Постанова

від 06.06.2012 по справі 2/5007/131/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 2/5007/131/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Саврій В.А. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі Кнапець М.В.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.12 р. у справі № 2/5007/131/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (м. Житомир)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Радомишльського РВ УМВС в Житомирській області

про стягнення 1651870,00 грн.

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №7/1-91 від 11.01.2012р.);

ОСОБА_3(довіреність №7/1-2193 від 06.06.2012р.);

ОСОБА_4 (довіреність №7/1-1990 від 22.05.2012р.)

третьої особи - не з'явився

від органу прокуратури - Рункевич І.В. (посвідчення №82 від 05.11.2010 року)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2012 року у справі №2/5007/131/11 (суддя Тимошенко О.М.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (далі -відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області про стягнення 1651870,00 грн. -задоволено. Стягнуто з Управління державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -1651870 грн. збитків, 16516,70 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк.справи 5-6, том 2).

Рішення господарського суду Житомирської області мотивоване наступним.

Згідно договорів №705/11/М, №706/11/М відповідач взяв на себе зобов'язання у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації негайно направити на об'єкт, а саме в приміщення ювелірного відділу за адресою: м. Радомишль, майдан Соборний 1/2, наряд міліції для встановлення причин її спрацювання.

Договорами чітко не визначено час, за який має прибути наряд міліції на об'єкт, однак під словом негайно слід розуміти - в той же час, відразу.

З пояснень представника позивача, що не заперечив відповідач, встановлено, що відстань від відділу міліції до охоронюваного об'єкту є близько 300 метрів.

З огляду на викладене господарський суд приходить до висновку, що відповідач неналежним чином виконав умови договорів, оскільки прибув на об'єкт після спрацювання сигналізації за 15 хвилин, що не можна вважати негайним направленням наряду міліції.

Істотною умовою вказаних договорів є те, що державна служба охорони негайно направляє наряд міліції охорони на об'єкт у разі її спрацювання.

Укладаючи договори №705/11/М та №706/11/М позивач розраховував на те, що майно на об'єктах, яке відповідач зобов'язався охороняти за цими договорами надійно охороняється і воно не може бути пошкоджене чи викрадене, оскільки саме для збереження майна, яке було викрадене з охоронюваних об'єктів, позивач укладав з відповідачем ці договори.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач припустився істотного порушення умов договору, наслідком якого є викрадення майна позивача, внаслідок чого позивач приватний підприємець ОСОБА_1 значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладанні вищевказаних договорів.

Неприбуття вчасно наряду міліції на місце події спотворює саму суть укладання таких договорів.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області, Перший заступник прокурора Житомирської області - подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. (арк.справи 14-19, том 2).

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Відповідно до дислокації-розрахунку, що є невід'ємною частиною договору №706/11/М спостереження за станом системи тривожної сигналізації, встановленої в приміщенні ювелірного відділу позивача, здійснюється щоденно в період часу з 09.00 до 18.00 години.

Таким чином, апелянт вважає, що час здійснення спостереження не охоплює період часу з 18.00 год. вечора до 09.00 год. ранку, а відповідно і час, коли було вчинено крадіжку -близько 02 год. 44 хв. ночі 03.08.2011 року.

Укладений між сторонами договір №705/11/М є договором про надання послуг із спостереження за сигналізацією, обслуговування цієї сигналізації, виїзду наряду міліції у випадку спрацювання сигналізації для встановлення причин її спрацювання. За своєю правовою природою договір не відноситься до договорів охорони, які укладаються з метою забезпечення захисту клієнтів, персоналу, відвідувачів, цінностей та майна від протиправних посягань. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено передачу під охорону майна, яке знаходиться на об'єкті, обов'язку відповідача по забезпеченню охорони об'єкту та матеріальних цінностей, які знаходяться у ньому, оскільки пунктами 2.1.1, 2.1.2 розділу 2 договору №705/11/М чітко визначено, що предметом даного договору є спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, встановленої на об'єкті, та забезпечення реагування наряду міліції у разі надходження сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин його надходження.

Скаржник зазначає, що викладені висновки суду та позивача в обґрунтування заподіяних збитків є безпідставними, оскільки між бездіяльністю відповідача, про яку зазначає позивач (несвоєчасне прибуття наряду міліції), та заподіяними збитками у вигляді втрати коштів відсутній прямий причинний зв'язок, так як збитки, у вигляді втрати ювелірних виробів заподіяні позивачу безпосередньо особами, які вчинили крадіжку, а не відповідачем.

На думку апелянта, надані позивачем матеріали інвентаризаційної перевірки про загальну вартість матеріального збитку у зв'язку з крадіжкою в розмірі 1651870 грн. належним доказом виникнення збитків у позивача саме в такому розмірі не являються, оскільки, являючись суб'єктом підприємництва ФОП ОСОБА_1 не є експертною установою. Належних доказів наявності у сейфі ювелірних виробів саме на суму 1651870 грн. на момент вчинення крадіжки позивачем до матеріалів справи не надано, оскільки односторонньо складені позивачем матеріали інвентаризаційної перевірки належними доказами не являються.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного суду 25 травня 2012 року відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Житомирської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 41-43, том 2).

Позивач зазначає, що твердження апелянта про те, що судом не було досліджено умови договору №706/11/М від 15.05.2011 не є доречними, оскільки умови даного договору взагалі не були предметом судового розгляду. Позивач в першу чергу керувався мотивами вигідності та надійності послуг відповідача з охорони майна, виходячи з публічної інформації про нього. Прикладом, цього є інформація, розміщена на офіційному сайті відповідача в мережі «Інтернет». Наявність такої інформації про надійність охоронних послуг відповідача послугувало довірити охорону належного позивачу майна у відповідності з укладеним 18.05.2011 року Договором №705/11/М.

В обґрунтування свого відзиву позивач вказує, що відповідач замовчує про свої зобов'язання за договором, які в тексті не зазначені, але прямо передбачені актами цивільного законодавства, якими у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 4 ЦК України є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України.

Позивач також стверджує, що не може бути прийняте до уваги посилання відповідача на неналежне виконання зобов'язань з охоронних послуг за Договором №705/11/М від 18.05.2011 року третьої стороною, - Радомишльським РВ УМВС України в Житомирській області, оскільки у відповідності до ч.2 ст.902 ЦК України: Радомишльський РВ УМВС не є стороною в підписаному між позивачем та відповідачем договорі; дії, виконані працівниками територіального підрозділу міліції, не можуть визнаватися такими, що виконані внаслідок додержання зобов'язань за договором між позивачем та відповідачем, тому як реагування на повідомлення про злочини є публічно-правовими зобов'язаннями Радомишльського РВ, які установлені Законом України «Про міліцію», Наказом МВС №1155 від 04.10.03 «Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», а також вимогами інших нормативних актів, що регулюють діяльність територіальних підрозділів ОВС з виявлення, розкриття та попередження злочинів.

Оспорювання апелянтом розміру заподіяної позивачу шкоди, на думку позивача, є не доречним, оскільки при судовому розгляді питання про встановлення розміру заподіяних збитків відповідачем взагалі не оспорювалися.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №2/5007/131/11 від 10 травня 2012 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 30 травня 2012 року (арк.справи 13, том 2).

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, у зв'язку з відрядженням судді Грязнова В.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 30 травня 2012 року не з'явилися представники від відповідача та третьої особи. У зв'язку з цим розгляд апеляційної скарги було відкладено на 06 червня 2012 року.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Саврій В.А., суддя Мельник О.В.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 06 червня 2012 року представник Позивача не з'явився, водночас, до початку судового засідання від його надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

У відповідності до п.3.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. До клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не долучено доказів на підтвердження викладеного в ньому.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06 червня 2012 року представник від органу прокуратури підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представники відповідача надали додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

18.05.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (охорона) був укладений договір №706/11/М централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагуванню ГЗ ПЦС на відповідні сигнали встановленої в приміщення ювелірного відділу за адресою: м. Радомишль, майдан Соборний 1/2.

Відповідно до умов даного договору замовник (позивач) передає, а охорона (відповідач) приймає під спостереження систему тривожної сигналізації, встановлену на об'єкті замовника та негайно направляє наряд міліції охорони на об'єкт у разі її спрацювання.

Згідно з п. 5.1.1, п. 5.1.2 вказаного договору, "охорона" зобов'язана здійснювати в дні і години, вказані у дислокації-розрахунку, спостереження сигналізації, встановленої на об'єктах замовника; здійснити негайний виїзд міліції охорони на вказаний вище об'єкт "замовника" при спрацюванні сигналізації на цьому об'єкті та вжити заходів по затриманню злочинців.

Згідно додатку № 1 до договору № 706/11/М (а.с. 36) визначено години спостереження з 9.00 до 18.00 год. в робочі, передвихідні, вихідні, передсвяткові та святкові дні.

18.05.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (виконавець) був укладений договір №705/11/М про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів охоронної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням наряду міліції при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування (а.с.21-28).

Відповідно до умов даного договору, виконавець (відповідач) здійснює в інтересах замовника (позивач) починаючи з 15.05.11 спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах замовника; у разі надходження на ПЦС (пункт централізованого спостереження) сигналу про спрацювання сигналізації забезпечує реагування наряду міліції для встановлення причин його надходження.

У відповідності до п.4.1.2. договору, у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, "виконавець" зобов'язаний негайно направити на об'єкт, а саме в приміщення ювелірного відділу за адресою: м. Радомишль, майдан Соборний 1/2, наряд міліції для встановлення причин її спрацювання.

Вищевказані договори були чинними станом на 03.08.11.

З постанови старшого прокурора відділу прокуратури Житомирської області від 17.02.12 встановлено наступне.

03.08.11 о 02-46 год. до чергової частини Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області надійшло телефонне повідомлення від чергового ПЦО Малинського ВДСО про те, що до ПЦО надійшло повідомлення про спрацювання сигналізації в ТЦ "Радомишль" за адресою вул. Велика Житомирська, м Радомишль. Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що невстановлена особа шляхом пошкодження вхідних дверей до торгового центру "Радомишль", що знаходиться в м. Радомишль по вул. Великій Житомирській 1/2, проникла до торгівельної зали, де у відділенні магазину ювелірних виробів, що належить Приватному підприємцю ОСОБА_1 (позивачу по справі), пошкодила металевий сейф, з якого викрала золоті вироби. За даним фактом порушено кримінальну справу. Підприємницьку діяльність ОСОБА_1 здійснює у вказаному приміщенні на підставі договору оренди від 10.05.11. Повідомлення про спрацювання сигналізації надійшло до відповідача о 02год.44хв. З часу отримання повідомлення про спрацювання сигналізації до часу прибуття працівників міліції минуло близько 15 хвилин.

Як зазначено вище, згідно договорів №705/11/М, №706/11/М відповідач взяв на себе зобов'язання у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації негайно направити на об'єкт, а саме в приміщення ювелірного відділу за адресою: м. Радомишль, майдан Соборний 1/2, наряд міліції для встановлення причин її спрацювання.

Місцевим господарським судом зазначено, що договорами чітко не визначено час, за який має прибути наряд міліції на об'єкт, однак під словом негайно слід розуміти - в той же час, відразу. З пояснень представника позивача, що не заперечував відповідач, встановлено, що відстань від відділу міліції до охоронюваного об'єкту є близько 300 метрів.

З огляду на викладене господарський суд Житомирської області прийшов до висновку, що відповідач неналежним чином виконав умови договорів, оскільки прибув на об'єкт після спрацювання сигналізації за 15 хвилин, що не можна вважати негайним направленням наряду міліції.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду критично ставиться до даного висновку суду першої інстанції так, як відповідно до дислокації-розрахунку, що є невід'ємною частиною договору №706/11/М спостереження за станом системи тривожної сигналізації, встановленої в приміщенні ювелірного відділу позивача, здійснюється щоденно в період часу з 09.00 до 18.00 години. Таким чином, час здійснення спостереження не охоплює період часу з 18.00 год. вечора до 09.00 год. ранку, а відповідно і час, коли було вчинено крадіжку -близько 02 год. 44 хв. ночі 03.08.2011 року.

Господарським судом Житомирської області зазначено, що укладаючи з відповідачем договори позивач в першу чергу керувався мотивами вигідності та надійності послуг відповідача з охорони майна, виходячи з публічної інформації про нього. Істотною умовою вказаних договорів є те, що державна служба охорони негайно направляє наряд міліції охорони на об'єкт у разі її спрацювання. Укладаючи договори №705/11/М та №706/11/М позивач розраховував на те, що майно на об'єктах, яке відповідач зобов'язався охороняти за цими договорами надійно охороняється і воно не може бути пошкоджене чи викрадене, оскільки саме для збереження майна, яке було викрадене з охоронюваних об'єктів, позивач укладав з відповідачем ці договори. Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач припустився істотного порушення умов договору, наслідком якого є викрадення майна позивача, внаслідок чого позивач приватний підприємець ОСОБА_1 значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладанні вищевказаних договорів. Неприбуття вчасно наряду міліції на місце події спотворює саму суть укладання таких договорів.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір №705/11/М є договором про надання послуг із спостереження за сигналізацією, обслуговуванням цієї сигналізації, виїзду наряду міліції у випадку спрацювання сигналізації для встановлення причин її спрацювання. За своєю правовою природою договір не відноситься до договорів охорони, які укладаються з метою забезпечення захисту клієнтів, персоналу, відвідувачів, цінностей та майна від протиправних посягань. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено передачу під охорону майна, яке знаходиться на об'єкті, обов'язку відповідача по забезпеченню охорони об'єкту та матеріальних цінностей, які знаходяться у ньому, оскільки пунктами 2.1.1, 2.1.2 розділу 2 договору №705/11/М чітко визначено, що предметом даного договору є спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, встановленої на об'єкті, та забезпечення реагування наряду міліції у разі надходження сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин його надходження. Крім того, пунктом 1.2 розділу 1 договору «Терміни, що застосовуються в даному договорі»визначено, що спостереження - не комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюються «Виконавцем»у визначений Договором період часу за допомогою пунктів централізованого спостереження з метою отримання по каналам зв'язку сповіщень про спрацювання сигналізації.

Керуючись принципами свободи договору і самостійного визначення на розсуд сторін його умов (статті 3, 6, 627, 628 ЦК України та статті 3, 5, 6, 173, 175 ГК України), пунктом 6.1.1 договору обома сторонами даного спору чітко встановлено, що виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, яке знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією. Згідно п. 6.1.1 договору за бажанням Замовника, можливо надавати послуги з матеріальною відповідальністю за умови по-перше: обов'язкового страхування фінансового (комерційного) ризику Виконавця (УДСО), а по-друге: виконання Замовником (ФОП ОСОБА_1) заходів щодо інженерно-технічної укріпленості у відповідності до нормативних вимог МВС України. Водночас матеріали справи не містять доказів укладення будь-яких інших угод з відповідачем, умовами яких було б передбачено надання останнім послуг щодо охорони та збереження майна, покладання на відповідача майнової та іншої відповідальності у разі втрати майна позивача. Також позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо страхування фінансового ризику виконавця та вжиття заходів щодо обладнання та укріплення об'єкту.

Таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що укладаючи договір та погодившись із зазначеними в ньому умовами, позивач в повній мірі розуміла той факт, що даний договір є договором надання послуг із спостереження за сигналізацією, а не охорони майна, а також те, що виконавець не несе матеріальної відповідальності за збереження майна, яке знаходиться на об'єкті.

Дані висновки відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній в постанові від 30 вересня 2009 року у справі №12/9.

Відповідно до статті 623 частини 1,2 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

На підтвердження розміру збитків позивачем представлено акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у ювелірному відділі ПП ОСОБА_1 від 03.08.11 з додатками, згідно якого матеріальні збитки від крадіжки складають 1651870,00 грн.

З даним висновком місцевого господарського суду погодитися неможливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов'язання.

Викладені висновки суду та позивача в обґрунтування заподіяних збитків є безпідставними, оскільки між бездіяльністю відповідача, про яку зазначає позивач (несвоєчасне прибуття наряду міліції), та заподіяними збитками у вигляді втрати коштів відсутній прямий причинний зв'язок, так як збитки, у вигляді втрати ювелірних виробів заподіяні позивачу безпосередньо особами, які вчинили крадіжку, а не відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є господарською санкцією. Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За наведених обставин, підстави для застосування відповідальності до Відповідача у вигляді відшкодування заподіяних збитків відсутні, оскільки у діях відповідача та його працівників відсутній склад цивільно-правового господарського правопорушення.

Враховуючи приписи ч.4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

Надані позивачем матеріали інвентаризаційної перевірки про загальну вартість матеріального збитку у зв'язку з крадіжкою в розмірі 1651870 грн. належним доказом виникнення збитків у позивача не являються.

Належних доказів наявності у сейфі ювелірних виробів саме на суму 1651870 грн. на момент вчинення крадіжки позивачем до матеріалів справи не надано, оскільки односторонньо складені позивачем матеріали інвентаризаційної перевірки належними доказами не являються.

Згідно статті 614 ЦК України, відповідальність несе особа, яка порушила зобов'язання, за умов наявності її вини (умислу або необережності). Наданими суду доказами доведено, що Управлінням ДСО при УМВС України в Житомирській області було вжито всіх залежних від установи заходів щодо належного виконання договірних зобов'язань, визначених частиною 4.1 Договору № 705/11/М від 18.05.11: при надходженні на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації на об'єкт негайно направлено наряд міліції для встановлення причин її спрацювання. Причину спрацювання сигналізації, а саме: проникнення до приміщення торгівельного центру, де знаходиться ювелірний відділ позивача, сторонніх осіб було встановлено. Договором не визначено, за який час має прибути наряд міліції на об'єкт, однак у відповідності до наказу МВС України №1155 від 04.10.03 «Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», на який до речі в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається позивач, загальний термін прибуття працівників органів внутрішніх справ на місця вчинення злочинів, виникнення інших надзвичайних подій не має перевищувати часу підготовки і збору до виїзду та часу, мінімально необхідного для подолання відстані від органу внутрішніх справ до місця події (з урахуванням особливостей місцевості, погодних та дорожніх умов). Пунктом 2.1. визначено час підготовки і збору до виїзду

Таким чином, час прибуття працівників міліції на місце події в повній мірі відповідає вимогам вищезазначеного наказу МВС.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відсутні чотири обов'язкові умови за наявності яких настає відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.2012 року задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.04.12 р. у справі №2/5007/131/11 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(10012, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 16518,70 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 2/5007/131/11 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мельник О.В.