Рішення

від 29.05.2012 по справі 2-737

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-737 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська Номер провадження 22-ц/1890/1179/12 Суддя-доповідач - Рибалка Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Шевченка В. А., Таран С. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Володимирський» звернулось до суду в січні 2012 року. Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Володимирський» заборгованості за кредитним договором у сумі 35 427 грн. 87 коп., що складається з заборгованості по кредиту - 19 815 грн. 78 коп.; заборгованості по процентам - 10 320 грн. 02 коп.; пені - 2 792 грн. 07 коп.; штрафу - 2 500 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Володимирський» задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Володимирський» заборгованість за кредитом в сумі 19 815 грн. 78 грн., заборгованість по процентам в сумі 10 320 грн. 02 коп., пеню в сумі 741 грн. 91 коп. та судовий збір в розмірі 308 грн. 78 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Володимирський» посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права. Просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2012 року в частині відмови ПАТ КБ «Володимирський» в стягненні з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку штрафу в розмірі 2 500 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідачів.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Володимирський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14/980-КФ/1209, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 25 000 грн. на строк з 23 листопада 2007 року по 21 листопада 2012 року зі сплатою 30 відсотків річних. В забезпечення кредитного договору укладеного з ОСОБА_1, 23 листопада 2007 року ПАТ КБ «Володимирський» уклав договір поруки № 299 - 14/КФ/07/1163 з ОСОБА_2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком за погашення заборгованості по зобов'язаннях ОСОБА_1 за кредитним договором на засадах солідарного боржника в разі невиконання або прострочення виконання нею умов кредитного договору. ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує. Станом на 28 грудня 2011 року утворилась заборгованість за вищезазначеним кредитним договором - 19 815 грн. 78 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 10 320 грн. 02 коп. ПАТ КБ «Володимирський» направляв ОСОБА_1 листи - попередження 19 березня 2010 року, 26 квітня 2010 року,20 травня 2010 року, в яких повідомляв про існування заборгованості за кредитним договором та вимагав її сплатити, зазначаючи, що залишає за собою право внести ОСОБА_1 інформацію в Єдину інформаційну систему Національного банку України та інших бюро кредитних історій, що унеможливить отримання нею кредитів у майбутньому. 22 червня 2011 року та 14 грудня 2011 року ПАТ КБ «Володимирський» надсилав претензії ОСОБА_1, а 20 травня 2010 року та 14 грудня 2011 року - ОСОБА_3, в яких зазначив, що в разі невиконання вимоги щодо погашення заборгованості до них будуть застосовані штрафні санкції у виді пені за неналежне виконання зобов'язань.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином не з`ясував та не перевірив доводи та заперечення сторін, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам та дійшов неправильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції помилково посилається в своєму рішенні на ст. 61 Конституції України, а саме про неможливість двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки в даній справі немає повторного притягнення до відповідальності.

Кредитним договором, а саме п. 3.4. передбачено, що у разі невиконання ОСОБА_1 зобов'язання передбаченого п. 2.3.9 кредитного договору щодо своєчасного усунення порушень зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує штраф у розмірі 2% від суми наданого кредиту за кожний випадок. Також, вищезазначеним договором передбачено, що у разі порушення умов цього договору на вимогу банку, надіслану протягом 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги усунути порушення або здійснити дострокове погашення кредиту, нарахованих процентів, можливих пені і штрафів, передбачених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що банком було направлено ОСОБА_2 претензію № 09-04/1223 від 20 травня 2010 року та претензію № 09-04/1274 від 14 грудня 2011 року, але вони були залишені без уваги та не виконані.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачами п. 2.3.9, була нарахована сума штрафу в розмірі 2% від суми кредиту за кожен випадок є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині. В той же час нараховані штрафи у 2010 році не підлягають стягненню, оскільки для їх примусового стягнення сплив річний строк позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення яке не відповідає обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Володимирський» штрафу та змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Володимирський» 1 000 грн. штрафу та по 191 грн. 09 коп. з кожного на повернення судового збору.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -