Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а-1594/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1594/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.М., Троян Н.М.

при секретарі: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 року в справі за адміністративним позовом Науково-виробничої фірми «Антикор»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач ТОВ «Науково-виробнича фірма «Антикор»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0001192304, згідно якого товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1 064 243 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 160 880 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 12.10.2011 року № 0001192304.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва в період з 15 по 21 вересня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Антикор»з питань правових відносин з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт плюс»за період жовтня-грудня 2010 року, січня, лютого 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №448/1-23-40-30045139 від 28 вересня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.1-198.3, 198.6 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 064 243 грн, в т.ч. за жовтень 2010 року - 443 343 грн, листопад 2010 року -200 173 грн, січень 2011 року -312 610 грн, лютий 2011 року -108 117 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001192304 відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1 064 243 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 160 880 грн.

Із акта перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення товариством п. 198.2,198.3, 198.6 та ст. 201 Податкового Кодексу України, так як контрагент позивача ТОВ «БК «Стандарт плюс»не знаходиться за своєю юридичною та фактичною адресою на дату проведення перевірки.

Також судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2010 року позивач та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» уклали договір поставки товару №0109/10-70. За даним договором ТОВ «БК «Стандарт плюс»поставило позивачу будматеріали за наступними видатковими накладними: від 04.10.2010 року № 315, від 02.11.2010 року № 414, від листопада 2010 року № 511, від 01 грудня 2010 року № 621, від 04 січня 2011 року № 000007, від лютого 2011 року № 58, від 11 лютого 2011 року № 68. Сума поставки товару згідно видаткових накладних становить 5 321 212,55 коп., крім того ПДВ у розмірі 1 064 242,51 грн. Позивач здійснив оплату контрагенту за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями про списання коштів з банківського рахунку позивача за період жовтня 2010 року по квітень 2011 року.

За першою подією ТОВ «БК «Стандарт Плюс»було виписано позивачу податкові накладні: від 04.10.2010 року № 315 ( сума ПДВ 443 342,59 грн); від 02.2010 року № 414 ( сума ПДВ 23 302,88 грн); від 02.11.2010 року № 511 ( сума ПДВ 176 869,95 грн); від 01.12.2010 року №621 (сума ПДВ 864 грн); від 04.01.2011 року № 7 (сума ПДВ 311 745,89 грн); від 03.02.2011 року (сума ПДВ 7 128 грн); від 11 .02.2011 року ( сума ПДВ 100 989,20 грн). Сума податкового кредиту згідно зазначених податкових накладних становить 1 064 242,51 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановлено п.6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності і платника податку.

Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказано Закону визначає, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності і такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг) ( пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ).

Підпунктом «а»ст. 198.1 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг , що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів /послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту (п.101.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої ін станції, податковий кредит позивача по господарських операціях з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»підтверджується видатковими та податковими накладними.

На час виникнення між позивачем та вищезазначеним контрагентом правовідносин, ТОВ «БК»Стандарт Плюс»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, як юридична особа, а отже мало всі правові підстави для виписки податкових накладних.

Крім того, як встановлено судом, основним видом господарської діяльності позивача є будівництво на здійснення якої він мав відповідну ліцензію. Однак, позивач займався також такими видами діяльності як торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, оптовою торгівлею іншими машинами та устаткуванням.

28 липня 2010 року позивач уклав з ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41»договір підряду №28/07-1 ОМ.

У спірний період позивач придбав у ТОВ «БК «Стандарт плюс»товари та використав їх при виконанні будівельних робіт за замовленням ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41». Факт виконання таких робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган безпідставно застосував до правовідносин, що виникли між позивачем та його контрагентом у 2010році, зокрема за період з жовтня по грудень 2010 рік, норми Податкового Кодексу України, тоді як останній набрав чинності з 01.01.2011 року.

Отже, відповідач не мав підстав для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за період з жовтня по грудень 2010 року відповідно до пп. 54.3.2 та п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на суму 643 516 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 160 879 грн.

Вірного висновку дійшов суд першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БК «Стандарт плюс»з урахуванням їх реальності та мети.

Посилання в акті на те, що контрагенти ТОВ «БК «Стандарт плюс», а саме: ПП»Технополімер», ТОВ «ВКК ДВМ», ТОВ «Легат-М», ПП «Ніка і Компанія»мали порушення податкового законодавства, що є підставою для визнання правочинів недійсними, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що позивач не мав господарських взаємовідносин з даними підприємствами, а отже не відносив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Крім того, позивач не був зобов'язаний перевіряти законність і правомірність правочинів, що укладалися його контрагентами з іншими суб'єктами господарювання.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність постанови суду першої інстанції, оскільки вона ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтвердженими доказами, що були досліджені в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги позивачів не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 червня 2012 року.