Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-15172/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15172/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.11р. у справі №2а-15172/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Київенерго»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000224110/0 від 16.05.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.11р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0000224110/0 від 16.05.11р. в частині основного платежу ПДВ в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 535,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою у частині вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, позивач (апелянт -1) подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову у цій частині з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт - 1 мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що господарські відносини з його контрагентами (ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Енергомашпром») мали товарний (реальний) характер, а відтак, результати цих операцій правомірно відображені у податковому обліку позивача. Окрім того, апелянт зазначає, що оспорюваним рішенням невірно застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно Податкового кодексу України із розрахунку 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, тоді як спірні правовідносини мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України і були виявлені податковим органом до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України).

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач (апелянт -2) подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову в цій частині з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт - 2 мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що первинні документи по господарських відносинах позивача і його контрагента «Вітран плюс» оформлені з порушенням вимог законодавства, а тому не можуть слугувати підставою для відображення у податковому кредиті сум ПДВ.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, тоді як апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., за результатами якої складено акт перевірки № 186/41-10/00131305 від 21.04.11р.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 662 525 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення №0000224110/0 від 16.05.11р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 078 150 грн., у тому числі: 1 662 525 грн. -основний платіж та 415 631 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з його контрагентами ТОВ «Лісенергомонтаж», ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Енергомашпром», оскільки такі відносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали безтоварний характер. При цьому, матеріалами справи підтверджено реальне здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом «Вітран плюс»з придбання робіт (послуг), у зв'язку з чим позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з цим контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон N 168/97-ВР).

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між АЕК «Київенерго»та ТОВ «Лісенергомонтаж»договору № 83/Б-08 від 09.06.08р., останнє зобов'язалось виконати для позивача будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єктах: Реконструкція ТП на вул. Каштановій, 8Г із облаштування вбудованих ІТП та зміною теплових мереж з використанням попередньо ізольованих труб (І етап), ТП на просп. Маяковського, 4 (І етап) облаштування із заміною теплових мереж з використанням попередньо ізольованих труб, перекладання ТРМ ЦО та ГВП з використанням ПІТ, часткова заміна насосного обладнання ТП, та реконструкція ТП на просп. Сталінграда, 17А (перекладання розподільчих мереж ЦО і ГВП).

Між сторонами було укладено цілий ряд договорів на виконання тих чи інших підрядних робіт, а також постачання обладнання (а.с.141 акту перевірки).

Перевіркою ДПІ встановлено, що позивач перерахував ТОВ «Лісенергомантаж»за вказані у договорах підрядні роботи у 2008 році 2 728 698,24 грн., у 2009 році 2 028 652,01 грн., за період з січня по вересень 2010 року 8 865 247,70 грн., про що свідчать банківські виписки.

Виконання робіт оформлено документально, шляхом підписання з ТОВ «Лісенергомантаж» актів виконаних робіт.

Між тим, відповідно до інформації від 14.02.11р. отриманої від ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП встановлено, що ТОВ «Лісенергомонтаж» перераховувало грошові кошти за субпідрядні роботи підприємствам ТОВ «БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад»та ТОВ «НВП «Славута».

Тобто, вказані Товариства виступали субпідрядниками з виконання робіт, які за договорами підряду та постачання зобовґялося виконати ТОВ «Лісенергомонтаж».

Податковим орган встановлено, що вказані Товариства мають ознаки фіктивних, не мали фізичних та технічних можливостей для здійснення вказаних у договорах підряду робіт.

Так, в матеріалах справи є пояснення осіб, які значились керівниками та бухгалтерами вказаних Товариств, з яких вбачається, що фактично господарська діяльність цими керівниками від імені Товариствам не вчинялась.

Податковим органом встановлено, що у проваджені СВ ПМ ДПА у м. Києва знаходиться кримінальна справа № 70-00501, порушена за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад»та ТОВ «НВП «Славута», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

21.09.2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «НВП Славута».

Згідно матеріалів кримінальної справи встановлено, що 08.12.09р. допитаний як свідок ОСОБА_3, показав що він не має ні якого відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВФ «Техприлад». Дозволів на виготовлення печатки підприємства, а також підписання документів необхідних для тримання будівельної ліцензії він не підписував.

15.12.2009 року допитаний як свідок гр. ОСОБА_4 показав, що він зареєстрував ТОВ ВКФ «Альтаір» за грошову винагороду в кількості 100 грн. та ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не мав.

Згідно висновку експерта № 687 від 24.12.09р. Святошинського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України у м. Києві підписи на реєстраційних документах та документах податкової звітності підприємств ТОВ «БКФ «Альтаір», ТОВ «НВФ «Техприлад»та ТОВ «НВП «Славута»виконані не ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

За наведених обставин та правових норм, враховуючи встановлений належними засобами доказування факт підпису документів податкового обліку невстановленими особами, а також свідчення останніх про нездійснення ними господарських операцій від імені вищевказаних Товариств, неможливість такого здійснення в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, обладнання, устаткування, основних засобів, тощо колегія суддів вважає, що сама по собі наявність податкових накладних, виписах ТОВ «Лісенергомонтаж» на роботи, які фактично не виконувались не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту.

Отже, доводи апелянта про документальне підтвердження господарських відносин з придбання підрядних робіт та обладнання -не заслуговують на увагу.

З аналогічних підстав, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу і щодо встановлених порушень щодо формування податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з яким позивачем був укладений договір на комплекс робіт з капітального ремонту покриття покрівлі котельні за адресою вул. Червонопільська, 5а у м. Києві № 430/жте-60-09 від 17.06.09р.

В провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування кримінальної справи з пояснень ОСОБА_6 встановлено, що останній достовірно розуміючи незаконність дій раніше знайомого, умисно погоджується та виконуючи свою роль, надає копію свого паспорта для внесення інформації - прізвища, ім'я по батькові, дати народження, місце проживання до статутних документів підприємства, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Допитаний по справі ОСОБА_6 вказав, що він не мав ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності. В подальшому, в період липня 2008 - серпня 2010 року невстановлені слідством особи використовували фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп» для прикриття незаконної діяльності, а також для вчинення злочинів.

Згідно Постанови слідчого про призначення перевірки від 26.11.10р., проведеним аналізом виписок про рух коштів по рахунках зазначених фіктивних підприємств встановлені суб'єкти господарювання - контрагенти, які скористались послугами угрупування та за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з вищевказаними фіктивними підприємствами, безпідставно сформували податковий кредит та валові витрат, у т.ч. АК «Київенерго».

В ході проведення перевірки відповідачем позивачу надано запит № 47 від 04.04.11р. щодо письмового пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., проте позивач відмовився надати пояснення та їх документальне підтвердження, про що складено Акт про ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів від 07.04.11р. № 16.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., взаєморозрахунки проведені на суму 95854,48 грн., в тому числі ПДВ 15975,80 грн.

Також, як видно з наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді АК «Київенерго» мало взаємовідносини з ТОВ «Енергомашпром» (код за ЄДРПОУ 32823421).

Згідно отриманої інформації від ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 22.11.2010 року № 6307/7/26-0/519 вбачається, що під час відпрацювання АК «Київенерго», згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено взаємовідносини у серпні та грудні 2009 року з ТОВ «Енергомашпром».

Так, між ТОВ «Енергомашпром» та ПАТ «Київенерго»був укладений договір від 07.08.09р. № 616/ТЕЦ-6-09, за яким ТОВ «Енергомашпром» зобов'язується передати у власність ПАТ «Київенерго» продукцію виробничого призначення - пакети набивки «холодного» прошарку регенеративного обертаючого повітря підігрівача - 98 котла ТГМП - 344А. на суму 1 259 971,20 грн.

На виконання умов Договору, укладеного між ТОВ «Енергомашпром»та АК «Київенерго»№ 960/БМТЗ-09 від 08.12.2009 року, ТОВ «Енергомашпром»зобов'язується поставити комплект ролико-втулкових ланцюгів. Базисна умова поставки Товару DDP-ІНКОТЕРМС (у редакції 2000 року) на склад Покупця. Загальна сума договору складає 219996,00 грн., у т.ч. ПДВ 36 666,0 грн.).

ТОВ «Енергомашпром» на підставі зазначених Договорів складена видаткова накладна № РН-0000011 від 25.08.09р. на суму 599702,40 грн. (ПДВ 99950,40грн.), видаткова накладна РН-0000012 від 28.08.09р. на суму 660268,80 грн. (ПДВ 110044,80 грн.), та видаткова накладна РН-0000017 від 28.12.09р. на суму 219996 грн. (ПДВ 36 666 грн.).

Акт приймання-передавання товарів, що не мітить дати, номеру та місця складання на суму 219996, 00 грн. (ПДВ 36 666грн.) наявний в матеріалах справи.

Також в ході проведення перевірки до АК «Київенерго» було надано запит № 47 від 04.04.11р. щодо письмового пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Енергомашпром» за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., проте АК «Київенерго» відмовилось надати пояснення та їх документальне підтвердження, про що складено Акт про ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів від 07.04.2011 року № 16 (а/с 205, том 1).

Колегія суддів зазначає, що представник апелянта-1 в судовому засіданні не заперечив факт ненадання під час перевірки первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ТОВ «Енергомашпром»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», вказуючи при цьому на невідповідність запитів податкового органу вимогам закону.

Ненадання витребуваних документів на час проведення перевірки унеможливило встановити та перевірити достовірність та правильність відображення в обліку господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, зокрема, щодо обліку та зберігання товару на складських приміщеннях; переміщення товару (договори, документи на перевезення, зберігання товару, тощо). З наданих копій документів складського обліку матеріалів, на які посилається апелянт-1, на які надані ним до суду неможливо ідентифікувати товар, який начебто придбавався у ТОВ «Енергомашпром».

Згідно Податкового кодексу України платнику податків надано можливість узгодити нараховане податкове зобов'язання або спростувати його в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення шляхом подання податковому органу відповідних документальних доказів для можливості проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту.

Відтак, суд не наділений повноваженнями контролюючого органу для перевірки достовірності та повноти відомостей , наведених у документах податкового та бухгалтерського обліку як платника, так і його контрагента; така перевірка, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»віднесена до компетенції податкового органу, а не суду.

За наведених обставин, колегія суддів вважає не спростованим порушення позивачем вимог Закону N 168/97-ВР за взаємовідносинами з ТОВ «Енергомашпром» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки податкового органу про порушення внаслідок безпідставного віднесення до складу ПДВ у розмірі 22 140,80 грн. за взаємовідносинами з ПП «Вітран плюс»ґрунтуються виключно на дефектності актів приймання - передачі виконаних робіт (послуг), які не містять дати їх складання. Між тим, товарність господарської операції з придбання у ПП «Вітран плюс»послуг очищення від снігу та бурульок дахів та очищення від бруду фасадів будівель за адресами: м. Київ, пл. Івана Франка, 5, вул. Мельникова, 3, вул. Лютеранська, 11, вул. Набережно-Хрещатицька, 13, що мали місце відповідно до угоди про надання послуг № 79-03 від 14.03.03р. податковим органом не заперечується.

Податковим органом встановлено, що угода фактично виконана сторонами, позивач сплатив ПП «Вітран плюс»вартість фактично виконаних робіт, а тому дефектність первинних документів не є безумовною підставою для висновку про порушення, оскільки такі документи дозволяють ідентифікувати як факт вчинення господарської операції, її зміст та обсяг, так і осіб, які її виконували.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги апелянта-2.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта-1 щодо неправомірного визначення податковим органом розміру штрафної (фінансової) санкції згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення оспорюваного рішення) із розрахунку 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, тоді як спірні правовідносини мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України і були виявлені податковим органом до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України).

Так, до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння .

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року , може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або Податковим кодексом України.

Отже, у разі виявлення податковим органом порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

На момент вчинення позивачем порушення відповідальність платників податків визначалася Законом № 2181-ІІІ .

Так, відповідно до п.п.17.1.3. п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, Законом № 2181-ІІІ передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості податкових періодів, установлених для податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата. Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від кількості періодів недоплати. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону № 2181-ІІІ не передбачає мінімального розміру штрафу.

Отже, у спірному випадку, до платника може бути застосовано штраф лише у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання. Причому цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25, ні до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну недоплати податкового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція висвітлена у листі ВАСУ від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції з розрахунку 25% відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 251 592,50 грн. протиправне та підлягає скасуванню.

За наведених вище обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.11р. у справі №2а-15172/11/2670 -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.11р. у справі №2а-15172/11/2670 -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.11р. у справі №2а-15172/11/2670 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000224110/0 від 16.05.11р. в частині основного платежу в сумі 22 140,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 592,50 грн.

В задоволенні решти вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.