Ухвала

від 07.06.2012 по справі 2а-15460/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15460/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Проксімус» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва , в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0003282312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю «Проксімус»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспкцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Проксімус»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено Акт від 10.05.2011 року №1088/23-12/31355139 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксімус»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.

В Акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Проксімус»вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 50834,00 грн. за жовтень 2010 року.

На підставі Акту перевірки від 10.05.2011 року №1088/23-12/31355139 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0003282312/0 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем 50 834 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 709 грн.

Висновок щодо порушення наведених вище норм податкового законодавства, зроблено відповідачем виходячи з того, що між позивачем та ТОВ «Оптдевайс» було підписано низку договорів про надання послуг та виконання робіт, які фактично не виконувались.

Зокрема, за результатами перевірки цього контрагенту встановлено, що він не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження, не має ні людських (трудових, фахових), ні матеріальних (виробничих) ресурсів для виконання цих операцій, наявність яких є необхідною для виконання спірних операцій.

Первинні документи та податкові первинні документи за цими операціями підписані невідомими (не уповноваженими особами), що підтверджується показами особи, яка рахувалася керівником зазначеного підприємства, про те, що він жодних документів по фінансово-господарській діяльності цього підприємства не підписував та не уповноважував інших осіб вчиняти такі дії, а відтак зазначені не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами, з огляду на що в сукупності, відповідач по суті вважає, що позивач не довів наявності обставин та підстав з якими Закон про ПДВ пов'язує можливість виникнення у позивача права на формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що в судовому засіданні не доведено фактичного здійснення спірних операцій, з огляду на відсутність у ТОВ «Оптдевайс»будь-яких ресурсів та можливостей для виконання вищенаведених робіт та неможливість їх виконання цим підприємством, таким чином відсутні умови, обставини та підстави, які пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пояснень посадових осіб позивача наданих листом №44/04 від 08.04.2011р., ТОВ «Проксімус»не мало фінансово-господарських відносин з ТОВ «Оптдевайс», а до складу податкового кредиту через механічну помилку випадково потрапив цей контрагент замість ПП «Інвест - Пром».

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, між ТОВ «Проксімус», в особі директора Небосенка Ю.А., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ПП «Інвест - Пром»(іменуємий згідно договору Виконавцем), особі директора Козлова В.Л., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір №ІП/10/10-02 від 02.10.2010р., відповідно до положень якого Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт пов'язаних з обслуговуванням виділеної радіосистеми базових станцій стандарту GSM-1800 ТОВ «Астеліт»(41 одиниця), GSM - 1800 ПраТ «МТС Україна»(63 одиниці) та контролерів базових станцій (8 одиниць) стандарту GSM-900 та GSM-1800, перевірка стану обладнання АФС, технічне обслуговування джерел безперебійного живлення (UPS), перевірка номінальної та фактичної напруги від джерел живлення радіочастотного обладнання розміщеного в Київському метрополітені.

Замовник замовляє, приймає та сплачує роботи згідно з Додатком №2 до даного Договору та відповідно підписаним актам прийому-здачі робіт. Згідно додатку №1 від 02.10.2010р. до Договору №ІП/10/10-02 від 02.10.2010р. сторонами досягнуто угоди про величину загальної вартості робіт по обслуговуванню виділеної радіосистеми-базових станцій стандарту GSM-1800 ТОВ «Астеліт»(41 одиниця), GSM-1800 ПраТ «МТС Україна»(63 одиниці) та контролерів базових станцій (8 одиниць) стандарту GSM-900 та GSM-1800, перевірка стану обладнання АФС, технічне обслуговування джерел безперебійного живлення (UPS), перевірка номінальної та фактичної напруги від джерел живлення радіочастотного обладнання розміщеного в Київському метрополітені у сумі 254 170,00 грн., крім того ПДВ 20% у сумі 50 834,00 грн., всього 305 004,00 грн. Згідно додатку №2 до договору №ІП/10/10-02 від 02.10.2010 р. між ТОВ «Проксімус»і ПП «Інвест - Пром»Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з обслуговуванням виділеної радіопідсистеми базових станцій (104 одиниці) та контролерів базових станцій (8 одиниць), розміщених на території Київського метрополітену, а також перевірка стану обладнання АФС, технічне обслуговування джерел безперебійного живлення (UPS), перевірка номінальної та фактичної напруги від джерел живлення радіочастотного обладнання розміщеного на території метрополітену.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених вищезазначеним договором, позивачем та ПП «Інвест - Пром»складено Акт прийомки-передачі виконаних робіт б/н від 29.10.2010 року, ПП «Інвест - Пром»виписано ТОВ «Проксімус»податкову накладну №130 від 29.10.2010 року на загальну суму 305004,00 грн., в т.ч. ПДВ 50834,00 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що ТОВ «Проксімус»включено до складу податкового кредиту в Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року №9005251665 від 19.11.2010р., суму податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) на загальну суму 50834,00 грн.

Отже, податкова накладна на загальну суму 305004,00 грн., в т.ч. ПДВ 50834,00 виписана ПП «Інвест-Пром», а в податковій декларації за жовтень сума податкового кредиту у розмірі 50834,00 грн. зазначено, що вона сформована за рахунок ТОВ «Оптдевайс», отже сума податкового кредиту у розмірі 50834,00 грн. не підтверджена податковими накладними, які надають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначає, що позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту на загальну суму 50834,00 грн., так як це не підтверджено жодними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями наведених вище норм законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність зв'язку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

Зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи позивача, що ним подано коригування декларації за жовтень 2010 року у зв'язку з механічною помилкою, про що повідомлено листом відповідача. Так як документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Проксімус»проводилась з 27.04.2011 року по 28.04.2011 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (за звітний (податковий) період травень місяць 2011 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки жовтень 2010 року) позивачем подано відповідачу 19.05.2011 року, тобто після його перевірки контролюючим органом.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів товарності операцій, на основі яких сформовано суму податкового кредиту.

Разом з тим, відповідачем надано докази правомірності винесеного податковогоповідомлення-рішення.

Відповідач при винесенні оскаржуваного повідомлення рішення діяв на підставі та в межах своїх повноважнь та у спосіб встановлений законом.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус"-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Петрик І.Й.