Постанова

від 30.08.2012 по справі 5017/789/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 5017/789/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників сторін: позивача відповідача третьої особи розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 -посв. на проживання, не з'явилися, повідомлені належно, ОСОБА_5 -дов. від 30.12.11, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.06.12 у справі№5017/789/2012 Господарського суду Одеської області за позовомПриватного підприємця ОСОБА_4 до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" прозобов'язання укласти договір

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" про зобов'язання відповідача укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача в редакції позивача. Обґрунтовуючи позов, позивач наголошував на безпідставній відмові відповідача, як власника трансформаторної підстанції, від укладення спірного договору та зазначав, що укладення такого договору в силу закону є обов'язковим. Позивач посилався на приписи статті 187 Господарського кодексу України, пункти 1.5, 1.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 №28.

Господарський суд Одеської області рішенням від 10.05.12 (суддя Гуляк Г.І.) позов задовольнив, затвердивши текст договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в редакції позивача. Господарський суд виходив з того, що укладення спірного договору між відповідачем як основним споживачем та позивачем-субспоживачем є обов'язковим в силу закону та посилався при цьому на приписи статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, пункти 11, 1.5, 1.7, 5.17, 5.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 №28. Водночас суд визнав, що відповідач є власником електромереж у розумінні положень Правил користування електричною енергією.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.12 (судді: Шевченко В.В., Мирошниииченко М.А., Головей В.М.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушені приписи статті 181 Господарського кодексу України, пунктів 1.5, 5.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 №28. Товариство не погоджується з висновком судів про те, що укладання спірного договору є обов'язковим за законом. Він вказує, що не є власником спірної трансформаторної підстанції. Водночас, товариство зазначає про відсутність в нього потужності на енергозабезпечення об'єкта позивача, що на його думку, помилково не врахували суди. Крім того, товариство вважає, що проект договору не містить усіх, передбачених пунктом 5.18 Правил, умов і додатків.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватний підприємець ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" є орендарем частини нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 загальною площею 1.310,9 кв.м, у тому числі, і трансформаторної підстанції ТП-331 (договір оренди нерухомого майна від 30.05.11). Установлено господарськими судами і те, що позивач відповідно до укладеного з відповідачем договору про користування електроенергією отримував через трансформаторну підстанцію ТП-331 відповідача електроенергію до 31.12.11; здійснював оплату за використану електричну енергію за показами електролічильника, встановленого на межі балансової належності; та сплачував виставлені відповідачем рахунки. Постачання електроенергії відповідачеві, як установили суди, здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 002400 від 31.03.11, укладеного між ТОВ "ФЛОР" та ВАТ „Одесаобленерго", розділом 8 якого визначено, що у разі приєднання до електромереж споживача (ТОВ "ФЛОР") в установленому порядку електроустановок інших споживачів (субспоживачів), відносини між сторонами регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача та договором про технічне забезпечення електропостачання споживача. Господарські суди установили, що позивач звертався до відповідача в порядку приписів статті 181 Господарського кодексу України з пропозицією укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, яка останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" укласти договір про технічне забезпечення електропостачання споживача в редакції позивача. Укладення господарського договору, за приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Згідно з приписами 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Відповідно до пункту 1.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28 (ПКЕЕ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за №417/1442 у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача . У відповідності до пунктів 1.2 ПКЕЕ та Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.08 № 691 під власником електричних мереж розуміється юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії. Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що договором про технічне забезпечення електропостачання споживача є домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії. Основний споживач не має права відмовити субспоживачу, у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених Правилами випадках (пункт 1.7 ПКЕЕ). Відповідно до пункту 5.17 ПКЕЕ договір про технічне забезпечення електропостачання споживача має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод, а саме: Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування сторін; 2) місце і дату укладення договору; 3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності; 4) режими постачання; 5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); 6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача; 7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності); 8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку); 9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії; 10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин; 11) строк дії договору; 12) умови та порядок розірвання договору; 13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди установили, що укладення спірного договору між відповідачем як основним споживачем та позивачем-субспоживачем є обов'язковим в силу закону. Установили господарські суди і те, що електроустановка (ТП-331) належить відповідачеві на праві користування та призначена для передачі та/або розподілу електричної енергії. Водночас, господарськими судами була надана оцінка та досліджені умови спірного договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в редакції позивача, котрий, як установили суди, відповідає Типовому договору про технічне забезпечення електропостачання споживача - Додаток №2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28). Разом з тим, судами було враховано і те, що позивач був підключений до мережі відповідача через трансформаторну підстанцію ТП-331 (на підставі договору), споживав електричну енергію та оплачував її вартість; що позивач не має технічної можливості отримувати електричну енергію іншим шляхом, ніж через трансформаторну підстанцію ТП-331. Посилання скаржника на те, що відповідач неуповноважений на укладання спірного договору з позивачем, оскільки не є власником трансформаторної підстанції ТП-331, визнаються неспроможними, позаяк власником електромереж, у розумінні пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28 (ПКЕЕ), є не лише особа, якій мережі належать виключно на праві власності, а також і їх належний користувач (у даному випадку орендар). Довід скаржника про відсутність у нього потужності на енергозабезпечення об'єкта позивача не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, також визнаються неспроможними та не спростовують установленого господарськими судами.

З огляду на зазначене, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.12 у справі №5017/789/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОР" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець