Постанова

від 09.06.2008 по справі 2а-96/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

        ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 2а-96/08

Категорія 49

П О С Т А Н О В А

І  М  Е 

Н  Е  М        

У  К  Р 

А  Ї  Н  И

                        (повний текст)

09

червня 2008 року  Ленінський районний суд

міста Севастополя в складі:

        головуючого судді - Проценко О.І.

при секретарях - Лебедеві С.О., Овчинниковій І.С.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну

справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації

м.Севастополя про скасування постанови про накладення адміністративного

стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Ленінської районної

державної адміністрації м. Севастополя (далі по тексту Ленінської РДА в м.

Севастополі) з вимогою про скасування постанови № 325 від 23.08.2007 р. про

накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51

грн. Вимоги позову мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1,

розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 325 від 23.08.2007

р., її було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення

правопорушення, передбаченого за ст. 150 КУоАП України, яке виразилося у

використанні належного позивачці житлового приміщення не за призначенням.

Позивач не погоджується із зазначеною постановою з тих підстав, що викладені в

ній обставини фактично не відповідають дійсності, будь-які норми, які регулюють

порядок користування приміщеннями житлових будинків, нею не порушувалися, до

того ж, розгляд адміністративного матеріалу, складеного відносно неї відбувся у

її відсутність без належного повідомлення про дату, час та місце його розгляду,

у зв'язку з чим, вона була позбавлена можливості надавати будь-які заперечення

всупереч обставинам, викладеним в протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, позивач вважає, що її права є порушеними, у зв'язку з чим

потребують судового захисту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у

повному обсязі, просив їх задовольнити, з підстав, викладених в позовній заяві,

не спростовуючи факту, що в кв. АДРЕСА_1, яка належить позивачці, дійсно

розташовуються агентство нерухомості та юридична фірма, звертав увагу суду на

те, що квартира не використовується для потреб промислового характеру, до того

ж адміністративною комісією не були прийняті до уваги ті обставини, що  квартира є погодною для проживання, має

кухню, санвузол, розташування в ній офісів, не встановлює факту відсутності

проживання в ній.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнала,

посилалася на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення,

винесено на законних підставах, в межах повноважень та у відповідності з

нормами діючого законодавства, підставою для прийняття даної Постанови стали результати  проведеної 17.07.2007 року Прокуратурою м.

Севастополя перевірки, за участю представників контролюючих служб СЕС, ДАБК,

УМНС, за якою встановлено, що кв. АДРЕСА_1, яка належить позивачці,

використовується не за призначенням, а також складений за даним фактом

18.07.2008 року протокол про адміністративне правопорушення. Також посилалася

на те, що позивача  було повідомлено про

допущене нею правопорушення у присутності членів комісії, при проведенні

перевірки 17.07.2007 року, однак від ознайомлення з протоколом, складеним

18.07.2007 року, вона відмовилася, у зв'язку з чим була в усному порядку

сповіщена про дату, час та місце розгляду адміністративного матеріалу.

Суд,

вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи,

знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з

наступних підстав.

Судом

встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу (а.с.10), ОСОБА_2 є

власником кв. АДРЕСА_1.

17.07.2007

року по зазначеній адресі, за ініціативою Прокуратури м. Севастополя (а.с.21),

проведено комісійну перевірку з приводу дотримання вимог діючого законодавства

України з питань використання  спірної

квартири за призначенням, в ході якої встановлю, що кв. АДРЕСА_1

використовується не за призначенням, а саме: у даному приміщенні розташовані

агентство нерухомості «Малка-Юг» та юридична фірма «Академія права».

18.07.2007

року Начальником житлового відділу  УЖКГ

ЛРДА м. Севастополя ОСОБА_3, відносно ОСОБА_1 складений протокол про

адміністративне правопорушення, передбачене ст. 150 КпАП України, з приводу

використання належної їй кв. АДРЕСА_1 в не за призначенням (а.с. 19).

Постановою

Адміністративної комісії при ЛРДА м. Севастополя №325 від 01.08.2007 року,

ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.150 КУпАП

України у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. (а.с.18), позивач не погодившись із

накладенням на неї стягнення, оскаржує постанову, проте суд не погод.

 Відповідно до 

ст.ст. 6,10 ЖК України РСР, житлові будинки та житлові приміщення

призначаються для постійного проживання громадян. Громадяни зобов'язані

використовувати житлове приміщення у відповідності до його призначення,

дотримуватися правил користування житловими приміщеннями.

Згідно

п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених

Постановою КМУ №45 від 24.01.2006 року, власник квартири зобов'язаний

дотримуватися нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг,

використовувати приміщення за призначенням.

Як

вбачається з матеріалів справи та не спростовується представником позивача, в

кв. АДРЕСА_1 фактично розташовані офісні приміщення агентства нерухомості

«Малка-Юг» та юридичної фірми «Академія права», квартира з  житлового фонду  у нежитловий не виведена, призначена для

проживання, а тому, за таких обставин, суд вважає, що позивач використовує

належну ній квартиру не за призначенням, у зв'язку з чим її дії вірно

кваліфіковані Адміністративною комісією ЛРДА м. Севастополя  за ст. 150 КУпАП України.

При

цьому суд не приймає до уваги посилання представника позивача, що квартира не

використовується для потреб промислового характеру, є пригідною для проживання,

має кухню, санвузол, тому що як вбачається з матеріалів справи та

підтверджується свідченнями свідків, допитаних в судовому засідання, ОСОБА_1 в

зазначеній квартирі фактично не проживає, її особистих речей в квартирі немає,

за кількістю працюючих в ний осіб обладнані робочі місця, розміщені столи та

оргтехніка, тоді як наявність санвузла та кухні не свідчить про використання її

за призначенням та не спростовує висновків суду.

Судом

також не приймаються до уваги  доводи

позивачки відносно того, що розгляд адміністративного матеріалу, складеного

відносно неї відбувся у її відсутність, без належного повідомлення про дату,

час та місце його розгляду, оскільки, як вбачається зі змісту самого протоколу,

та підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_4, позивач у грубій формі

відмовилася від ознайомлення із ним, проте була в усному порядку попереджена

дату та час його розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в

діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, правомірність

притягнення її до адміністративної відповідальності, накладення на неї штрафу у

межах санкції вказаної статті повноважним органом із дотриманням встановлених

строків. Процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності на

думку суду також відповідачем дотримана.

Викладене, свідчить про відсутність у суду підстав для

задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

На

підставі ст.150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 6,10

ЖК, Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків»,

затверджених Постановою КМУ №45 від 24.01.2006 року, керуючись

ст.ст.11,17,86,160,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О

С Т А Н О В И В:

В

задоволенні позову ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації м.

Севастополя про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

- відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови

суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її складання

у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                       Суддя - підпис

КОПІЯ ВІРНА:

Суддя Ленінського районного

Суду м. Севастополя                                  О.І. Проценко