Постанова

від 30.08.2012 по справі 2/5007/131/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 2/5007/131/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.12 у справі№2/5007/131/11 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доУправління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за участю Радомишльське РВ УМВС в Житомирській області Прокуратури Житомирської області простягнення 1 651 870,00 грн Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_5 -за дов. від 19.01.12;

від відповідача: Орфєєва Ю.І. -за дов. від 11.01.12;

від третьої особи: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від прокуратури: Савицька О.В. -прок. ГПУ, посв. №000603.

Приватним підприємцем ОСОБА_4 у листопаді 2011 року заявлений позов про стягнення з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області 1 651 870, 00 грн -збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем умов договорів від 18.05.11 №705/11/11 та №706/11/11, у зв'язку з чим в орендованому позивачем приміщенні невідомими особами вчинено крадіжку ювелірних виробів, грошей та інших матеріальних цінностей на суму заявлену до стягнення. При цьому, позивач посилався на приписи статті 623 Цивільного кодексу України.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.04.12, ухваленим суддею Тимошенко О.М., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договорами від 18.05.11. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 509, 610, 623, 902 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бучинської Г.Б. -головуючого, Саврій В.А., Мельник О.В., постановою від 06.06.12, перевірене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції установив, що за умовами спірних договорів відповідач не несе майнової відповідальності за збереження майна, яке знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією. Водночас, апеляційний суд установив, відсутність прямого зв'язку між бездіяльністю відповідача та заподіяними позивачеві збитками, оскільки збитки заподіяні останньому особами, які вчинили крадіжку. Суд апеляційної інстанції визнав також недоведеним і розмір завданих позивачеві збитків. Апеляційний суд керувався приписами статей 3, 6, 22, 614, 623, 627, 628 Цивільного кодексу України, статей 3, 5, 6, 173, 175, 217, 218 Господарського кодексу України. Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України та неврахування того, що договір №705/11/М передбачав виконання відповідачем зобов'язань з 18:00 до 09:00, а договір №706/11М з 09:00 до 18:00. Скаржник вважає хибним висновок апеляційного суду про відсутність усіх складових цивільного правопорушення.

Від Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу та доповнення до нього, в кому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Від Радомишльського РВ УМВС в Житомирській області, Прокуратури Житомирської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.05.11 між Приватним підприємцем ОСОБА_4 та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області, укладено два договори: 1) №706/11/М на централізоване спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагування ГЗ ПЦС на відповідні сигнали встановленої в приміщення ювелірного відділу, розташованого за адресою: м. Радомишль, майдан Соборний 1/2; 2) №105/11/М про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів охоронної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням наряду міліції при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування. Установлено судами і те, що згідно з постановою від 17.02.12 старшого прокурора відділу прокуратури Житомирської області 03.08.11 о 02 год. 46 хв. спрацювала сигналізація в Торговельному центрі "Радомишль" за адресою АДРЕСА_1, і під час проведення оперативно-розшукових заходів з'ясовано, що невстановлена особа шляхом пошкодження вхідних дверей до Торгового центру "Радомишль", проникла до торгівельної зали де у відділенні магазину ювелірних виробів, що належить позивачеві, пошкодила металевий сейф, з якого викрала золоті вироби. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області 1 651 870, 00 грн -збитків, спричинених крадіжкою ювелірних виробів. Відтак, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних позивачеві збитків у повному обсязі. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором . При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, упущена вигода. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, невиконання зобов'язань відповідачем та причинно -наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками. Відповідно до приписів статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин. При цьому, визначаючи правову природу договору слід виходити з назви договору та його предмету. Проаналізувавши умови, укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції установив, що цей договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг і умовами спірного договору не передбачено передачі під охорону об'єкта та майна, яке знаходиться в ньому. Суд апеляційної інстанції установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення. Як установлено апеляційним судом збитки заподіяні позивачеві безпосередньо особами, які вчинили крадіжку , а не відповідачем. Установлено апеляційним судом і відсутність вини в діях відповідача, адже останнім було вжито усіх заходів щодо належного виконання договірних зобов'язань. Також апеляційним судом установлено, що пунктом 6.1.1 договору №705/11/М сторони передбачили, що виконавець не несе майнової відповідальності за збереження майна, яке знаходиться на об'єктах, обладнаних сигналізацією. Як установив апеляційний суд, позивачем не надано доказів, підтверджуючих вчинення ним і дій зі страхування фінансового ризику виконавця і вжиття заходів щодо обладнання та укріплення об'єкту. Разом з цим, апеляційний суд, надавши оцінку матеріалам інвентаризаційної перевірки, складеним позивачем в односторонньому порядку, визнав недоведеним і розмір заподіяних позивачеві збитків. За таких установлених обставин, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про помилковість висновку місцевого суду щодо наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а відтак висновок апеляційного суду про відмову у позові визнається правомірним. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.12 у справі №2/5007/131/11 залишити без змін.

Витрати з розгляду касаційної скарги покласти на позивача. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в рахунок Державного бюджету України 16 518,70 грн судового збору. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець