Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-1341/10/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.05.12 місто Севастополь Справа №2а-1341/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання -Олійник С.О.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.05.2010,

представників відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 344/10-004 від 22.06.2009,

ОСОБА_3, довіреність № 37/9/10-039 від 15.03.2012,

прокурора -Марченко Микола Юрійович, посвідчення № 21 від 06.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, за участю прокуратури міста Севастополя, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дан-Прі" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001570231/0 від 18.12.2009, № 0001570231/1 від 17.02.2010, № 0001570231/2 від 26.04.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9777082,70 грн., з яких основне зобов'язання -5145833,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -4631249,70 грн.; № 0001580231/0 від 18.12.2009, № 0001580231/1 від 17.02.2010, № 0001580231/2 від 26.04.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6175000,50 грн., з яких основне зобов'язання -4116667,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -2058333,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним визначенням податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 07.05.2010 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою від 07.05.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.05.2010 провадження у справі зупинено за клопотанням представника відповідача. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду міста Севастополя від 19.10.2010 ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2011 ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.09.2011 провадження у справі поновлено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 13.10.2011 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

26.04.2012 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя провадження у справі поновлено.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що у матеріалах справи наявні усі докази, що підтверджують фактичне здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»у грудні 2008 року господарських операцій з придбання та продажу тест-систем.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення та додаткові пояснення до заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 16.11.2009 по 27.11.2009 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Прі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складений акт № 122/23-1/32989272/6558/10 від 09.12.2009.

У ході перевірки встановлені наступні порушення норм діючого законодавства України:

- пункту1.32, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, статті 11, статті 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у завищенні валових витрат з податку на прибуток підприємств на загальну суму 20583333,00 грн., у зв'язку з придбанням товарів, по яким не підтверджено факт походження на території України, та товарів (продукції), не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт, послуг);

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині відображення у складі податкового кредиту з порушенням статей 203, 215, 228, 936, 946 Цивільного кодексу України сум податку на додану вартість по податковим накладним, виданим контрагентами по товарній продукції, щодо якої не підтверджено факт походження її на території України, та не підтверджених документами первинного податкового обліку, що призвело до завищення податкового кредиту в загальному розмірі 4116667,00грн.

Підставою для вказаного висновку стало непідтвердження, на думку податкового органу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»належними документами первинного обліку факту придбання в грудні 2008 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Уністройпром»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міркус»товарів (тест-систем). Враховуючи, що позивачем не підтверджено належними документами походження товару, підприємство не мало правових підстав на включення сум, сплачених за ці товари, до складу валових витрат виробництва та податкового кредиту.

На підставі акту перевірки № 122/23-1/32989272/6558/10 від 09.12.2009 Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя 18.12.2009 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001570231/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9777082,70 грн., з яких основне зобов'язання -5145833,00грн. та штрафна (фінансова) санкція -4631249,70 грн.; № 0001580231/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6175000,50 грн., з яких основне зобов'язання -4116667,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -2058333,50 грн.

Вказані рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги 17.02.2010 податковим органом прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0001570231/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9777082,70 грн., з яких податок -5145833,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 4631249,70грн.; № 0001580231/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6175000,50 грн., з яких податок -4116667,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -2058333,50 грн.

За результатами розгляду повторної скарги рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 26.04.2010 № 560/10/25-020 податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 18.12.2009 № 0001570231/0 та № 000158231/0 (від 17.02.2010 № 0001570231/1 та № 000158231/1) та рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 17.02.2010 № 987/10/25-010 залишені без змін.

За результатами адміністративного оскарження Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя прийняла та надіслала на адресу позивача повторні податкові повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001570231/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9777082,70 грн. та № 0001580231/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6175000,50 грн.

При здійсненні контролю та визначенні податкових зобов'язань платниками податків податковий орган повинен дотримуватись норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини та діяти виключно на підставах, у межах повноважень і способами, передбаченими Конституцією України (стаття 19 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до валових витрат -витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та згідно з підпунктом 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

При цьому ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані правила ведення податкового обліку, зокрема, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не встановлюють вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Стосовно податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює перелік документів, що є підставою для включення сплачених сум до складу податкового кредиту, а саме: податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У той же час, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що лише податкова накладна як звітний податковий документ, яка є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписуванні податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що 20.12.2008 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унистройпром»(Постачальник) укладено договір постачання тест-систем, хімічних реактивів (продукції виробництва Biopharm», Німеччина) № 910. Згідно з наданими специфікацією та накладними Товариство з обмеженою відповідальністю «Унистройпром»поставило позивачу у грудні 2008 року зазначений товар на суму 9700000,00 грн.

Також, 20.12.2008 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міркус»(Постачальник) укладено договір постачання тест-систем (продукції виробництва Biopharm», Німеччина) № 207. Згідно з наданими специфікацією та накладними Товариство з обмеженою відповідальністю «Міркус»поставило позивачу у грудні 2008 року зазначений товар на суму 15000000,00 грн.

Таким чином, загальна вартість договорів склала 24700000,00 грн.

Вартість придбаних товарів сплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємств, про що свідчать виписки банку, що, серед іншого, підтверджує фактичне постачання, оплату та отримання товару.

Після придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»тест-систем, цей товар на підставі договору постачання № 1208/01 від 26.12.2008, укладеного за результатами засідання тендерного комітету щодо організації та проведення процедури закупівлі лабораторного обладнання та тест-систем (протокол № 1 від 25.12.2008) та за погодженням процедури закупівлі Міністерством економіки України (лист-погодження № 1971 від 25.12.2008), був переданий у власність Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи за 25000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (виписками банку).

За результатами здійснення вказаних операцій в податковому обліку позивач відобразив отриману суму у податковому обліку у складі валових витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, правомірність включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»до складу податкових зобов'язань з податку на прибуток та на додану вартість підтверджується, на думку Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя, належними первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, та не ставиться в залежність від наявності документів про походження товару.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у грудні 2008 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

Крім того, необхідно звернути увагу, що відповідно до пункту 4.1 статті 4, пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 та підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, оскільки, на думку відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»не мало правових підстав на включення сплачених у грудні 2008 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уністройпром»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міркус»сум до складу валових витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість (звітний період грудень 2008 року), то в такому разі при здійсненні розрахунку фактичних сум податку на прибуток та на додану вартість позивача Державна податкова інспекції в Ленінському районі міста Севастополя повинна була виключити зі складу валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість й отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»в грудні 2008 року від Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи суми.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. На підтвердження даних податкового обліку можна приймати лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 2, 3 статті 9 цього Закону, пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, господарська операція, тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки -недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку, тобто фактичного не здійснення господарської операції.

Як свідчать первинні документи договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки), копії яких знаходять у матеріалах справ та безпосередньо висновок акту перевірки товар (тест-системи) був реально отриманий позивачем від Товариства з обмеженою відповідальніст. «Уністройпром»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міркус», та їх придбання викликало зміни в структурі активів та зобов'язань. Крім первинних документів, фактична передача контрагентами товарів на адресу позивача також підтверджується поясненнями директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Уністройпром»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міркус», податковими деклараціями зазначених підприємств, згідно з яким у податковій звітності з податку на прибуток за 2008 рік задекларований валовий дохід, у декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року включений до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість від операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі».

Згідно з діючим на той час законодавством підставою віднесення до складу валових витрат сум вартості отриманих товарів (робіт, послуг) є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Підставою для включення понесених витрат по сплаті податку на додану вартість до складу податкового кредиту є подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, та наявність належним чином оформленої податкової накладної, яка виписана особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

При цьому, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладався обов'язок здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на можливість формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення позивача права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту понесених витрат на сплату вартості товарів та податку.

Однак, таких фактів ані відповідачем при проведенні перевірки, ані при розслідуванні кримінальної справи Генеральною прокуратурою України, на матеріали якої посилається відповідач, як на підставу доказової бази, встановлено не було. Згідно з постановою слідчого з особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 14.06.2010 в порушенні кримінальної справи за статтями 202, 212 Кримінального кодексу України відносно директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»відмовлено у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Також, згідно з висновком судової економічної експертизи № 1002 від 21.03.2012 висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 122/23-1/32989272/6558/10 від 09.12.2009 в частині заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5145833,00 грн. та завищення податкового кредиту у розмірі 4166667,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Щодо заперечень відповідача про відсутність у позивача необхідної ліцензії на придбання тест-систем та хімічних реактивів та відсутність такого виду діяльності у діяльності підприємства слід зазначити, що згідно з листом Державного комітету ветеринарної медицини України № 15-5-3-17/8010 від 17.12.2009 придбані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»тест-системи не зареєстровані як ветеринарні препарати і діяльність, пов'язана з їх обігом у сфері ветеринарної медицини ліцензуванню не підлягає. Також, згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі № 02/2-18/2660 від 31.05.2012 станом на грудень 2008 року позивач здійснював такий від діяльності за КВЕД-2005 як «інші види оптової торгівлі».

Доводи представника відповідача про придбання та продаж позивачем товару за ціною, що перевищувала у грудні 2008 року середню на внутрішньому ринку України у 20 разів не приймаються судом до уваги, оскільки діючим на той час законодавством не встановлювалось будь-якої заборони на придбання та продаж товару за ціною, що перевищує середньоринкову.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про порушення позивачем вимог законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість не заснований на нормах діючого законодавства та є незаконним.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0001570231/2 та № 0001580231/2 від 26.04.2010 визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001570231/0 та № 0001580231/0 від 18.12.2009, № 0001570231/1 та № 0001580231/1 від 17.02.2010 суд відмовляє в їх задоволені з наступних підстав.

Підпунктом 5.3. пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за № 467/7788, встановлено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Отже, суд дійшов висновку, що повідомлення-рішення № 0001570231/0 та № 0001580231/0 від 18.12.2009; № 0001570231/1 та № 0001580231/1 від 17.02.2010 не породжують будь-яких правових наслідків для Tовариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Прі", а отже, не порушують охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0001570231/2 від 26.04.2010 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9777082,70 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0001580231/2 від 26.04.2010 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6175000,50 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Прі»витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05 червня 2012 року.