Ухвала

від 12.02.2015 по справі 2а-15460/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/47726/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012

у справі № 2а-15460/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксімус" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Проксімус» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» за період з 01.10.2010 по 31.10.2010, за результатами якої складено акт від 10.05.2011 №1088/23-12/31355139.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року №0003282312/0 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем 50834 грн.

Приймаюче спірне рішення податковий орган виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Оптдевайс» було підписано низку договорів про надання послуг та виконання робіт, які фактично не виконувались.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Проксімус» та ПП «Інвест - Пром» укладено договір №ІП/10/10-02 від 02.10.2010 про виконання робіт.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених вищезазначеним договором, позивачем та ПП «Інвест - Пром» складено акт прийомки-передачі виконаних робіт від 29.10.2010 року, ПП «Інвест - Пром» виписано ТОВ «Проксімус» податкову накладну №130 від 29.10.2010 року на загальну суму 305004,00 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту в Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року №9005251665 від 19.11.2010р., суму податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Оптдевайс» на загальну суму 50834,00 грн.

Отже, податкова накладна на загальну суму 305004,00 грн. виписана ПП «Інвест-Пром», а в податковій декларації за жовтень сума податкового кредиту у розмірі 50834,00 грн. зазначено, що вона сформована за рахунок ТОВ «Оптдевайс», отже сума податкового кредиту у розмірі 50834,00 грн. не підтверджена податковими накладними, які надають право на формування податкового кредиту.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту на загальну суму 50834,00 грн., так як це не підтверджено жодними первинними документами, а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003282312/0.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-15460/11/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксімус" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-15460/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко