Постанова

від 20.06.2012 по справі 13/43б/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 13/43б/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційні скаргиліквідатора -арбітражного керуючого Альошкіна Сергія Валерійовича, м. Луганськ та голови ліквідаційної комісії -Сафронова Сергія Петровича, м. Луганськ на постановувід 26.12.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 13/43б/2011 господарського суду Луганської області

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУГЛЕМАШ-3М", м. Луганськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Альошкін С.В. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року порушено провадження у справі № 13/43б/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУГЛЕМАШ-3М" (далі -Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Луганської області від 22.08.2011 року Товариство визнано банкрутом, відносно останнього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Альошкіна С.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року (суддя -Б.В. Яресько) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - Інспекція, ДПІ) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року (головуючий суддя -М'ясищев А.М., судді: Манжур В.В., Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року скасовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з цією постановою апеляційного суду, ліквідатор Альошкін С.В. та голова ліквідаційної комісії -Сафронов С. П. звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року, а ухвалу господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року залишити без змін.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 105 Цивільного кодексу України, ст. 210 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 51 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Сторонами у справі про банкрутство згідно норм Закону про банкрутство визначені кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 3 вказаної статті та передбачає право кредиторів заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника , який ліквідується, банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 51 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

Інспекцією в апеляційній скарзі вказується на те, що нею приймаються заходи щодо проведення перевірки Товариства, яку провести не виявилось можливим через відсутність Боржника за місцезнаходженням та ненадання працівникам ДПІ документів на перевірку на відповідні запити. Також, ДПІ зазначає про встановлення розбіжностей при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за 2009 та 2010 роки.

Однак, слід наголосити на тому, що в апеляційній скарзі ДПІ не зазначається про наявність кредиторських вимог до Боржника та звернення із відповідною заявою у даній справі про банкрутство .

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що згідно наданих Інспекцією до справи: листа від 22.08.2011 року № 13326/10 та висновку від цієї ж дати № 13323/10, - відповідно даних про фінансово -господарську діяльність станом на 22.08.2011 року у Товариства заборгованість по платежах до бюджету відсутня (т. 1 а.с. 117-118).

Отже, враховуючи, що і вказаний висновок про фінансово -господарську діяльність Товариства станом на 22.08.2011 року і встановлення розбіжностей при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту за 2009 та 2010 роки (тобто до 22.08.2011 року), що мають протилежні висновки податкового органу стосовно податкової заборгованості Боржника за один і той же період, що були зроблені ДПІ за результатами опрацювання, у тому числі поданих Боржником декларацій та документів податкової звітності, суд касаційної інстанції вважає неналежним посилання Інспекції в апеляційній скарзі на факт встановлення розбіжностей щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за 2009 та 2010 роки, як на підставу виникнення можливих податкових зобов'язань Боржника.

Що ж до необхідності повідомлення податкового органу про справу про банкрутство Товариства суд касаційної інстанції зазначає про наступне.

Норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (якими врегульований порядок припинення та ліквідації юридичної особи) не встановлений строк, протягом якого ліквідатор або ліквідаційна комісія до порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство мають направляти повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства. Єдиною умовою, згідно норм вказаних статей, є направлення цього повідомлення до порушення справи про банкрутство -це по-перше.

По-друге, Інспекції відповідно до вказаних норм Цивільного кодексу України до порушення справи про банкрутство було направлене вказане повідомлення - заява від 02.08.2011 року № 62 (за формою 8-ОПП) про припинення платника податків -Товариства.

По-третє, в газеті "Голос України" № 93(5093) ще 25.05.2011 року, тобто майже за два з половиною місяці до порушення даної справи про банкрутство, було опубліковано оголошення, відповідно до вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, про прийняття 17.05.2011 року учасниками Товариства рішення про ліквідацію останнього (т. 1 а.с. 23). З моменту публікації вказаного оголошення інформація щодо рішення про ліквідацію Товариства стала загальновідомою.

Крім цього, Інспекції направлялась копія ухвали від 08.08.2011 року про порушення справи про банкрутство Товариства, про що прямо зазначено в цієї ухвалі (т. 1 а.с. 1-2).

Вищенаведене у сукупності свідчить, що податковий орган -Інспекція, мала і достатньо часу, і правових підстав як до порушення справи про банкрутство, так і після цього провести перевірку стосовно Боржника відповідно до вимог п. 75.1.2 Податкового кодексу України. В свою чергу, викладене спростовує доводи ДПІ в апеляційній скарзі про позбавлення її можливості до прийняття як постанови про визнання Товариства банкрутом, так і до прийняття оскаржуваної ухвали місцевого суду провести вказану перевірку, визначити Товариству податкове зобов'язання та звернутися із відповідними кредиторськими вимогами у даній справі.

У зв'язку із цим слід зазначити, що заявником апеляційної скарги не викладено обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі оскаржувана ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство Товариства (за відсутністю заявлених та визнаних кредиторських вимог Інспекції) порушує права і охоронювані законом інтереси останньої.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення ст. 210 Господарського кодексу України щодо вимог про набуття статусу кредитора неплатоспроможного боржника, встановлений ст.ст. 1, 11, 14, 15 та ст. 51 Закону про банкрутство порядок набуття особою статусу, зокрема, кредитора -сторони та учасника провадження у справі про банкрутство, а також викладений у даній постанові правовий аналіз норм ст.ст. 91, 106 ГПК України щодо права на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ДПІ на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції (ст. 91 ГПК України) не набула статусу кредитора Боржника або учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі не стосується її прав та обов'язків, у зв'язку з чим вказана інспекція, відповідно, не була стороною або учасником провадження у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала не стосувалася її прав та обов'язків, а тому не мала права звертатись з апеляційною скаргою на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Згідно ж до норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір за поданою Інспекцією апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року - припиненню.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги про залишення без змін ухвали господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 14, 15, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п. 75.1.2 Податкового кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ліквідатора -арбітражного керуючого Альошкіна Сергія Валерійовича та голови ліквідаційної комісії -Сафронова Сергія Петровича задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. у справі № 13/43б/2011 скасувати.

3. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську на ухвалу господарського суду Луганської області від 14.11.2011 року у справі № 13/43б/2011 .

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанову виготовлено та підписано 20.06.2012 року.