Рішення

від 29.05.2007 по справі 2-1134/2007

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                   №2-1134/07р.

РІШЕННЯ

Іменем      України

29 травня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в

складі головуючого-        судді                          ГибалоО.І.

при секретарі        Безверхій

Л.В.

розглянувши

в попередньому судовому засіданні в залі суду м.  Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання особи такою,  що

втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка

є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Смілянського міськрайонного

суду від 26 лютого 2007 року.

Посилаючись

на те,  що відповідачка в березні 2007

року разом з своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3.,  1995 р.н., 

добровільно вибула з її квартири на постійне проживання в квартиру своєї

матері,  яка знаходиться в АДРЕСА_2,  де постійно проживає,  але з належного їй житла не виписалась,  позивачка звернулась до суду з позовом в

якому просить виписати відповідачку та її сина в судовому порядку.

Відповідачка

позов визнала.

Дослідивши

матеріали справи суд вважає,  що позов

підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.

Відповідно

до  ст. 

167 ЖК України в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне

проживання в інший населений пункт чи в інше житлове приміщення в тому ж

населеному пункті договір найму житлового приміщення вважається розірваним з

дня вибуття.

З

пояснень позивачки,  відповідачки та

наявних в справі документів вбачається, 

що відповідачка в березні 2007 року добровільно переселилась з квартири

позивачки в квартиру своєї матері а за адресою: АДРЕСА_2 де постійно проживає

до нинішнього часу.

За таких

обставин суд вважає,  що відповідачка та

її неповнолітній син ОСОБА_3 втратив право користування будинком

позивачки,  а тому на підставі

наведеного,   ст.  167 ЖК України та керуючись  ст. 

ст.  10, 57, 60 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

Визнати

ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, 

ІНФОРМАЦІЯ_1 особами,  що втратили

право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Рішення

може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський

міськрайсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про

апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання такої заяви

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана через Смілянський

міськрайонний суд і в 10-денний строк з дня проголошення рішення без

попереднього подання заяви про оскарження рішення.

відноситься до ВАТ «Смілянський машинобудівний завод». її ширина,  згідно зазначеної викопіровки,  також становить 100м від периметру вказаного

підприємства. На плані вона нанесена у вигляді вигнутої переривчастої кривої

лінії оранжевого кольору та позначена абревіатурою «СЗЗ машзавод» /а.с.       /.

Разом з

тим,  згідно довідок,  виданих ВАТ «Смілянський машинобудівний

завод» та Смілянською міською СЕС вбачається, 

що спірна земельна ділянка знаходиться за межами санітарно-захисної зони

даного підприємства,  оскільки відповідно

до вимог,  п. 5.4 Державних санітарних

правил планування та забудови населених пунктів,  затверджених наказом Міністерства охорони

здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, 

така зона встановлюється від джерела шкідливості до межі житлової

забудови. Проте такий об'єкт шкідливості від межі спірної забудови перебуває на

відстані біля 500 м і знаходиться в котельно-зварювальному цеху ВАТ

«Смілянський машинобудівний завод»,  а в

стометровій зоні від спірної забудови,  в

тому числі на території підприємства, 

джерела шкідливих викидів відсутні /а.с. 

/.

Відносно

санітарно-захисної зони залізниці то,  як

вбачається з довідок С міланської міської СЕС та Лінійної СЕС на Шевченківській

дільниці головна залізнична колія перегону станція Черкаси - станція Шевченко

відноситься до 5 категорії,  а тому її

санітарно-захисна зона згідно п. 7.8 ДБН № 360-92 складає 50 м /а.с.  /. Згідно довідок начальника Черкаської

дистанції колії від 13 березня 2007 року та Одеської залізниці від 29 березня

2007 року головна залізнична колія перегону 

ст.  Черкаси- ст.  Шевченко Черкаської дистанції колії

відноситься до 5 категорії /а.с.  /.

Виходячи з цих даних спірна земельна ділянка також не перебуває в

санітарно-захисній зоні залізниці.

Проте,  навіть якщо припустити,  що ширина санітарно-захисної зони залізниці

на даній дільниці складає 100 м,  то і в

цьому випадку суд не вбачає перешкод для задоволення позову,  оскільки відповідно до п. 7.8 ДБН 360-92

«Транспорт і вулично-дорожна мережа» межа санітарно-захисної зони залізниці

встановлюється від осі крайньої залізничної колії до будинків. Відтак,  за умови якщо будинок буде збудований на спірній

земельній ділянці в її західній частині, 

площа якої становить 318 кв. м. , 

що є достатнім для такого будівництва і яка знаходиться поза

100-метровою зоною,  то і в цьому випадку

можлива забудова даної земельної ділянки без порушення вимог чинного

законодавства /а.с.        /.

Даючи

оцінку параметрів санітарно захисної зони СТО /на схемі позначена як СЗЗ

автостоянки та СТО,  а.с.  /,  то

згідно п. 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених

пунктів,  затверджених наказом

Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 та п. 7.55

ДБН-360-92 така зона встановлюється (за умови що кількість постів не перевищує

10,  а в даному випадку саме це і має

місце оскільки наявні лише 4 пости) в межах 15 м.  до житлових будинків. Проте всупереч

зазначених правових норм санітарно-захисна зона СТО представниками відповідача

визначена шириною 25 м,  що не відповідає

дійсності. Таким чином санітарно-захисна зона автостоянки та СТО не є

перешкодою для забудови даної земельної ділянки.

Що стосується санітарно-захисної зони АЗС /на схемі позначена «СЗЗ АЗС»

синього кольору/,  то відповідно до

п. 7.55 ДБН 360-92 санітарні зони від АЗС з

підземними резервуарами для зберігання рідкого палива обчислюються від АЗС

і до

стін житлових будинків,  громадських

будинків і споруд які повинні знаходитись не

менше 25 м від неї. Виходячи з цього санітарно-захистна зона АЗС,  яка і так

практично не зачіпає спірної земельної ділянки,  в разі будівництва будинку в її

західній частині взагалі не є перешкодою для забудови оскільки не сягатиме його

периметру /а.с.

Крім

цього,  представники відповідача не

надали суду достовірних документів, 

якими встановлено дійсні межі санітарно-захисних зон в даному житловому

районі,

а представлена ними викопіровка

з плану не є таким документом. 

Зазначений документ довільно,  на

власний розсуд,  складено самими

працівниками Смілянського міськвиконкому. До того ж судом встановлено,  що ряд зазначених в цій викопіровці

даних,  зокрема санітарно-захистні зони

ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» та СТО не відповідають дійсності,  їх межі визначено неправильно,  що визнали і самі представники відповідача.

Суд

приймає до уваги і ту обставину,  що

відповідні контролюючі органи,  а саме

Черкаське обласне головне управління земельних ресурсів,  Служба охорони культурної спадщини Черкаської

ОДА,  Управління містобудування,  архітектури та земельних ресурсів,  Смілянська міська СЕС,  Смілянська міжрайонна екологічна інспекція та

Смілянське міське управління земельних ресурсів не виявили жодних обмежень на

виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 та погодили проект землеустрою щодо

її відведення позивачці.

Відповідно

ж до роз'яснень,  даних в п. 7 постанови

Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного

законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 захист

прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з

ч.3  ст. 

152 ЗК України. Зокрема,  при

оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування

з питань,  віднесених до їх компетенції

(наприклад,  про відмову в передачі у

власність чи в продажу земельної ділянки або розміщення об'єкта) суд у разі

задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх,  залежно від характеру спору,  виконати певні дії на захист порушеного права

чи сам визнає це право за позивачем.

На

підставі викладеного,   ст.  ст. 114, 152 ЗК України,  п. 5.4 Державних санітарних правил планування

та забудови населених пунктів, 

затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня

1996 року № 173,  ДБН 360-92 та

керуючись  ст.  ст. 

11, 69, 71, 161, 162 КАС України, 

суд,  -

постановив:

Позов

задовольнити.

Визнати

недійсними та скасувати рішення Смілянської міської ради № 11-77/ У від 28

грудня 2006 року та № 13-50/У від 6 березня 2007 року якими відмовлено ОСОБА_4

у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для

будівництва та обслуговування жилого будинку, 

господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 та передачі їй земельної

ділянки площею 0.1000 га

у власність.

Зобов'язати

Смілянську міську раду передати ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.1000 га,  яка знаходиться по АДРЕСА_3 у власність для

будівництва індивідуального житлового будинку та видати державний акт про право

приватної власності на неї.

Постанова

може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський

міськрайсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про

апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання такої заяви апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана через Смілянський міськрайсуд і в

10-денний строк з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про

її оскарження.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження,  а в разі оскарження-після розгляду справи

апеляційним судом,  якщо вона не буде

скасована.

Головуючий