Рішення

від 13.06.2012 по справі 62/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/92 13.06.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд», м.Львів, ЄДРПОУ 36248496

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва», м.Київ, ЄДРПОУ 33886097

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», м.Київ, ЄДРПОУ 30931888

про визнання договору недійсним

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Мандичев Д.В.

Суддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 -по дов.

від третьої особи: ОСОБА_2 -по дов.

Згідно із ст.77 ГПУ України в засіданні суду

19.10.2011р. з 11 год. 25 хв. до 14 год. 00 хв.

оголошувалась перерва

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд», м.Львів звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва», м.Київ про визнання недійсним договору від 16.04.2009р. купівлі-продажу частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Дніпровський круг».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»ОСОБА_3 ніколи не підписувала спірний договір, а в графі «Продавець»у вказаному правочині міститься підпис не посадової особи позивача.

Відповідач у відзиві б/н від 17.10.2011р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність обставин, з якими положення діючого законодавства пов'язують можливість визнання угод недійсними. Одночасно, за твердженням відповідача, договір від 16.04.2009р. підписаний уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд».

Ухвалою від 05.10.2011р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Дочірнє підприємство «Дніпровський круг», м.Київ.

Третя особа у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду міста Києва 04.04.2012р., позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд встановив:

За приписом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно із ст.4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст.1 Закону України «Про господарські товариства» визнаються господарськими товариствами.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею ст.62 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»виконавчим органом товариства є директор, який без довіреності представляє інтереси товариства перед державними та приватними підприємствами, установами, організаціями, здійснює поточне управління товариством.

Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи документів, зокрема, наказу про вступ на посаду, протоколу загальних зборів учасників, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 16.04.2009р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»була ОСОБА_3

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

16.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу. На зазначеному договорі в графі «Продавець»вказано директора позивача ОСОБА_3, а в графі «Покупець»директора відповідача ОСОБА_4

За умовами п.1 договору від 16.04.2009р. продавець зобов'язався передати покупцеві свою частку у статутному фонді Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити названу частку.

Згідно із п.3.1 договору купівлі-продажу покупець повинен провести повний розрахунок за даним договором з продавцем, а саме його частки в сумі 5414 грн. протягом трьох років з моменту підписання цього договору.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, згідно п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд» ОСОБА_3 ніколи не підписувала спірний договір, а в графі «Продавець»у вказаному правочині міститься підпис не ОСОБА_3, а невідомої особи.

В судовому засіданні 05.10.2011р. директором позивача ОСОБА_3 надані усні та письмові пояснення про те, що договір купівлі-продажу частки у статутному фонді третьої особи ОСОБА_3 ніколи не підписувався. При цьому, у письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що про спірний договір позивачу стало відомо після отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.08.2011р., який долучений до матеріалів справи.

19.10.2011р. позивачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи по справі з метою визначення справжності підпису ОСОБА_5 та часу нанесення печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»на спірному договорі купівлі-продажу. В судовому засіданні 19.10.2011р. клопотання про призначення судової експертизи підтримано відповідачем та третьою особою. Враховуючи клопотання учасників судового процесу, з метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку від 17.02.2012р. експертів, складеного за результатами проведення судово-технічної експертизи документів у справі, відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд» на договорі від 16.04.2009р. нанесений печаткою, рельєфне кліше якої виготовлено фотополімерним способом з використання штемпельної фарби. При цьому, судовими експертами встановлено, що вказаний відтиск нанесений тією ж печаткою позивача, якою нанесені відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд» у наступних документах, наданих у якості зразків для порівняльного дослідження: податковий розрахунок комунального податку від 2011р., фінансовий звіт від 20.04.2011р., фінансовий звіт від 23.04.2010р., податковий розрахунок за перший квартал 2011р., звіт про суми нарахованої заробітної плати від 01.03.2010р. та у документах, одержаних судом від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд» 12.09.2011р. У інших документах, наданих в якості порівняльних зразків (лист від 03.03.2009р., лист від 19.08.2009р., лист від 30.11.2009р., лист від 15.12.2009р., лист від 31.12.2009р., лист від 07.02.2011р., лист від 20.02.2011р., лист від 15.03.2011р., рішення власника від 31.01.2011р., довіреність від 23.09.2011р., лист від 23.09.2011р., фінансовий звіт від 11.02.2011р., заява про залишення позову без розгляду від 12.10.2011р., довіреність від 03.10.2011р.) відтиски печатки нанесені з використанням двох інших екземплярів печатки.

Відповідаючи на питання №7, визначене в ухвалі про призначення судової експертизи, судовими експертами вказано на те, що відтиск печатки позивача на договорі від 16.04.2009р. нанесений не у той час, яким датований цей договір ; вказаний відтиск печатки нанесений після 20.04.2011р ., виходячи з датування представлених порівняльних зразків відтисків цієї печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд».

У відповідь на питання №3 судової експертизи судовими експертами встановлено, що у спірному договорі купівлі-продажу спочатку був нанесений відтиск печатки, після чого був нанесений підпис від імені ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду міста Києві від 25.05.2012р. позивача зобов'язано надати суду письмові пояснення стосовно особи, якою була проставлена печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд» на договорі №б/н від 16.04.2009р., за яких обставин були вчинені вказані дії; відомості про те, чи викрадалась коли-небудь печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»; наказ по підприємству про особу, яка відповідальна за зберігання і користування печаткою, або інший документ, в якому закріплено даний порядок.

На виконання вимог ухвали суду позивачем представлені пояснення про те, що ОСОБА_3 печатка на спірному договорі не ставилася, доручення про укладення договору та нанесення печатки нікому не надавалися, наказ по підприємству щодо встановлення відповідальної за зберігання і користування печаткою особи у товаристві відсутній. Наразі, ОСОБА_3 також зазначено про те, що печатка могла бути нанесена невідомою особою під час перебування у Дочірньому підприємстві «Дніпровський круг».

Одночасно, згідно із висновком №12341/11-32 від 09.02.2012р., який складено судовим експертом Н.Г.Драпей, при порівнянні підпису на договорі купівлі-продажу від 16.04.2009р. із зразками підписів ОСОБА_3 були встановлені розбіжності координації рухів (в зразках ознаки її порушення відсутні, темпу (в зразках швидкий), а також окремих ознак почерку: протяжності рухів по вертикалі при виконанні штрихів, що не утворюють літер, відносно літери «В»; послідовності рухів при поєднанні літери «С»і наступного штриха, взаємного розміщення рухів по вертикалі при виконанні верхніх екстремумів штрихів, що не утворюють літер, нижніх екстремумів першого і третього елементів літери В, по горизонталі правих екстремумів другого і третього елементів літери «В». З урахуванням викладених обставин, судовим експертом зроблений висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Продавець»в договорі купівлі-продажу частки у статутному фонді Дочірнього підприємства «Дніпровський круг»від 16.04.2009р. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, цей підпис виконаний під впливом штучних збиваючих факторів, зокрема, з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Згідно із ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За змістом ст.42 вказаного нормативно-правового акту висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи висновки судової експертизи, складені експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить їх такими, що не викликають сумнівів у їх правильності, не містять розбіжностей у висновках судових експертів, відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

При цьому, суд також приймає до уваги, що в процесі розгляду справи учасниками судового процесу не надано будь-яких заперечень відносно висновків судової експертизи, а також доказів на спростування зазначених в них відповідей.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст висновків судових експертиз, судом встановлено, що договір від 16.04.2009р. купівлі-продажу частки у статутному фонді Дочірнього підприємства «Дніпровський круг»підписаний не директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд», а іншою невідомою особою.

З огляду на те, що оспорюваний договір підписано не директором ОСОБА_3, суд дійшов висновку щодо підписання спірного договору неповноважною особою та за відсутності волевиявлення позивача на укладання договору купівлі-продажу від 16.04.2009р.

При цьому, наявність на спірному правочині печатки позивача зазначених вище висновків не спростовує та не свідчить про схвалення договору купівлі-продажу, враховуючи, що відповідно до висновку судової експертизи на договорі від 16.04.2009р. спочатку був нанесений відтиск печатки, після чого був поставлений підпис від імені ОСОБА_3, що фактично не відповідає положенням ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Наразі, як вказувалося вище, судовими експертами встановлено, що відтиск печатки позивача на договорі від 16.04.2009р. нанесений не у той час, яким датований цей договір, а після 20.04. 2011р.

З зазначених підстав також не приймається судом до уваги в якості доказу схвалення оспорюваного договору наявне у матеріалах справи рішення №1/20 від 16.04. 2009р. власника Дочірнього підприємства «Дніпровський круг». Зокрема, у зазначеному рішенні містяться посилання на передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва»корпоративних прав у Дочірньому підприємстві «Дніпровський круг»шляхом їх продажу, проте нанесення печатки та підписання самого правочину стосовно купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за висновками судових експертів, відбулось після 20.04. 2011р.

Клопотання позивача від 11.10.2011р. про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до ст.4-7 вказаного Кодексу судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно із забороною його відчуження заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Дочірнього підприємства «Дніпровський круг».

Крім того, за висновками суду, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»про вжиття заходів до забезпечення позову не пов'язана з предметом спору. Враховуючи, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору, рішення по справі в цій частині не підлягає виконанню, що у відповідності до положень ст.66 Господарського процесуального кодексу України про застосування забезпечувальних заходів виключно у разі, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, виключає їх застосування судом.

Заяви б/н від 12.10.2011р. та б/н від 17.10.2011р. відповідно про залишення позову без розгляду та відмову від позовних вимог залишені судом без задоволення, враховуючи, що у листі б/н від 19.10.2011р. та у поясненнях без номеру та дати, які надійшли до господарського суду міста Києва 12.06.2012р., представником позивача ОСОБА_3 повідомлено суд про те, що нею особисто вказані заяви не підписувалися. Одночасно, у судових засіданнях позивачем було підтримано вимоги, викладені у позовній заяві.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на проведення судових експертиз підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва», м.Київ про визнання недійсним договору від 16.04.2009р. купівлі-продажу частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Дніпровський круг».

Визнати недійсним договір від 16.04.2009р. купівлі-продажу частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Києва»(03124, м.Київ, бул.Івана Лепсе, буд.13, кв.40, ЄДРПОУ 33886097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд»(79008, м.Львів, вул.Валова, буд.16, кв.4, ЄДРПОУ 36248496) державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., витрати на проведення судових експертиз в сумі 6311,04 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.06.2012р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Мандичев Д.В.

Суддя Ягічева Н.І.