Рішення

від 18.06.2012 по справі 40/107 (55/40)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.12 р. Справа № 40/107 (55/40)

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій", м. Лисичанськ, ідентифікаційний код 31380846

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп клас", ідентифікаційний код 33151059

про: стягнення збитків у розмірі 320 280 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №4895 від 29.12.2011р.);

від Відповідача - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 18.05.2011р. на 30.06.2011р., з 30.06.2011р. на 26.07.2011р.,з 26.07.2011р. на 15.08.2011р., проте 15.08.2011р. розгляд справи було зупинено і поновлено 20.04.2012р. із призначенням до розгляду на 14.05.2012р., у подальшому із відкладенням на 28.05.2012р., з 28.05.2012р. розгляд справи відклався на 06.06.2012р., а з 06.06.2012р. на 18.06.2012р.

У судовому засіданні 18.06.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій", м. Лисичанськ (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Флоат - центр», м. Київ (далі - Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 320 280 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем обов'язку з повернення майна за договором оренди №720446 від 20.04.2007р. після надсилання відповідної вимоги про це, що дає підстави вважати це майно втраченим.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №720446 від 20.04.2007р., акти приймання-передачі від 20.04.2007р., 19.12.2007р. та 20.08.2007р., розрахунки претензії на повернення бункерів, довідку про первісну вартість бункерів від 26.01.2011р., вимогу №5/р від 06.12.2010р. з доказом надсилання, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 20, 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2011р. порушено провадження у справі №55/40 за вказаним позовом, але в подальшому ухвалою від 28.04.2011р. справу за підсудністю було скеровано до Господарського суду Донецької області.

В перебігу розгляду справи Господарським судом Донецької області Позивачем були надані додаткові документи (а.с.а.с.60-85, 92-96, 100-104, 123,124, 128, 129, 140,141), у тому числі:

- клопотання від 29.06.2011р. про зміну найменування організаційно-правової форми Позивача з закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство;

- клопотання від 30.06.2011р. про заміну неналежного відповідача на Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп клас", задоволене ухвалою суду від 30.06.2011р.;

- пояснення від 15.08.2011р. відносно поточної чинності договору оренди №720446 від 20.04.2007р. з огляду на його автоматичну пролонгацію;

- пояснення від 07.05.2012р. відносно доведеності факту втрати орендованих бункерів фактом їх неповернення;

- пояснення від 15.06.2012р. стосовно належності надсилання вимоги про повернення бункерів з огляду на невиконання Орендарем обов'язку за п. 6.4. договору оренди №7204446 від 20.04.2007р. з повідомлення про зміну реквізитів та ототожнення надсилання вимоги №5/р від 06.12.2012р. з одностороннім розірванням договору оренди.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судовий розгляд належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.142-144), достовірність яких презюмується за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У світлі правової позиції, приведеної в абз. 1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

Задля з'ясування обставин про наявність ознак злочину, пов'язаних із протиправним привласненням майна за договором оренди, судом було зупинено провадження по справі та направлено повідомлення від 15.08.2011р. (а.с.108) до органів прокуратури.

За результатами проведеної перевірки начальником Лисичанського МВ УМВСУ в Луганській області 09.11.2011р було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину (а.с.а.с.119, 120)

У судовому засіданні 18.06.2012р. представник Позивача підтримав заявлені вимог у повному обсягу, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням відповідних доказів, а встановлення правової визначеності стосовно предмету спору не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №720446 (а.с.6), згідно умов п.п. 1.1, 6.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняти в платне користування бункера для склобою на 12 місяців і сплачувати Орендодавцю орендну плату за користуванням майном, строком до 31.12.2007р. При цьому, якщо одна із сторін повністю виконає зобов'язання до закінчення строку дії договору, то його дія автоматично пролонговується до повного виконання своїх зобов'язань іншою стороною.

Пунктом 2.3. зазначеного договору оренди встановлені наступні зобов'язання Орендаря:

- своєчасно та в повному обсязі призводити сплату за користування переданим майном та не допускати дії, які можуть привести до пошкодження або знищення майна;

- підтримувати майно у технічно справному стані, та за першою вимогою або у разі дострокового розірвання договору повернути майно впродовж 10 календарних днів за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками;

- за свій рахунок здійснювати поточний ремонт майна;

- нести всі затрати, пов'язані з експлуатацією майна.

За користування майном п.3.1. договору встановлює обов'язок Орендаря щомісячно здійснювати плату в розмірі 240грн. до 15 числа наступного місяця, а п.4.3. договору встановлює відповідальність Орендаря за втрату майна у вигляді відшкодування завданих збитків у розмірі залишкової вартості майна.

Пунктом 6.4. договору сторони встановили обов'язок із здійснення письмового повідомлення протягом 3-ьох днів про зміну реквізитів, зазначених в договорі.

Відповідно до умов п. 1.4 договору оренди №720446 бункера для склобою були передані у користування Відповідачу, про що сторонами складений відповідні акти прийому-передачі:

- від 20.04.2007р. (а.с.7) відносно 50шт. бункерів за порядковими номерами 7102-7151 балансовою вартістю 2620,02грн. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 131001грн.;

- від 19.12.2007р. (а.с.8) відносно 100шт. бункерів за порядковими номерами 8129-8178 та 8187-8236 балансовою вартістю 2650грн. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 265000грн.;

- від 20.08.2007р. (а.с.9) відносно 50шт. бункерів за порядковими номерами 7342-7376 і 7394-7408 балансовою вартістю 2650грн. за одиницю без ПДВ та загальною вартістю 132500грн.,

які (акти приймання-передачі), так само як і договір оренди, не визначають місця зберігання (знаходження) переданого в оренду майна.

На підтвердження приналежності орендованого майна Позивачем надані видаткові накладні (а.с.а.с.69-79), за якими майно було набуте у ВАТ «Сєвєродонецький котельно-механічний завод», та платіжні документи про сплату вартості майна (а.с.а.с.80-84).

07.12.2010р. Позивач надіслав Відповідачеві вимогу №5/р від 06.12.2010р. (а.с.19) про повернення в десятиденний строк 101 неповернутий бункер за порядковими номерами, визначеними у розрахунках (а.с.а.с.10-14) або відшкодувати завдані збитки у розмірі їх вартості в сумі 320280грн., яка приведена у довідці від 26.01.2011р. (а.с.а.с.15-17) та відповідає первісній вартості майна на момент його передачі в оренду Відповідачеві на підставі згаданих вище актів приймання-передачі.

Виходячи із змісту представленої поштової квитанції (а.с.18) Позивач надіслав означену вимогу на адресу Відповідача у м. Києві (визначена у реквізитах договору оренди №720446 від 20.04.2007р., тоді як згідно наданої Позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.31-36) ще 30.06.2009р. (запис №14) до Реєстру були внесені відомості про місцезнаходження Відповідача за адресою: 83058, м. Донецьк, б.27, яка не змінилися і на момент прийняття цього рішення (а.с.а.с.142-144).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи у судовому засіданні стягненні завданих втратою частини неповернутого орендованого майна в розмірі 320280 грн.

Як вбачається із змісту представленої нової редакції статуту Позивача (а.с.а.с.63-65), зареєстрованої 24.05.2011р. (після порушення провадження у справі), довідки ЄДРПОУ (а.с.67) та виписки з ЄДРЮОФОП (а.с.66), поточним найменуванням Позивача є Публічне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій».

Відповідач не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

26.07.2011р. представниками Позивача був складений акт (а.с.93) про відсутність орендованого майна за адресою місцезнаходження Відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також - умовами укладеного між ними договору оренди №720446 від 20.04.2007р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

З природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі, в розглядуваному випадку - бункерами для склобою.

В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно об'єкту оренди визначається строком дії відповідного договору, припинення якого відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном, і, як наслідок - виникнення передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов'язку з повернення майна.

Частина 3 ст. 285 Господарського кодексу України зобов'язання зі збереження орендованого майна, разом із іншими віднесено до основних обов'язків орендаря. Застосування положень законодавства, які регламентують найм (оренду) до орендних відносин зумовлено приписами ст. 774 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, укладений між сторонами договір є належною правовою підставою для врегулювання питань, пов'язаних із тимчасовим оплачуваним користуванням переданим в оренду Позивачеві майном, а також - збереження такого майна і його повернення у разі припинення орендних правовідносин.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання обов'язку з відшкодування вартості неповернутою на вимогу Орендодавця та втраченої частини об'єкту оренди. Таким чином, об'єктом судового захисту в розглядуваному випадку є права Позивача на отримання означеного відшкодування, тоді як порушення з боку Відповідача означеного захищуваного права слід вважати ухилення від сплати такого відшкодування.

Між тим, аналіз наданих до матеріалів справи документів та пояснень представника Позивача у судовому засіданні зумовлює висновок про недоведеність останніми наявності захищуваного права, з огляду на таке:

Висновок про втрату майна здійснений Позивачем з огляду на невиконання Орендарем його вимоги щодо повернення майна, а отже - такий висновок передбачає, серед іншого, існування невиконаного обов'язку з повернення об'єкту оренди. Дійсно, п.2.3. договору передбачає обов'язок Орендаря за першою вимогою або у разі дострокового розірвання договору повернути Орендодавцю протягом 10 календарних днів орендоване майно за актом приймання-передачі.

Втім, до матеріалів справи не надано доказів достроково розірвання договору за згодою сторін або у судовому порядку, тоді як посилання Позивача на факт такого розірвання в односторонньому порядку і виникнення обов'язку з повернення майна в силу надісланої вимоги про це судом відхиляються, оскільки:

- імперативні приписи ч.1 ст.291 Господарського кодексу України, що мають перевагу у застосуванні як спеціальні по відношенню до загального правила ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України, забороняють односторонню відмову від договору оренди, поточна чинність якого не тільки зумовлена домовленістю сторін про автоматичну пролонгацію згідно п. 6.1. договору, але й безпосередньо визначається самими Орендодавцем за змістом представлених суду пояснень від 15.08.2011р.;

- вимога про повернення майна була надіслана за адресою, яка вже не була адресою місцезнаходження Відповідача згідно загальнодоступних і достовірних за змістом ст.18 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомостей щодо Відповідача, що об'єктивно унеможливлює обґрунтованість припущення про обізнаність Відповідача з приводу наявності вимоги про повернення Орендодавцю залишку майна до моменту подання позову до суду. Посилання Позивача з цього приводу на порушення Орендарем обов'язку за п. 6.4. договору оренди здійснювати повідомлення про зміну реквізитів не впливає на приведений висновок суду, адже сторонами не визначені наслідки невиконання такого обов'язку і таке невиконання не позбавило Орендодавця можливості з'ясувати місцезнаходження Орендаря за допомогою відомостей вказаного Реєстру. Судом також враховується відсутність серед матеріалів справи актів про повернення Відповідачем частини наданого в оренду майна, що також унеможливлює встановлення факту припинення орендних правовідносин за згодою сторін.

Недоведеність Позивачем належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факту припинення договору оренди зумовлює висновок і про недоведеність виникнення у Відповідача обв'язку з повернення майна згідно ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, а отже - і порушення такого обов'язку, яке (порушення) за змістом ст.ст. 22, 611 цього Кодексу є обов'язковим елементом об'єктивної сторони (і частиною предмету доказування у справах про стягнення збитків) складу правопорушення.

Крім того, суд вважає недоведеним всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України з боку Позивача і факту втрати орендованого майна, що визначає наявність стягуваних збитків як таких у розумінні ч.2 ст.224 та ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.

Так, сутність доводів Позивача з цього приводу полягає виключно у неповерненні майна та встановленої представниками Орендодавця відсутності майна за місцезнаходженням Відповідачам. Між тим, з урахуванням приведених вище висновків суду відносно відсутності належних підстав для повернення орендованого майна за не припиненим у встановленому порядку договором оренди, нездійснення такого повернення за не отриманою письмовою вимогою не може вважатися порушенням, а отже - свідчити про втрату майна. В свою чергу, відсутність майна за місцезнаходженням Відповідача також не вказує про втрату майна, оскільки за умовами договору чи змістом актів приймання-передачі не визначено узгоджене сторонами місце перебування об'єкту оренди, в межах якого бункери мали використовуватися Відповідачем.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача і на неналежність розрахунку розміру стягуваних збитків, адже п. 4.3. договору оренди вказує про необхідність використання в розглядуваному випадку саме залишковою вартості втрачених бункерів, тоді як у представленому розрахунку Позивач використовував первісну вартість майна на момент його передачі в оренду Відповідачу.

З урахуванням наведених висновків суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу та в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносить на рахунок Позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних Публічного акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій", м. Лисичанськ (ідентифікаційний код 31380846) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп клас" (ідентифікаційний код 33151059) про стягнення збитків у розмірі 320280 грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.06.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2012р.

Суддя Попков Д.О.