Постанова

від 02.09.2008 по справі 3/507

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

11

год. 47 хв.

 02.09.2008 р.                                               

                                                     №

3/507 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді    Блажівської Н. Є., при секретарі судового

засідання Серпутько Т. С.

Розглянув

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом                         

ОСОБА_1

до Управління праці та соціального

захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної

адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької

районної у місті Києві державної адміністрації, Управління пенсійного фонду в

Дніпровському районі міста Києва та Головного управління державного

казначейства України в місті Києві

про

визнання

дій незаконними та стягнення недоплачених сум

На

підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в

судовому засіданні 2 вересня 2008 року проголошено вступну та резолютивну

частини Постанови.

                                             О

Б С Т А В И Н И  С П Р А В И

          ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернулась

до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління

праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві

державної адміністрації про стягнення з Управління праці та соціального захисту

населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації 1 357

грн. 95 коп. та 5 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди.

          7 серпня 2008 року представником

Позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог. Згідно з уточненими

позовними вимогами, Зуєва К. В. просила суд визнати дії Управління праці та

соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної

адміністрації, що виразились у відмові призначення ОСОБА_1 статусу учасника

війни, незаконним; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення

Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1

суму недоплаченої надбавки до пенсії учасника війни в розмірі 1 357 грн. 95

коп., що не була отримана в зв'язку з незаконним діями Відповідача; стягнути з

Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті

Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1  5 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування

моральної шкоди.   

          В судовому засіданні 7 серпня 2008

року до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено Управління

праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві

державної адміністрації, Управління пенсійного фонду в Дніпровському районі міста

Києва та Головне управління державного казначейства України в місті Києві.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що у

1989 році ОСОБА_1 вийшла на пенсію за віком. В 2003 році через засоби масової

інформації Позивач дізналася про те що відноситься до категорії осіб, які мають

право згідно діючого законодавства отримати статус учасника війни. В кінці 2005

року ОСОБА_1, подала всі необхідні документи та звернулась в Управління праці

та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної

адміністрації.

ОСОБА_1

було відмовлено в призначенні статусу учасника війни, але вона вважає, що має

право на отримання надбавки до пенсії з моменту написання заяви, тобто з жовтня

2005 року.

Відповідач-1

проти позову заперечив та вказав, що згідно рішення комісії для розгляду

питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

позивачці відмовлено у встановленні статусу учасника війни із-за відсутності

документів, які б підтверджували факт роботи під час навчання в Сквирському та

Березанському дитячих будинках в 1944-1945 роках. Отже, право на отримання

надбавки до пенсії виникає з моменту встановлення статусу учасника війни.

Представник

Відповідача-2  в обгрунтування заперечень

на позов зазначив, що 13 березня 2007 року відбулось засідання Комісії для

розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни Дарницької

районної у місті Києві державної адміністрації. 

Розглянувши документи ОСОБА_1 21 травня 1932 року народження, комісією

встановлено, що довідка № 12-01-16-2832 від 5 грудня 2005 року, яка видана на

підставі архівних документів, підтверджує факт навчання та роботи в дитячому

будинку в період Великої Вітчизняної війни, тому рішенням Комісії від 13

березня 2007 року № 3 ОСОБА_1 встановлено статус учасника війни.  

Відповідач-3

посилається на пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду

за захистом прав, свобод та інтересів особи, а саме вважає, що ОСОБА_1

пропущено строк звернення до суду. 

Суд

розглядає спір в межах уточнених позовних вимог.

Розглянувши

подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, її представника

та представників Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний

адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків:

В С Т А Н О В И В

Відповідно

до пункту 2 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» до учасників

війни належать особи які в період Великої Вітчизняної війни та війни з

імперіалістичною Японією 1941-1945 років працювали в тилу на підприємствах, в

установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських

господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів,

переганяли худобу, навчались у цей період у ремісничих, залізничних училищах,

школах і училищах фабрично-заводського навчання та інших закладах

професійно-технічної освіти, на курсах професійної підготовки або лід час

навчання в школах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працювали в

народному господарстві та на відбудові об'єктів господарського і культурного

призначення.

Особам,

які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не мають

можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період війни статус

учасника війни може бути встановлено за поданням відповідних комісій, порядок

створення і діяльність яких регламентується Типовим положенням про комісії для

розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно

до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту», яке затверджено наказом Мінпраці від 6 серпня 2003 року № 218, що

зареєстрований Міністерством юстиції України 2 жовтня 2003 року.

Згідно

із пунктом 2 Типового положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із

встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»статус учасників війни, на

яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту», у разі відсутності необхідних документів, що

підтверджують факт роботи в період війни, встановлюється республіканською,

обласними, районними, Київською і Севастопольською міськими, міськими,

районними в містах, відомчими комісіями для розгляду питань, пов'язаних із

встановленням статусу учасника війни

12

грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства праці та соціальної

політики України із заявою про надання права бути зарахованою до учасників

війни.

Рішенням

Комісії по встановленню статусу учасника війни Дніпровської районної у місті

Києві державної адміністрації від 24 лютого 2006 року № 10 було відмовлено

громадянці ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника війни через відсутність

документів, які б підтверджували факт роботи під час навчання в Сквирському та

Березанському дитячих будинках в 1944-1945 роках.

Як

випливає з матеріалів справи, Позивач - ОСОБА_1 рішення Комісії про відмову у

встановленні статусу учасника війни Дніпровської районної у місті Києві

державної адміністрації від 24 лютого 2006 року № 10 в судовому порядку не

оскаржувала.

Відповідно

до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України

адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Для

захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо

не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо

законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач

скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного

суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних

повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або

бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною

1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що

пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у

задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.

Вивчивши

матеріали справи, Суд встановив, що Позивач звернулась до Окружного

адміністративного суду міста Києва із порушенням річного строку звернення до

адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до суду 26

грудня 2007 року, про що свідчить відповідний реєстраційний номер на першій

сторінці позовної заяви.

Враховуючи

те, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, доказів

на підтвердження поважності пропущення строку звернення до адміністративного

суду не надано і Відповідачі наполягають на відмові в позові з цієї підстави,

виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в

задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100,

158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний

суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В

У

задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                             

Н. Є. Блажівська