Рішення

від 13.06.2012 по справі 5011-40/1247-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/1247-2012 13.06.12

За позовомПриватного підприємства "Альянс-СВ" до 1. Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві 2. Громадського формування з охорони громадського порядку в Шевченківському районі міста Києва "Захист" провиселення з приміщення за зустрічним позовомШевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві до 1.Приватного підприємства "Альянс-СВ" 2. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача: 1. Київської міської ради відповідачів: 2. Шевченківської районної у місті Києві ради провизнання договору недійсним Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Гаврилова І.А. від відповідача 1 за первісним позовом:Томашевич О.А. від відповідача 2 за первісним позовом:не з'явився від відповідача 2 за зустрічним позовом:Слободюк О.І. від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:Слободюк О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Альянс-СВ" (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві про виселення з приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю займання відповідачем нежилих приміщень загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Грінченка Бориса, 4 (літера А), які є власністю позивача, у зв'язку з чим останній вказує на наявність підстав для виселення відповідача з таких приміщень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. порушено провадження у справі №5011-40/1247-2012 та призначено її до розгляду на 01.03.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у зв'язку із тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г. справу №5011-40/1247-2012 передано уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5011-40/1247-2012 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. прийнято до провадження справу №5011-40/1247-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 21.03.2012 р.

20.03.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі за змістом якої просить зупинити провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи №2а-3938/11 за позовом заступника прокурора міста Києва до ліквідаційної комісії Шевченківської районної у місті Києві ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Судом розгляд наведеного клопотання відкладено на більш пізню стадії судового розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2012 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Громадське формування з охорони громадського порядку в Шевченківському районі міста Києва "Захист" (надалі -Формування "Захист"), розгляд справи відкладено до 25.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 2 та невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 16.05.2012 р.

Через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві до Підприємства та Київської міської ради про визнання недійсним договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження нежилих приміщень загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Грінченка Бориса, 4 (літера А), на користь Підприємства було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, що регулює відносини приватизації, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на існування підстав для визнання договору купівлі-продажу такого майна недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом -Шевченківську районну у місті Києві раду, розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 16.05.2012 р.

В судовому засіданні представником Шевченківської районної у місті Києві ради було подано відзив на зустрічну позовну заява за змістом якого проти зустрічного позову заперечував, вказував на безпідставність вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного майна недійсним з огляду на чинність рішення районної ради про приватизацію такого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. замінено відповідача 2 за зустрічним позовом -Київську міську раду на Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом -Київську міську раду, розгляд справи відкладено до 30.05.2012 р.

В судовому засіданні представником Підприємства подано відзив на зустрічну позовну заяву за змістом якого в задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю, вказував на те, що спірне майно на момент його приватизації не перебувало у власності РУ ГУ МВС України в м. Києві, а тому воно не підпадає під наведений в ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" перелік об'єктів, що не підлягають приватизації.

Представником відповідача 2 за зустрічним позовом в судовому засіданні подано відзив на зустрічну позовну заяву за змістом якого в задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю, вказував на чинність рішення районної ради про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

В судовому засіданні представник третьої особи 1 зустрічні позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. у зв'язку із необхідністю додаткового дослідження обставин справи розгляд справи відкладено до 13.06.2012 р.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом з'явився, первісні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, проти зустрічного позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити.

Представник відповідача 1 за первісним позовом в судове засідання з'явився, зустрічні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, в задоволенні первісного позову просить відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача 2 за зустрічним позовом та третьої особи 2 в судове засідання з'явився, проти зустрічного позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

Відповідач 2 за первісним позовом та третя особа 1, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та розпискою в повідомленні про перерву, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача 2 за первісним позовом за адресою: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 36, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13085880 від 17.02.2012 р. та вказано в клопотанні Підприємства про залучення Формування "Захист" до участі у справі в якості відповідача.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 за первісним позовом повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 за первісним позовом та третя особа 1 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами

Судом в задоволенні клопотання відповідача 1 за первісним позовом про зупинення провадження у справі відмовлено з огляду на відсутність обставин з якими приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради VIІІ сесії V скликання від 20.05.2010 р. № 851 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності та внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні згідно додатку 2, відповідно до позиції 101 якого до відповідних об'єктів віднесено нежитлове приміщення площею 61,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 4 (літ. А) (надалі -"спірне майно").

За наслідками проведення аукціону з продажу спірного майна 01.12.2010 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №527 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив спірне майно.

Спір у справі за первісним позовом стосується наявності підстав користування Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві та Формуванням "Захист" спірним майном, а за зустрічним позовом -законності приватизації спірного майна.

При цьому, позивач за первісним позовом вказує на те, що користування відповідачами за первісним позовом спірним майном порушує його права, як власника такого майна, набутого ним на підставі Договору, а позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання такого Договору недійсним, у зв'язку із незаконністю приватизації спірного майна, оскільки таке майно підпадає під перелік об'єктів, які за змістом ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує про прийняття рішення щодо приватизації спірного майна не уповноваженою особою, оскільки особою, уповноваженою на прийняття рішень щодо приватизації об'єктів комунальної власності міста Києва, є Київська міська рада, а не Шевченківська районна у місті Києві рада.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

З огляду на викладені норми вбачається, що Шевченківська районна у місті Києва рада, як суб'єкт права комунальної власності (на момент існування спірних правовідносин), була наділена правом приймати рішення про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації певним способом (аукціон, конкурс, викуп), однак виключно у випадку відсутності встановлених положеннями ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підстав для відмови у приватизації відповідного майна, зокрема, існування законодавчо встановленого обмеження на приватизацію.

За змістом ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття рішень про приватизацію спірного майна) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів.

Тобто, наведеною нормою встановлено заборону на приватизацію об'єктів, що мають загальнодержавне значення, зокрема, майна правоохоронних органів. При цьому, суд відзначає, що за змістом наведеної норми встановлена заборона не ставиться в залежність від того чи безпосередньо належить таке майно відповідному правоохоронному органу, чи перебуває лише у його користуванні, оскільки стосується безпосередньої мети використання такого майна, якою є забезпечення виконання державою своїх функцій, обороноздатності держави, її економічної незалежність.

Із наявних в матеріалах справи документів (рішень та розпоряджень Шевченківської районної у місті Києві ради, договорів оренди, договорів позички) вбачається, що на момент прийняття районною радою рішення щодо приватизації спірного майна та з 2005 року таке майно перебувало у користуванні Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, цільовим призначенням якого було визначено -розміщення службового приміщення дільничних інспекторів, а з текстів рішень районної ради (зокрема, від 31.01.2008 р. №395) вбачається, що спірне майно передавалося останньому на підставі ч. 5 ст. 24 Закону України "Про міліцію" відповідно до якої виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають безоплатно органам і підрозділам міліції службові приміщення, а дільничним інспекторам міліції - приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв'язку, та з метою укріплення матеріально-технічної бази міліції, що відповідає закріпленим в ст. 8 Закону України "Про основи національної безпеки України" основним напрямам державної політики з питань національної безпеки, одним із яких є реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращання їх фінансового, матеріально-технічного , організаційно-правового і кадрового забезпечення .

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

За змістом ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

За змістом п. 1.6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.11.2010 р. № 550, дільничний пункт міліції - службове приміщення, яке надається дільничному інспекторові міліції для роботи та прийому громадян, а дільничний (старший) інспектор міліції - посадова особа органу внутрішніх справ, на яку покладено виконання завдань служби дільничних інспекторів міліції та яку наділено повноваженнями відповідно до законодавства.

У відповідності до п. 2 наведеного положення основними завданнями працівників служби дільничних інспекторів міліції є: проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед жителів адміністративної дільниці, охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на території, що обслуговується; робота з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю; участь разом з іншими службами та підрозділами органів внутрішніх справ у виявленні, попередженні, припиненні адміністративних правопорушень та злочинів, а також у розкритті злочинів, учинених на території адміністративної дільниці.

З огляду на викладене вбачається, що передача спірного майна для розміщення службового приміщення дільничних інспекторів має на меті використання такого майна для забезпечення виконання державою своїх функцій (в даному випадку -покращення матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів), що в силу положень ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" свідчить про заборону його приватизації.

Отже, рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 20.05.2010 р. № 851 в частині включення спірного майна до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні було прийнято відносно майна, на яке згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено обмеження на приватизацію, що суперечить положенням чинного на момент прийняття такого рішення законодавства України, зокрема, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Посилання позивача за зустрічним позовом про те, що Шевченківська районна у місті Києві рада не мала повноважень на прийняття рішення щодо приватизації спірного майна, оскільки згідно рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було ліквідовано районні ради, а їх правонаступником, в т.ч. щодо права управління комунальним майно, стала Київська міська рада, судом відхиляється, оскільки рішення Шевченківської районної у м. Києві ради VIІІ сесії V скликання від 20.05.2010 р. № 851 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності та внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради" в частині включення спірного майна до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, було прийнято до прийняття рішення щодо ліквідації районних рад, та в будь-якому випадку не впливає на висновок суду щодо належність спірного майна до переліку об'єктів, приватизація яких згідно закону заборонена.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи, що судом встановлено невідповідність рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 20.05.2010 р. № 851 в частині приватизації спірного майна, то правові підстави для його застосування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Встановлена судом невідповідність рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 20.05.2010 р. № 851 в частині включення спірного майна до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні положенням чинного на момент його прийняття законодавства України, а також, продаж за Договором майна, приватизація якого заборонена, свідчить про порушення порядку приватизації, що згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" є підставою для визнання Договору недійсним.

Згідно із абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи, що спірне майно було передано Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві з метою покращення його матеріально-технічного забезпечення та для виконання покладених на нього правоохоронних функцій держави, то укладення Договору, наслідком чого було звернення з позовом до суду про виселення Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві із спірного майна, в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність порушення прав такої особи, які підлягають захисту судом.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Стосовно первісних позовних вимог Підприємства про виселення Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Формування "Захист" із спірного майна суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовою підставою звернення з первісним позовом Підприємством визначено те, що він є власником спірного майна на підставі Договору.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки судом було встановлено недійсність Договору, то в силу положень ст. 216 Цивільного кодексу України Підприємством не було набуто у встановленому законом порядку права власності на спірне майно, а відтак, правові підстави вважати наявними в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України у Підприємства суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову відсутні.

За таких обставин, в задоволенні первісних позовних вимог Підприємства необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову покладаються на Підприємство, а за подачу зустрічного позову на Підприємство та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради у рівних частинах. При цьому, судовий збір за подачу зустрічного позову підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві було звільнено від сплати судового збору за подачу зустрічного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного підприємства "Альянс-СВ" відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, укладений 01.12.2010 р. між Приватним підприємством "Альянс-СВ" та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Альянс-СВ" (04073, м. Київ, просп. Московський, 21; ідентифікаційний код 24917753) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 26/4; ідентифікаційний код 21532540) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -18.06.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко