Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а/2570/7/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/7/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.о., Петрика І.Й.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Остерське лісове господарство" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Остерське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державне підприємство «Остерське лісове господарство» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області та просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 28.11.2011 року № 07-18/1292.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено..

Не погоджуючись з судовим рішенням Державне підприємство «Остерське лісове господарство» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в період з 06.09.2011 року до 07.11.2011 року включно відповідачем була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Остерське лісове господарство» за період з 1 січня 2009 року до 31 серпня 2011 року у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану.

За результатами проведеної ревізії 07.11.2011 року складено акт за № 7-24/53 про результати ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємтсва «Остерське лісове господарство» за період з 1 січня 2009 року до 31 серпня 2011 року.

В Акті ревізії зазначено про ряд порушень.

Зокрема, встановлено факт невірного нарахування заробітної плати, а саме: нарахування винагороди за вислугу років та не сплачено премії в повному обсязі. В результаті цього працівникам Державного підприємства «Остерське лісове господарство» за 2010 рік не доплачено вказаної винагороди на загальну суму 222424,64 грн., чим працівникам завдано матеріальної шкоди на цю ж суму та порушено Положення про умови виплати винагороди за вислугу років працівників державних лісогосподарських підприємств Держкомлісгоспу України, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 03.07.2001 року № 63 «Про затвердження Галузевого переліку виробництв, професій та посад, на яких можуть встановлюватись доплати працівникам за умови праці на підприємстві Держкомлісгоспу України»додаток № 6 переліку та ст.94 Кодексу законів про працю України № 332 від 10.12.1971 року, ст. 2 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95.

Крім того, Колективним договором підприємства розміри винагороди за вислугу років занижені в порівнянні з Галузевою угодою, тоді, як п.1.6. Галузевої угоди між державним комітетом лісового господарства України і профспілки працівників лісового господарства на 2010-2012 роки, зареєстрованої в Міністерстві праці і соціальної політики України 13.03.2010 року, передбачено, що норми і положення Колективних договорів вважаються недійсними, якщо вони погіршують становище працівників у порівняні з цією Угодою та чинним законодавством.

Не погоджуючись з такими висновками ревізії про допущені порушення, акт було підписано Державним підприємством «Остерське лісове господарство» 15.11.2011 року з запереченнями, викладеними у листі від 16.11.2011 року за № 1591.

За результатами розгляду заперечень відповідач надав висновок, викладений у листі від 24.11.2011 року за № 07-25/1266, у якому повідомлено про додаткові підстави в обґрунтування міркувань відповідача про допущені позивачем порушення при провадженні фінансово-господарської діяльності. При цьому з приводу недоплати винагороди за вислугу років зазначили, що при перевірці нарахування заробітної плати працівникам Державного підприємства «Остерське лісове господарство» 2010-2011 роках встановлено проведення щомісячної виплати премії працівникам та виплати винагороди по результатам роботи за 2010 рік (13 зарплата).

На підставі акту ревізії відповідачем направлено до Державного підприємства «Остерське лісове господарство» вимоги по усуненню недоліків, виявлених ревізією, викладених в листі від 28.11.2011 року № 07-18/1292 (а.с. 42).

Пунктом 2 вказаних вимог зобов'язано Державне підприємство «Остерське лісове господарство» провести донарахування та виплатити працівникам лісгоспу надбавку за вислугу років в сумі 222424,64 гри.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність та обґрунтованість вимог Контрольно-ревізійного відділу в Козелецькому районі від 28.11.2011 року № 07-18/1292.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, 02 грудня 2011 року Контрольно-ревізійний відділ в Козелецькому районі надіслав на нашу адресу вимогу від 28 листопада 2011 року за № 07-18/1292 про усунення недоліків, виявлених проведеною ревізією. Як вбачається з її тексту, по суті вимагається провести донарахування та виплату нашим працівникам надбавки за вислугу років у сумі 222424,64 грн. Додатково в обґрунтування своєї позиції контролери-ревізори послались на п. 1.6 Галузевої угоди між Державним комітетом лісового господарства України і Профспілкою працівників лісового господарства України на 2010-2012 роки щодо недійсності положень нашого колективного договору в частині заниження розмірів виплати винагороди за вислугу років. При цьому контролери-ревізори погодились з тим, що на підприємстві тяжке фінансове становище, і пропонували розробити графік та провести виплату зазначеної надбавки поетапно.

Однак, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що галузевою угодою між Державним комітетом лісового господарства України і Профспілкою працівників лісового господарства України на 2010-2012 роки або іншими актами трудового законодавства не передбачено пряме застосування її положень, чи застосування в разі суперечностей з нею положень колективного договору.

Вказані винагороди не являються обов'язковими умовами оплати праці, а є лише додатковим стимулюванням (заохоченням) працівників до покращення якості виконуваних ними робіт, закріплення їх на роботі в підприємстві та спільної участь в розвитку підприємства та отриманні ним прибутку. Крім того, в ході ревізії ми звертали увагу, що виплата такої винагороди здійснювалась за наказом директора підприємства саме з розрахунку фінансової можливості підприємства.

Розмір встановленої та реально виплаченої винагороди був визначений з урахуванням вимог п. 5.9 Галузевої угоди між Державним комітетом лісового господарства України і Профспілкою працівників лісового господарства України на 2010-2012 роки, відповідно до положень колективного договору нашого підприємства на 2006-2010 роки. Доплата за вислугу років, з приводу якої виник спір, не відноситься до обов'язкових умов оплати праці, а є лише додатковим стимулюванням (заохоченням) працівників до покращення якості виконуваних ними робіт, закріплення їх на роботі в підприємстві та спільної участь в розвитку підприємства та отриманні ним прибутку.

Судом першої інстанції встановлено, що положеннями колективного договору на 2006-2010 роки занижено розміри винагороди за вислугу років для працівників у порівнянні з положеннями вищезгаданої Галузевої угоди, чим допущене погіршення їх становища, а тому суд першої інстанції погодився з думкою відповідача та прийшов до висновку, що при нарахуванні та виплаті такої винагороди безумовно застосовуються положення цієї Галузевої угоди.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та зазначає, що ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Приписами ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами. При цьому відповідні положення колективних договорів нашого підприємства за ревізуємий період були зареєстровані без будь-яких зауважень.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці»основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. В доповнення цих положень статистичний облік заробітної плати здійснюється за такими ж видами згідно Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року за № 5.

Ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Також суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що розміри надбавки за вислугу років, визначені в п. 5.9. та додатку № 8 Галузевої угоди, підлягають застосуванню для щомісячного застосування, так як положенням п. 1.4. додатку № 8 Галузевої угоди, згідно якого винагорода за вислугу років виплачується працівникам (щомісячно, щоквартально або один раз на рік) в залежності від фінансового стану підприємства у відсотках до тарифної ставки (окладу і посадового окладу) за основною посадою залежно від стажу роботи.

Згідно з наданими в суді апеляційної інстанції документами чистий річний прибуток згідно фінансового звіту за результатами роботи за 2010 рік становить 40 тис. грн., що є меншим порівняно з результатами роботи за 2009 рік.

Крім того, відповідно до балансу станом на 01 січня 2011 року оборотні активи підприємства складали 550 тис. грн., а сплаті по поточних зобов'язаннях підлягає 612 тис. грн., однак, основна та додаткова заробітна плата, та інші виплати за 2010 рік були виплачені працівникам першочергово та в повному обсязі відповідно до положення до Колективного договору, що підтверджується Звітом праці за січень-грудень 2010 року.

Оскільки пряме застосування положень Галузевої угоди необхідно визначити з урахуванням фінансового стану підприємства за якими проміжками часу в 2010 році слід застосовувати вказані в Галузевій угоді розміри такої винагороди, тобто щомісячно, щоквартально або один раз на рік та враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємтсва, то позивач мав право сам вирішувати як виплачувати винагороду за вислугу років, тому вимога відповідача підлягає скасуванню.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимога Контрольно-ревізійний відділ в Козелецькому районі Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 28 листопада 2011 року за № 07-18/1292 про усунення недоліків, виявлених проведеною ревізією державного підприємства «Остерське лісове господарство», не відповідають вимогам норм трудового законодавства, є неправомірною і підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Державного підприємства "Остерське лісове господарство" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Остерське лісове господарство" -задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року - скасувати .

Позов Державного підприємства "Остерське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги завольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в Козелецькому районі Чернігівської області від 28.11.2011 року №07-18/1292.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 12 червня 2011 року у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Петрик І.Й.