142 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_2 про відмову від права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 яка посвідчена 28 серпня 2008 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного округу Одеської області ОСОБА_9 та зареєстрована у реєстрі за №3142.

Визнати недійсною угоду про передачу права власності на земельну ділянку, укладену між ОСОБА_2 та Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, яка посвідчена 04 вересня 2008 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано у реєстрі за №3182.

Визнати неправомірним рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 01 жовтня 2008 року №1189-V в частині передачі ОСОБА_8 безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,69 га під АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області.

Визнати недійсним державний акт серія ЯЖ № 318532 від 23 жовтня 2008 року на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852901781, та скасувати його державну реєстрацію.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.Л.Бичковський