Постанова

від 18.06.2012 по справі 19/74пд/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. № 19/74пд/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.,

за участю представників сторін:

від ПАТ "Банк Кіпру": ОСОБА_4 дов. №Д-333 від 07.06.2012р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року

у справі № 19/74пд/2011 господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество", м. Луганськ

про розірвання договору поставки, визнання недійсною угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог та визнання недійсним договору купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" про розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011 року № 20/01-11, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011 року та визнання недійсною угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2011 року (складене 25.07.2011 року) у справі № 19/74пд/2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року (судді: Н.В. Ломовцева, О.Є. Донець, І.В. Приходько), рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011 року у справі № 19/74пд/2011 скасовано частково. Позовні вимоги ТОВ "Торгова фірма "Сота" до ТОВ "Торгова компанія "Содружество" в частині розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011 року та визнання недійсною угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011 року задоволені частково.

Визнано недійсною угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011 року, укладену між позивачем та відповідачем. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено з мотивів, викладених в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Одночасно в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. у справі №19/74пд/2011зазначено, що договір купівлі-продажу від 31.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" є таким, що не відбувся.

Відповідно до приписів ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу.

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру", не погоджуючись з прийнятою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі № 19/74пд/2011 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. Заявник також просить скасувати оскаржувану постанову Донецького апеляційного господарського суду у частині визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011 року, таким, що не відбувся.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є необґрунтованою та винесеною з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою, що значною мірою впливає на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", оскільки предметом договорів іпотеки №56/10, №57/10 від 27.05.2010р. є нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. 2-а Краснознамьонная, б. 16-в, які в свою чергу є предметом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що державна реєстрація договору купівлі-продажу нежитлових будівель була проведена належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №9547020 від 31.01.2011р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в касаційному провадженні.

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. №03.07-05/406 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Євсікова О.О. для розгляду справи №19/74пд/2011 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

Ухвалою від 11.06.2012р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги на 18.06.2012р.

18.06.2012р. до Вищого господарського суду України від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги в зв'язку з находженням на лікарняному повноважного представника.

Зазначене клопотання відхиляється судовою колегією касаційної інстанції в зв'язку із скороченими строками розгляду касаційних скарг встановлених ст. 111 8 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" підлягає задоволенню.

Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи 31.01.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який нотаріально посвідчено та здійснена реєстрація такого правочину, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів №9547020 від 31.01.2011р. наданого приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5

За умовами п. 1, 2 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупця нежитлові будівлі, а покупець приймає у власність нежитлові будівлі та зобов'язується сплатити за них обговорену грошову суму. Предметом цього договору є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: місто Луганськ, вул. 2-я Краснознамьонная, 16-в. Відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації міста Луганська 27.01.2011 року за № 28812195 нежитлові будівлі, що відчужуються, загальною площею 4 490, 5 кв.м.

Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу вартість нежитлових будівель визначена сторонами у сумі 2 970 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 13 договору купівлі-продажу сторони визначили, що згідно з вимогами Цивільного кодексу України, цей договір підлягає державній реєстрації, після чого у покупця виникає право власності на нежитлові будівлі.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем не доведені в силу приписів ст. 33 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а тому висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011 року є законними та обґрунтованими.

Посилання господарського суду апеляційної інстанції на те, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. не відбувся, оскільки відсутня державна реєстрація останнього -не відповідають дійсності та є помилковими.

Також господарським судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 1 вказаної угоди, сторони прийшли до взаємної згоди про припинення обов'язків покупця перед продавцем згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору поставки від 20.01.2011 року № 20/01-11, сплатити вартість отриманого товару на суму 2 970 000 грн. заліком зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011 року, сплатити вартість отриманого товару на суму 2 970 000 грн.

Згідно п. 2 угоди, взаємні обов'язки сторін, передбачені п. 1 цієї угоди, припиняється з моменту підписання цієї угоди.

Статтею 601 ЦК України, визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Беручи до уваги викладене, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що укладанням вказаної угоди сторони засвідчили факт належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 20/01-11 від 20.01.2011 року та за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2011 року, а відтак відсутні правові підстави для визнання її недійсною.

20.01.2011 року між відповідачем та позивачем було укладено договір поставки обладнання № 20/01-11.

Предметом вказаного договору є обов'язок постачальника поставити товар -передати у власність покупця, для використання у підприємницькій діяльності, а обов'язок покупця прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, предметом поставки є обладнання зазначене в специфікації, яка є додатком до договору і становить невід'ємну частину договору.

Вартість обладнання, що поставляється, згідно з умовами п. 4.1. договору визначається в специфікації (додатком № 1) і становить 2 970 000 грн.

Специфікацією № 1 від 20.01.2011 року, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 20.01.2011 року № 20/01-11, встановлено найменування товару, кількість, сума без ПДВ, сума з ПДВ, загальна вартість товару та додаткові відомості про товар.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що товар на загальну суму 2 970 000 грн. було передано відповідачем позивачу Актом приймання -передавання від 20.01.2011 року та в якому зазначено, що обладнання в нормальному технічному стані, претензій по якості у сторін не має, однак в комплекті відсутня технічна документація, яку буде передано в строк до 20.02.2011 року.

Також, господарським судом першої інстанції та господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач, листом № 5 від 14.03.2011 року повідомив позивача, що доукомплектування поставленого обладнання технічною документацією неможливе, у зв'язку з відмовою у видачі дублікатів технічної документації заводами виробниками.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Місцевим господарським судом встановлено відсутність на час розгляду справи в суді першої інстанції доказів відмови від договору поставки сторонами та повернення товару продавцеві відповідачем.

Заявник касаційної скарги обґрунтовано зазначає, що навіть враховуючи той факт, що позивач та відповідач не досягли в подальшому згоди щодо переданого товару, зокрема відсутності документації стосовно товару і позивач був вимушений відмовитись від договору поставки та повернути товар, це не впливає на дійсність угоди, оскільки відмова від договору не породжує недійсність договору, а лише є різновидом припинення зобов'язання в результаті порушення зобов'язання однією із сторін.

На відміну від апеляційної інстанції, місцевий господарський суд з урахуванням норм чинного законодавства дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про неможливість розірвання виконаного договору, оскільки підписавши угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011 року, сторони засвідчили факт належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 20/01-11 від 20.01.2011 року та за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2011 року.

Приписами ст. 101 ГПК України визначено, що додаткові докази приймаються апеляційною інстанцією, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, всупереч вказаної норми апеляційним господарським судом була здійснена правова оцінка нових доказів без урахування тієї обставини, що у відповідному клопотанні в апеляційній інстанції взагалі не були наведенні доводи щодо поважності ненадання цих доказів місцевому господарському суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі № 19/74пд/2011 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011 року (складене 25.07.2011 року) у справі № 19/74пд/2011 -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" -задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі №19/74пд/2011 -скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011 року (складене 25.07.2011 року) у справі №19/74пд/2011 -залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова