Постанова

від 08.06.2012 по справі 2а-760/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2012 р. Справа № 2a-760/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю:

представника позивача -Святненко С.В.,

представника відповідача -Пони В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «СВ-Трейд»

до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000062310 від 02.03.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2012 року Приватне підприємство «СВ-Трейд» (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000062310 від 02.03.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 13.02.2012 року по 17.02.08.2012 року в приміщенні Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «СВ-Трейд», за результатами якої складений акт № 595/231/36480423 від 24.02.2012 року. Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення ч.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України в частині заниження Приватним підприємством «СВ-Трейд» податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а саме безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 51926,00 грн., податку на додану вартість, сплачених позивачем при придбанні товарів та отриманні послуг від ТзОВ «Вінітекс» та ТзОВ «ГМФ». Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки про встановлення нею факту нікчемності правочинів, укладених ПП «СВ-Трейд» при здійсненні своєї господарської діяльності із контрагентами ТзОВ «Вінітекс» та ТзОВ «ГМФ», безпідставними та необґрунтованими та жодним чином не підтвердженими припущеннями. Під час проведення перевірки податковим органом не взято до уваги надані позивачем для перевірки документи - належним чином оформленні договори, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи про перерахування коштів за придбаний товар та послуги. Висновки податкового органу викладені у акті перевірки базуються виключно на висновках викладених у актах перевірки контрагентів позивача, зокрема ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, відповідно яких всі правочини укладені ТзОВ «Вінітекс» та ТзОВ «ГМФ» з усіма їх контрагентами та за весь час їх існування та здійснення господарської діяльності є нікчемними. Також позивач зазначає, що ТзОВ «Вінітекс» та ТзОВ «ГМФ» зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти господарської діяльності - юридичні особи, перебували та перебувають на обліку у податкових органах як платники податків, є платниками податку на додану вартість. Таким чином вважає, що вище наведені правочини укладені та повністю виконані без будь-яких порушень норм цивільного законодавства, товар по договору з ТзОВ «ГМФ» від 08.06.2011 року № 8/06 «м'ясопродукти» на суму 261383,35 грн., у повній мірі та у встановлений термін було отримано позивачем та використано у подальшій господарській діяльності, зокрема, реалізовано на ТзОВ «Вінжі», ТзОВ «Ексим-Чернігів», ТзОВ «Миргородм'ясо», що підтверджується наданими для перевірки первинними документами, кошти в оплату товару повністю та своєчасно перераховані через банківську установу. На підставі викладеного просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 02.03.2012 року № 0000162310.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову, заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, що міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.125-128). Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Так, 01.03.2011 року між ПП ''СВ-Трейд'' та ТзОВ «Вінітекс» укладено Договір про надання послуг №1/03-11 на загальну суму 6000,00 грн., згідно з яким Замовник (ПП «СВ-Трейд») дає завдання, а Виконавець (ТзОВ «Вінітекс») зобов'язується відповідно до умов Договору надавати послуги по стимулюванню збуту Продукції Замовника: маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані Послуги (а.с.56-60).

25.05.2011року ТзОВ «Вінітекс» виписано податкову накладну за №94 (а.с.61).

Оплата за надані послуги проведена Покупцем 25.05.2011року, що підтверджується платіжним дорученням за №120 від 25.05.2011 року (а.с.63).

31.05.2011 року ПП «СВ-Трейд» та ТзОВ «Вінітекс» складено АКТ приймання-передачі послуг (а.с.62).

01.06.2011 року між ПП ''СВ-Трейд'' та ТзОВ «ГМФ» укладено Договір про надання послуг №1/06, згідно з яким Замовник (ПП «СВ-Трейд») дає завдання, а Виконавець (ТзОВ «ГМФ») зобов'язується відповідно до умов Договору надавати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги, стосовно способів та методів реалізації товарів та послуги з підготовки продукції до продажу, послуги з вивчення та аналізу попиту на Товар Замовника, які постачались, постачаються або плануються в майбутньому до постачання Замовником, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані Послуги (а.с.48-49).

30.06.2011року, 29.07.2011року 03.08.2011 року ТзОВ «ГМФ» виписано податкові накладні за №115, 103, 154 (а.с.54, 50, 52).

Оплата за надані послуги проведена Покупцем 03.08.2011року, що підтверджується платіжними дорученнями за №219 та №220 від 03.08.2011 року (а.с.46, 51).

08.06.2011 року між ПП «СВ-Трейд» та ТзОВ «ГМФ» укладено договір постачання за №8/06, згідно з яким Постачальник (ТзОВ «ГМФ») зобов'язується відповідно до умов Договору поставляти Замовнику (ПП «СВ-Трейд») м'ясну продукцію - яловичину блочну 1 гатунку, яловичину блочну 2 гатунку, яловичину блочну вищого ґатунку, легені яловичі, печінку свинну, сало свиняче заморожене, жир свинний, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (а.с. 28-29).

Вказану продукцію, було поставлено 08.06.2011року, 01.07.2011 року, 01.08.2011 року, 02.08.2011 року згідно видаткових накладних (а.с.40, 34,31,37, 17).

Оплата за товар проведена Покупцем, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.41-47).

08.06.2011року, 01.07.2011 року, 01.08.2011 року, 02.08.2011 року ТзОВ «ГМФ» виписано податкові накладні за №81, 93,127, 130 (а.с.39,33,30,36).

В період з 13.02.2012 року по 17.02.2012 року відповідачем відповідно до наказу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 133 від 02.02.2012 року та згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «СВ-Трейд» (код ЄДРПОУ 36480423) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінітекс» (код ЄДРПОУ 35543974), їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» (код ЄДРПОУ 34486030), їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011- серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт за № 595/231/36480423 від 24.02.2012 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

- статтей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Договір про надання послуг №1/03-11 від 01.03.2011 року, укладений між ПП ''СВ-Трейд'' та ТзОВ «Вінітекс» на загальну суму 6000,00 грн., не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Договір про надання послуг № 1/06 від 01.06.2011 року та Договір постачання № 8/06 від 08.06.2011 року укладені між ПП ''СВ-Трейд'' та ТзОВ ''ГМФ'' на загальну суму 305583,35 грн., не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 51926,00 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 51926, 00 грн., та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме: за травень 2011 року - 1000 грн., за червень 2011 року - 4288,00 грн, за липень 2011 року - 3914 грн., за серпень 2011 року 42724 грн. (а.с.9-25).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162310 від 02.03.2012 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63 586,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 51 926,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 11 660,50 грн. (а.с.27).

Фактично, висновки податкового органу про допущені порушення позивачем базуються на висновках ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, висновках ДПІ у Шевченківському районі м.Києва відображених в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вінітекс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року (а.с. 73-81), в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГМФ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011-30.09.2011 року (а.с.84-90).

Так, відповідно до вказаного акту, при проведенні перевірки встановлено, що згідно Акта ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про вихід на податкову адресу платника від 29.07.2011 року ТОВ «Вінітекс» за податковою адресою не знаходиться.

Перевіркою зроблено висновок про те, що у зв'язку з тим що посадові особи відсутні за адресою реєстрації, первинні документи до перевірки не надані, тим самим ТОВ «Вінітекс» порушено вимоги п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством у травні 2011 року податкових зобов'язань на загальну суму 1183220 грн., податкового кредиту на загальну суму 1141922грн.,

На думку ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ТОВ «Вінітекс» порушено ст.93 Цивільного кодексу України, за юридичною адресою ТОВ «Вінітекс» немає. Підприємством не надано до перевірки жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Встановлено, що ТОВ «Вінітекс» довідка по формі 1ДФ, розрахунок комунального податку за 1 квартал 2011року до ДПІ не подавались. Вказане свідчить про відсутність у ТОВ «Вінітекс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у травні 2011 року, та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

В зв'язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як наслідок з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, податковим органом зроблено висновок про те, що укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямоване на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні перевірки встановлено, що службовою запискою від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надано висновок та копію пояснення службової особи підприємства директора та засновника ТОВ «ГМФ» ОСОБА_3 про непричетність до діяльності підприємства ТОВ «ГМФ».

Перевіркою зроблено висновок про те, що ТОВ «ГМФ» безпідставно сформовані податкові зобов'язання (задекларовані у декларації з ПДВ за період 01.07.2008-31.07.2011 року ) за рахунок сум ПДВ по первинних документах, не наданих до перевірки, згідно виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців. На запити ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ТОВ «ГМФ» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, журналів - ордерів та карток рахунків 311,361,70,641,643,681, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткові накладні. З огляду на наведене операції ТОВ «ГМФ» та контрагентів-покупців не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин, систематичного придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «ГМФ» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У результаті порушення ТОВ «ГМФ» своїх податкових зобов'язань приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені з контрагентами на реалізацію товарів на адресу останніх , мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений до складу податкових зобов'язань ПДВ, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок а отже є нікчемним. На підставі ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662, ЦК України податковим органом встановлено нікчемні правочини між ТОВ «ГМФ» та контрагентами покупцями. Також зроблено висновок, про те, що ТОВ «ГМФ» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у травні-вересні 2011 року по податковим накладним або іншим документам, виписаним на продаж товарів на адресу вищезазначених контрагентів на загальну суму 11636756 грн. Таким чином в ході проведення перевірки встановлено, неможливість фактичного здійснення ТОВ «ГМФ» господарських операцій, через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228 ЦК України, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185,п.188.1, ст.188, п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України.

Як зазначалось вище, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, слугували підставою для прийняття Коломийською ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що також не заперечувалось представником відповідача.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що правочини, укладені між ПП «СВ-Трейд» з ТОВ «Вінітекс» з ТОВ «ГМФ», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання таких угод недійсними не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ПП «СВ-Трейд» з ТОВ «Вінітекс» з ТОВ «ГМФ», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано.

Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ПП «СВ-Трейд» чиТОВ «Вінітекс» чи ТОВ «ГМФ» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом поставки (м'ясна продукція - яловичина блочна 1 гатунку, яловичина блочна 2 гатунку, яловичина блочна вищого ґатунку, легені яловичі, печінка свинна, сало свиняче заморожене, жир свинний) за угодами відносно яких податковим органом зроблено висновок щодо їх нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його поставки.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності договору про надання послуг за №1/03-11 від 01.03.2011 року укладеного між ПП ''СВ-Трейд'' та ТзОВ «Вінітекс», договору про надання послуг №1/06 від 01.06.2011 року укладеного між ПП ''СВ-Трейд'' та ТОВ «ГМФ», договору постачання №8/06 від 08.06.2011 року укладеного між ПП ''СВ-Трейд'' та ТОВ «ГМФ» як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

В акті перевірки відповідачем не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість нарахована (сплачена) позивачем, у зв'язку з придбанням товару (м'яса), не з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Крім того товар по договору з ТзОВ «ГМФ» від 08.06.2011 року № 8/06 «м'ясопродукти» на суму 261383,35 грн., у повній мірі та у встановлений термін було отримано позивачем та використано у подальшій господарській діяльності, зокрема, реалізовано на ТзОВ «Вінжі», ТзОВ «Ексим-Чернігів», ТзОВ «Миргородм'ясо», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с.99-124).

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 1 пункту 198.6 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В матеріалах справи наявні копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, наявність яких необхідна в силу вимог норм Податкового кодексу України, а також документів, що підтверджують якість та кількість товару поставленого позивачу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про невідповідність здійсненого збільшення сум грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 51926 грн., а відтак є безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 660,50 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевказане, суд констатує, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак податкове повідомлення - рішення за №0000162310 від 02.03.2012 року є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 636,00 грн., підтверджується квитанцією банку за №15871.236.1 від 12.03.2012 року (а.с.2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162310 від 02.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СВ-Трейд" понесені ним судові витрати в розмірі 636,00 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 13.06.2012 року.