Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-1670/8033/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/8033/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "Лотос" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1670/8033/11

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Лотос"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 жовтня 2011 року позивач, Приватне підприємство " Фірма " Лотос ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942301/2997 від 16.09.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 р. в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Лотос" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи оскаржувану постанову незаконною, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

Під час судового розгляду представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлення від 15.08.2011 року № 3734/003734, наказу Кременчуцької ОДПІ від 15.08.2011 року № 4193 та згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В. державними податковими ревізорами-інспекторами проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Фірма" Лотос " (код 31712401) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Альпари - Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс 2007", ПП "Алькарас Плюс" за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6365/23-209/31712401 від 30.08.2011 року, яким встановлено порушення:

1. п. 5.1, п.п.5.2.1 пункту 5.2, п.п. 5.3.1., 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 85757, 00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2008 року - 6485,00 грн., за ІІІ квартал 2008 року-20127,00грн., за ІV квартал 2008 року - 44559,00 грн., за ІІ квартал 2009 року - 9733,00 грн., ІІІ квартал 2009 року - 4880,00 грн.;

2. п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР на суму 61378, у т.ч.: червень 2008р. - 5247грн., серпень 2008 р. - 9608 грн., вересень 2008 р. - 1562 грн., жовтень 2008 р. - 30604грн., листопад 2008 р. - 2667 грн., червень 2009 р. - 7787 грн., вересень 2009 р. - 3904 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 вересня 2011 року № 0000942301/2997, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 56132 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14033 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що Приватним підприємством "Фірма "Лотос" укладено такі договори:

1. Договір підряду з ПП "Маркап" (код 36504035) №192 від 21 серпня 2009 року.

2. Договори підряду з ПП "Алерт" (код 32275589) № 14 від 14 квітня 2008 року, №15 від 14 квітня 2008 року, №19/1 від 01 травня 2008 року, №23 від 12 червня 2008 року.

3. Договір на придбання товарів у ПП "Арона Сервіс" на загальну суму 12480,00 грн.

4. Договір купівлі-продажу товару та надання послуг з ТОВ "Інтермаксервіс" (Продавець) без номеру, від 01.06.2008 року.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні, рахунки, акт виконаних робіт, платіжні доручення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Тобто податкова накладна підписується власноруч особою, уповноваженою платником ПДВ.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція " (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством (довідка Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору підряду №192 від 21 серпня 2009 року було сформовано акт виконаних робіт №2809-1 від 28 серпня 2009 року, рахунок - фактура №СФ -2809-1 від 28 вересня 2009 року, проте зазначені документи не містять особистого підпису ОСОБА_2 (директора ПП "Маркап", код 36504035), а відтиск факсиміле.

Крім того, акти виконаних робіт не містять калькуляцію послуг, як дані послуги впливали на фінансово-господарську діяльність.

На підтвердження взаємовідносин з ПП "Арона Сервіс" надано податкові накладні, в яких не зазначено прізвищ осіб, що виписали накладні.

Тобто, з наданих позивачем актів приймання-передачі неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види наданих згідно з актами прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг. Фактично акти виконаних робіт не містять обов'язковий реквізит первинного документа, тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій. Інші документи, які б конкретизували зміст наданих послуг, або документи, складені в процесі надання послуг, докази були відсутні під час перевірки та не надані позивачем в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що відсутність реальності вищевказаних господарських операцій встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили. Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року по справі № 2а-1670/8034/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року, в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Лотос" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932301/2996 відмовлено.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі висновків акта перевірки № 6365/23-209/31712401 від 30.08.2011 року, відповідно до якого податковим органом встановлено порушення приписів п. 5.1, п.п.5.2.1 пункту 5.2, п.п. 5.3.1., 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт відсутності підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем товарів по правовідносинам з зазначеними контрагентами, а отже - відсутності реальності угод.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним судовим рішенням встановлено таке.

Між ПП "Фірма "Лотос" (у якості покупця, замовника) та ТОВ "Інтермаксервіс" (у якості продавця) укладено договір купівлі-продажу товару та надання послуг без номеру від 01.06.2008 року. За умовами договору продавець зобов'язується передати товар та за завданням Замовника надати послуги , в порядку та на умовах, визначених договором. Якість товару , що передається повинна відповідати стандартам, технічній документації, підтвердженням якості є відповідний паспорт (сертифікат) якості.

Проте, умовами договору не визначено, який саме товар придбавався та які саме послуги будуть надаватися.

21.08.2009р. між позивачем та ПП "Маркап" укладено договір підряду № 192 про проведення робіт по обслуговуванню житлового фонду підприємства в частині електротехнічного обладнання.

Однак, акт виконаних робіт не містить визначення об'єкту де проводилися роботи, змісту та обсягу господарської операцій.

19.08.2009р. між позивачем та ПП "Маркап" укладено договір підряду № 193, за умовами якого позивач доручає підряднику провести власними силами ремонті роботи по підготовці до осінньо - зимового періоду житлового фонду підприємства.

Акт виконаних робіт не містить визначення об'єкту де проводилися роботи, змісту та обсягу господарської операцій.

14.04.2008р. між позивачем та ПП "Алерт" (Підрядник) укладено договори підряду № 14,15, за умовами яких підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту трубопроводів в житловому будинку № 35 по вул. Добровільського, житловому будинку № 67 по вул. Леніна з використанням матеріалів Замовника. Ціна договору визначена згідно кошторису. Однак зазначений кошторис не надавався ні під час перевірки ні до суду позивачем. Акт виконаних робіт не містить змісту та обсягу господарської операцій. Крім того, позивачем ні до перевірки ні до суду не надано кошторису, передбаченого умовами договору.

01.05.2008р. між позивачем та ПП "Алерт"(Підрядник) укладено договір підряду № 19/1 за умовами якого підрядник зобов'язується виконати розширення та реконструкцію споруд для знешкодження та складування побутових відходів з використанням матеріалів Замовника.

01.06.2009р. між позивачем та ТОВ "Інтермаксервіс"(Продавець) укладено договори купівлі - продажу товару ( сталі листової, грунтовки бітумної та інш).

Надані позивачем документи замість підпису ОСОБА_2 містять відтиск факсиміле, первинні бухгалтерські документи ТОВ "Інтермаксервіс", а також видаткові накладні видані ПП "Арона Сервіс", на підставі яких сформовано валові витрати також мають відтиск факсиміле, а податкова накладна від 28.09.2008р. № 2809 не містить назву покупця.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств», "Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» не передбачено можливості відтворення підпису уповноваженої особи на накладних за допомогою факсиміле. Накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, а тому зазначені документи не можуть бути підписані за допомогою факсиміле.

Акти виконаних робіт складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні", оскільки не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції; яким чином визначалася калькуляція, деякі акти взагалі не містять посилання на договір, що унеможливлює ідентифікувати їх приналежність. Акти виконаних робіт з ПП "Алерт" не містять дати їх підписання.

Надані позивачем акти про списання матеріалів не містять визначення , на виконання якого саме договору вони вкладені.

Також матеріали справи не містять доказів наявності у позивача матеріалів, необхідних для проведення підрядних робіт та передачу їх субпідрядникам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ні під час перевірки, ні до суду також не надані документи, передбачені умовами договорів купівлі-продажу товарів, зокрема відповідні паспорти (сертифікати) якості.

З урахуванням системного аналізу приписів чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність реальності угод, укладених між позивачем та ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт Плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг"ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", "ПП "Альпари-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс 2007", ПП «Алькарас Плюс».

Отже, факт відсутності реальності угод між позивачем та зазначеними контрагентами встановлений постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року по справі № 2а-1670/8034/11 та підтверджений ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року.

Надані до матеріалів справи акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення жодним чином не доводять реальності виконання умов договорів між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Вищевказані господарські операції мали вплив на формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Оскільки не підтверджена реальність господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентами - ПП «Маркап», ПП "Алерт", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Інтермаксервіс", не підтверджено зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, тому віднесення їх до складу податкового кредиту є безпідставним та суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2011 року № 0000942301/2997, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 56132 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14033 грн., прийняте в межах та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Лотос" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1670/8033/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.