Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а-760/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Справа № 125752/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М.., Олендера І.Я.,

за участю секретаря Васильків А.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. у справі № 2а-760/12/0970 за позовом Приватного підприємства «СВ-Трейд» до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

В березні 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012 року №0000162310.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Вінітекс», їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року та ТзОВ «ГМФ», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року-серпень 2011 року відповідачем було проігноровано надані позивачем для перевірки документи - належним чином оформленні договори, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи про перерахування коштів за придбаний товар та послуги. Висновки податкового органу базуються виключно на висновках, викладених у актах перевірки контрагентів позивача, зокрема ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідно яких всі правочини, укладені ТзОВ «Вінітекс» та ТзОВ «ГМФ» з усіма їх контрагентами та за весь час їх існування та здійснення господарської діяльності є нікчемними. Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення ч. 198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України в частині заниження Приватним підприємством «СВ-Трейд» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 51926,00 грн., податку на додану вартість, сплачених позивачем при придбанні товарів та отриманні послуг від ТзОВ «Вінітекс» та ТзОВ «ГМФ».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. адміністративний позов задоволено - визнано протиправним та скасовано прийняте Коломийською об'єднаною Державною податковою інспекцією податкове

Суддя у І інст. Скільський І.І. ряд. стат. звіту № 8.2.1 Суддя-доповідач - Кузьмич С.М.

Справа № 2а-760/12/1370 № 125752/12/9104

повідомлення-рішення від 02.03.2012 року №0000162310, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 51926,00 грн.

Вказане рішення оскаржив відповідач, вважаючи його частково протиправним і необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального та

процесуального права України, що призвело до неправильної оцінки обставин справи та безпідставного задоволення позову.

Зокрема, відповідач вказує на те, що судом не взято до уваги висновки перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ТзОв «Вінітекс» за період 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, якою встановлено, що у ТзОВ «Вінітекс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у травні 2011р. та відповідно до ч.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

Щодо іншого контрагента, - ТОВ «ГМФ», то відповідно до акту № 2268/23-04/34486030 від 27.10.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГМФ», код за ЄДРПОУ 34486030 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011 року -30.09.2011 року», вказано, що службовою запискою №5924/ДПІ/26-10/3 від 07.10.2011 року ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надано висновок та копію пояснення службової особи підприємства директора та засновника ОСОБА_3 про непричетність до діяльності підприємства ТОВ «ГМФ» код за ЄДРПОУ 34486030. Окрім вказаного, ряд видаткових накладних вказаного контрагента оформлено з порушенням вимог діючого законодавства.

Просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання від 12.12.2012 року про розгляд справи без участі представника. Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, підтримує в повному обсязі.

Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, судом першої інстанції вірно констатовано, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «СВ-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Вінітекс» (код за ЄДРПОУ 35543974), їх реальності та повноти відображення в обліку з атравень 2011 року та ТзОВ «ГМФ» (код за ЄДРПОУ ) 34486030), їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року - серпень 2011 року складено акт від 24.02.2012 року за №595/231/36480423 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 року №0000162310, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63 586, 50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 51 926, грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11 660, 50 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки, позивачем порушено: - ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України ; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 51926,00 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 51926, 00 грн., та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме: за травень 2011 року -1000 грн., за червень 2011 року - 4288,00 грн, за липень 2011 року - 3914 грн., за серпень 2011 року 42724 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності договору про надання послуг за №1/03-11 від 01.03.2011 року, укладеного між ПП «СВ-Трейд» та ТзОВ «Вінітекс», договору про надання послуг №1/06 від 01.06.2011 року укладеного між ПП «СВ-Трейд» та ТОВ «ГМФ», договору постачання №8/06 від 08.06.2011 року, укладеного між ПП «СВ-Трейд» та ТОВ «ГМФ» і як наслідок - відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем. Вказує на те, що позивачем надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а також використання послуг та придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011 року між ПП "СВ-Трейд" та ТзОВ «Вінітекс» укладено Договір про надання послуг №1/03-11 на загальну суму 6000,00 грн., згідно з яким Замовник (ПП «СВ-Трейд») дає завдання, а Виконавець (ТзОВ «Вінітекс») зобов'язується відповідно до умов Договору надавати послуги по стимулюванню збуту Продукції Замовника: маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані Послуги. Для підтвердження надання зазначених послуг позивачем надано податкові накладні та платіжні доручення, якими підтверджується факт оплати, а також акт приймання - передачі виконаних робіт.

01.06.2011 року між ПП "СВ-Трейд" та ТзОВ «ГМФ» укладено Договір про надання послуг №1/06, згідно з яким Замовник (ПП «СВ-Трейд») дає завдання, а Виконавець (ТзОВ «ГМФ») зобов'язується відповідно до умов Договору надавати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги, стосовно способів та методів реалізації товарів та послуги з підготовки продукції до продажу, послуги з вивчення та аналізу попиту на Товар Замовника, які постачались, постачаються або плануються в майбутньому до постачання Замовником, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані Послуги. Для підтвердження надання зазначених послуг позивачем надано податкові накладні та платіжні доручення, якими підтверджується факт оплати.

З аналізу змісту вказаних договорів вбачається, що їх предметом є надання маркетингових послуг, замовниками яких можуть бути будь-які підприємства. Однак виконавцем може бути не кожен суб'єкт господарювання: здійснювана діяльність повинна відповідати КВЕД 74.13.0 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки» відповідно до Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (затверджений наказом Держкомстату від 26.12.05 р . № 375).

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції не досліджував, чи контрагенти позивача за вказаними вище договорами мали право надавати такі види послуг.

Згідно з вимогами п. 3.2 ст.3 Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: «Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа».

Згідно з п.2.15 п.2 цього Положення: «Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників».

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення «забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення».

В якості первинних документів, які підтверджують надання маркетингових послуг та відповідно їх отримання є податкові накладні, акти виконаних робіт, докази оплата виконаних робіт.

Однак на переконання суду апеляційної інстанції, цих документів є недостатньо для встановлення факту отримання послуг та використання їх у власній господарській діяльності. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг, є: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання послуги; звіт про проведення маркетингових досліджень, в якому мають бути викладені результати таких досліджень і дані рекомендації замовнику. Зв'язок маркетингових послуг з власною господарською діяльністю можуть підтвердити, зокрема,: наказ по підприємству, в якому обґрунтовано необхідність проведення маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з розробкою нових видів продукції), а також період їх проведення, регіон, назва продукції, категорію потенційних споживачів і т.п.; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з представлених позивачем документів, з їхнього змісту неможливо встановити, які конкретні маркетингові, інформаційно-консультаційні послуги були отримані позивачем, яка їхня економічна ефективність для підприємства і його господарської діяльності, що в цілому не дає можливості встановити об'єктивний зв'язок певних витрат із веденням господарської діяльності, через що представлені позивачем документи не можна вважати первинними.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредит виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг:

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у том) числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонд) та або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності):

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України:

г) ввезення необоротних активів на митті) територію України за договорами оперативного або фінансового лізинг).

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку па оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодекс), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку - за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодекс) , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарі (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податковою періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6, ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченою (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до склад) податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином колегія суддів прийшла до переконання, що оскільки господарські відносини, які здійснювалися на підставі договорів про надання послуг, не підтверджені належними первинними документами, та не підтверджено використання їх в подальшій господарській діяльності, то віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості витрат на такі послуги, є безпідставним.

Щодо господарських відносин ПП «СВ-Трейд» з ТзОВ «ГМФ», - апеляційний суд зазначає наступне.

08.06.2011 року між ПП «СВ-Трейд» та ТзОВ «ГМФ» укладено договір постачання за №8/06, згідно з яким Постачальник (ТзОВ «ГМФ») зобов'язується відповідно до умов Договору поставляти Замовнику (ПП «СВ-Трейд») м'ясну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

З аналізу первинних документів, наданих для підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій, вбачається, що останні оформлені з порушеннями вимог, встановлених законодавством. Так, у видаткових накладних від 01.07.2011 року №149, від 01.08.2011 року №264, від 09.08.2011 року №297, від 12.08.2011 року №302, 303, від 16.08.2011 року №304 є лише підписи без вказання прізвищ та ініціалів посадових осіб та кругла печатка. Такі ж недоліки мають місце і у видаткових накладних від 01.07.2011 року №93, від 01.08.2011 року №127, від 02.08.2011 року №130. Окрім вказаного, у накладних також не відображено на підставі яких довіреностей та через кого були отримані ТМЦ.

Судом першої інстанції не взято до уваги також дані, викладені в акті №2268/23-04/34486030 від 27.10.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ГМФ», код за ЄДРПОУ 34486030 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011 року - 30.09.2011 року», де ДПІ у Шевченківському районі м. Києва вказано, що службовою запискою №5924/ДПІ/26-10/3 від 07.10.2011 року ГАПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надано висновок та копію пояснення службової особи підприємства - директора та засновника ТОВ «ГМФ» ОСОБА_3 про непричетність до діяльності ТОВ «ГМФ» код за ЄДРПОУ 34486030.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з умовами ділового звичаю, при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технічних ресурсів, кваліфіковани працівників тощо) та відповідний досвід. А відтак, додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався суб'єкт господарювання при виборі контрагента на відповідному ринку товарів (послуг).

Однак, відповідні обставини судом першої інстанцією не досліджувалися взагалі.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права та процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. у справі № 2а-760/12/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 18.12.2012р.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Олендер І.Я.