Постанова

від 19.06.2012 по справі 5017/789/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р.Справа № 5017/789/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -за дорученням

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 -за дорученням, ОСОБА_4 -директор

від третьої особи: ОСОБА_5 -за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флор"

на рішення господарського суду Одеської області

від 10 травня 2012 року

у справі №5017/789/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флор"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИЛА:

14.03.2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі позивач, Підприємець) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Флор" (далі відповідач, ТОВ) про зобов'язання укласти договір про технічне забезпечення енергопостачання споживача.

Позов мотивований тим, що позивач є власником нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5. Відповідно до укладеного з ТОВ договору про користування електроенергією Підприємець отримував через трансформаторну підстанцію ТП-331 відповідача електроенергію та здійснював останньому плату за використану електричну енергію за показами електролічильника, встановленого на межі балансової належності та сплачував виставлені ТОВ рахунки, оскільки останній є орендарем частини нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5, загальною площею 1.310,9 кв. м., у тому числі і названої трансформаторної підстанції ТП-331.

Постачання електроенергії відповідачеві здійснюється на підстави договору про постачання електричної енергії № 002400 від 31.03.2011 р., що укладений між ТОВ та ВАТ „Одесаобленерго".

У лютому 2012 р. з метою приведення договірних відносин щодо постачання та передачі електричної енергії у відповідність до вимог чинного законодавства позивачем була направлена відповідачеві пропозиція укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та запропоновано підписати два примірника вказаного договору, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відмовившись від укладання договору про технічне забезпечення енергопостачання споживача, відповідач порушив, передбачене Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (далі ПКЕЕ) право Підприємця на передачу йому електричної енергії, що спричинило відключення останнього від електропостачання та необхідністю звернення до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги Підприємця вважає необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що позивач на даний час не приєднаний до технологічних мереж ТОВ, потужності підстанції відповідача не є безмежними, та, взагалі, згода власників мереж -орендодавців, на укладання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача відсутня.

Ухвалою місцевого суду від 19.04.2012 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі ВАТ).

У письмових поясненнях ВАТ зазначило, що умовами договору про постачання електричної енергії № 002400 від 31.03.2011 р., укладеного між ним та ТОВ погоджені умови щодо взаємовідносин з приводу постачання та споживання електричної енергії як між сторонами названого договору, так і у разі підключення суб'єктів господарювання до технологічних електричних мереж відповідача, а саме: взаємовідносини між сторонами з приводу постачання та споживання електричної енергії мають регулюватися договором про постачання електричної енергії, а взаємовідносини між основним споживачем (відповідачем) та субспоживачем (позивачем) -договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, взаємовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) -ВАТ та основним споживачем ТОВ під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами -договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

Крім того ВАТ зазначило, що у відповідача відсутня ліцензія на виробництво та поставку електричної енергії, а тому останній не має підстав займатись ані енергозабезпеченням, ані стягненням плати та відповідно брати на себе вказані зобов'язання, оскільки такі зобов'язання суперечать нормам діючого законодавства. На твердження відповідача щодо відсутності у нього повноважень на підключення субспоживачів ВАТ надало місцевому суду копію договору оренди нерухомого майна від 30.05.2011 р., в якому відсутні обмеження щодо повноважень орендаря з приводу відносин з енергопостачання, а також надало копію довіреності на ім'я директора ТОВ, за якою останній уповноважений укладати договори з енергопостачання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2012 р. (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено у повному обсязі та відповідач зобов'язаний укласти з Підприємцем договір про технічне забезпечення електроспоживання споживача у редакції запропонованій останнім.

Рішення суду мотивоване тим, що договір про технічне забезпечення енергопостачання є обов'язковим для укладання між основним споживачем, яким в розумінні ПКЕЕ є ТОВ та субспоживачем -Підприємцем, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання ТОВ на те, що він не є власником мереж, а тому не має права на укладання договору про технічне забезпечення енергопостачання місцевим судом не прийнято до уваги, оскільки у відповідності до ПКЕЕ та Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, що затверджена постановою НКРЕ України від 12 червня 2008 р. № 691 власником електромереж визначається не лише особа, якій мережі належать виключно на праві власності, а також і їх належний користувач, у даному випадку орендар, а в договорі оренди нерухомого майна від 30.05.2011 р. відсутні обмеження щодо повноважень орендаря з приводу можливості укладання договорів про технічне забезпечення електроспоживання споживача.

Доводи ТОВ на відсутність у нього технічної можливості забезпечення електропостачання на об'єкт Підприємця судом визнані необґрунтованими, оскільки є недоведеними належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а навпаки відповідач не заперечує та сам вказує на той факт, що позивач був підключений до його мережі, споживав електричну енергію та сплачував її вартість, що підтверджується договором на користування електроенергією, який діяв до 31.12.2011 р.

Не прийняті до уваги місцевим судом і посилання відповідача на те, що внаслідок припинення енергопостачання на об'єкти позивача (відключення його від електромережі ТОВ) останній не має права на укладання договору про технічне забезпечення електропостачання, оскільки фактично не приєднаний до електромережі відповідача, так як за положеннями ПКЕЕ як від'єднання, так і відключення споживача від електромережі є організаційними заходами спрямованими на усунення можливості здійснення передачі електроенергії в електроустановку споживачу, а укладання договору про технічне забезпечення електроспоживання споживача спрямоване на подальше забезпечення технічної можливості передачі електричної енергії споживачу, тобто приєднання його до електромережі основного споживача.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представники позивача та ВАТ просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.

Клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи відхилено колегією суддів з огляду недоведеності факту неможливості здійснити ці процесуальні дії останнім до початку розгляду справи судом з поважних причин.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 1.5. ПКЕЕ у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції позивач є власником нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5. Відповідно до укладеного з ТОВ договору про користування електроенергією Підприємець отримував через трансформаторну підстанцію ТП-331 відповідача електроенергію до 31.12.2011 р. та здійснював оплату за використану електричну енергію за показами електролічильника, встановленого на межі балансової належності та сплачував виставлені ТОВ рахунки, оскільки останній є орендарем частини

нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 5, загальною площею 1.310,9 кв. м., у тому числі і названої трансформаторної підстанції ТП-331 на підставі договорів оренди нерухомого майна від 30.05.2011 р.

Постачання електроенергії відповідачеві здійснюється на підстави договору про постачання електричної енергії № 002400 від 31.03.2011 р., що укладений між ТОВ та ВАТ „Одесаобленерго", розділом 8 якого визначено, що у разі приєднання до електромереж споживача (ТОВ) в установленому порядку електроустановок інших споживачів (далі субспоживачів), відносини між сторонами регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача та договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ та п. 1.2 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, що затверджена постановою НКРЕ України від 12 червня 2008 р. № 691 власником електромереж визначається не лише особа, якій мережі належать виключно на праві власності, а також і їх належний користувач, у даному випадку орендар, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що він не уповноважений на укладання договору про технічне забезпечення енергопостачання з позивачем, оскільки не є власником трансформаторної підстанції ТП-331.

Не заслуговують на увагу і посилання скаржника на п. 4.2 договору оренди нерухомого майна від 30.05.2011 р., оскільки в наданій скаржником до суду копії названого договору цей пункт викладений в редакції: „повне або часткове надання орендованого майна у суборенду, а також у субабоненство для забезпечення сторонніх споживачів газом, електроенергією та водою здійснюється виключно з письмового дозволу орендодавця", а в наданій цим же скаржником копії цього договору до ВАТ цей пункт викладений зовсім в іншій редакції, а саме: „повне або часткове надання орендованого майна у суборенду здійснюється виключно з письмового дозволу орендодавця".

Враховуючи той факт, що п. Кокін А.В. є одночасно як орендодавцем, так і директором орендаря, своїм підписом засвідчив правильність копій договору оренди від 30.05.2011 р. в зовсім інших редакціях та має можливість внести будь-які зміни в цей договір в любий час на свій розсуд, оскільки цей договір укладений в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений, колегія суддів, при вирішенні спору, виходить із редакції п. 4.2 договору оренди нерухомого майна від 30.05.2011 р., що була надана скаржником до ВАТ, оскільки останній є незацікавленою особою в наслідках розгляду спору, а тому п. 4.2 договору не містить в собі будь-яких обмежень відповідача щодо можливості на укладання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, а протилежні доводи скаржника продиктовані виключено бажанням уникнути укладення названого договору з позивачем.

Правомірно не прийняті до уваги місцевим судом і посилання скаржника на те, що внаслідок припинення енергопостачання на об'єкти позивача останній не має права на укладання договору про технічне забезпечення електропостачання, оскільки фактично не приєднаний до електромережі відповідача, так як згідно ПКЕЕ -як від'єднання споживача, так й відключення від електромережі є організаційними заходами спрямованими на усунення можливості здійснення передачі електроенергії в електроустановку споживачу. А укладання договору про технічне забезпечення електроспоживання споживача саме спрямоване на подальше забезпечення технічної можливості передачі електричної енергії споживачу, тобто приєднання його до електромережі основного споживача.

Крім того, відповідач не заперечує та сам вказує на той факт, що позивач був підключений до його мережі через трансформаторну підстанцію ТП-331, споживав електричну енергію та оплачував її вартість, що підтверджується договором на користування електроенергією, який діяв до 31.12.2011 р., внаслідок чого доводи ТОВ про відсутність в нього технічної можливості забезпечення електропостачання на об'єкт Підприємця та потужності на це енергозабезпечення спростовуються матеріалами справи та є недоведеними належними і допустимими доказами скаржником в порядку ст. 33 ГПК України.

Відсутні в матеріалах справи і докази того, що позивач має технічну можливість отримувати електричну енергію іншим шляхом ніж через трансформаторну підстанцію ТП-331.

Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ договором про технічне забезпечення електропостачання споживача є домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж -домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Згідно п. 1.7 ПКЕЕ основний споживач не має права відмовити субспоживачу, у разі дотримання ним вимог цих правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених Правилами випадках.

Відповідно до п. п. 5.17, 5.18 ПКЕЕ договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод, а саме: 1) обсяг передачі електричної енергії та договірної (граничної) величини потужності; 2) режими постачання; 3) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); 4) повні назви основного споживача і субспоживача; 5) місце і дата укладення договору; 6) дозволена та приєднана потужність субспоживача; 7) умови визначення вартості послуг з передачі; 8) умови та порядок плати за компенсацію перетікання реактивної електроенергії як адресного економічного стимулу у випадку споживання та генерування реактивної енергії і потужності (за необхідності); 9) порядок розрахункового обліку обсягів споживання електричної енергії та вимірювання рівня потужності (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку), споживання та генерування реактивної енергії, контролю показників якості електричної енергії; 10) порядок розрахунків за використання електричних мереж основного споживача; порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії; 11) порядок оплати за перевищення рівня потужності; 12) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії та/або у випадку відключення споживача за борги чи з інших причин; 13) інші умови (години максимальних навантажень енергосистеми; умови, за яких проводиться розвантаження енергосистеми; час і тривалість ремонту електромереж); 14) поштові і банківські реквізити сторін; 15) підписи керівників або їх заступників, завірені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, відповідно до вимог ст. 181 ГК України, звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, а саме направив на адресу відповідача два примірника проекту вказаного договору, який повністю відповідає вимогам п. п. 5.17, 5.18 ПКЕЕ, оскільки по суті є Типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, що є додатком № 1 до ПКЕЕ.

Зазначений проект договору відповідач отримав 20.02.2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення, однак відповідь, як того вимагають приписи ст. 181 ГК України, у встановлений строк позивачеві не надав.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно задовольнив позов у повному обсязі та зобов'язав ТОВ укласти спірний договір в редакції запропонованій позивачем, який по суті є Типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, що є додатком № 1 до ПКЕЕ, оскільки такий договір є обов'язковим для укладання між основним споживачем, яким в розумінні ПКЕЕ є ТОВ та субспоживачем -Підприємцем, а докази, що містяться в матеріалах справи однозначно свідчать про те, що відповідач має право на укладання цього договору, технічну можливість забезпечення електропостачання на об'єкт Підприємця та потужності на це енергозабезпечення, а останній позбавлений технічної можливості отримувати електричну енергію іншим шляхом ніж через трансформаторну підстанцію ТП-331.

Таким чином, колегія суддів вважає що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2012 року у справі № 5017/789/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флор" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.06.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.