Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-3588/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-3588/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Перепелюк О.В.,

представника відповідача ТОВ «Лібеті Стайл»-Вітусевич Я.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл», приватного підприємства «Український центр проблем екології»про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемними правочинами ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл», приватного підприємства «Український центр проблем екології»про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемними правочинами , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що право чин між ТОВ «Лібеті Стайл»та ПП «Український центр проблем екології» є нікчемним, тому витрати на придбання товару згідно цього правочину не можуть впливати на формування розміру валових витрат ТОВ «Лібеті Стайл», так як за результатами такої операції бюджет недоотримав податку на прибуток та ПДВ в чому полягає суперечність інтересам держави.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з приватного підприємства «Український центр проблем екології»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» 971 066,4 грн., отриманих за нікчемними право чинами та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»на користь держави 971 066,4 грн. за нікчемними правочинами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що фінансово-господарські операції із ПП «Український центр проблем екології»оформлені належним чином та у позивача відсутні докази про нікчемність правочинів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 20.09.11 р. по 26.09.11 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лібеті Стайл»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.11 р. по 31.08.11 р. за результатами якої складено акт №381/23-404/37195372 від 05.10.11 р.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Лібеті Стайл»мало господарські взаємовідносини із ПП «Український центр проблем екології», які в період з 01.05.11 по 31.06.11 р. вплинули на формування податкового кредиту ТОВ «Лібеті Стайл».

У періоді, за який проводився аналіз, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були: директор (Головний бухгалтер)-ОСОБА_6, ідентифікаційний юмер НОМЕР_1.

ПП «Український центр проблем екології»зареєстроване 26.11.2009 р. Управлінням Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.11.2009 №14801020000045498, Стан платника 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Український центр проблем екології»від 10.12.2009 року №100258811, виданого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер 368192120321 анульовано 16.08.2011р. (До ЄДР внесено записпро відсутність за місцезнаходженням).

В ході перевірки також встановлено, що протягом квітня 2011 року «Лібеті Стайл»із ПП «Український центр проблем екології»мало взаємовідносини на підставі угоди «Про співробітництво та організацію взаємовідносин»від 03.03.2011р. №01/03-03, в якій зазначено наступне: Сторона - 1: ТОВ «Лібеті Стайл», в особі директора Михайлюка В'ячеслава Володимировича, що діє на підставі Статуту, і Сторона - 2: ПП «Український центр проблем екології», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, надалі -«Сторони», підписали дану угоду в. м.Києві про те, що Сторони у відповідності до даної угоди виходять з того, що інтересам кожної з них відповідає реалізація проектів у сфері: Інформаційно-маркетингові; Взаємовигідної реалізації товарів; Реклами; Надання різноманітних послуг в інших сферах. Які відповідають статутам Сторін та чинному законодавству України.

Ціна товару, виконаних робіт та послуг обумовлюється накладними та актами виконаних робіт.

До складу податкового кредиту ТОВ «Лібеті Стайл»віднесло суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Український центр проблем екології»в червні 2011 року на підставі податкових накладних. Оплата за придбані товари проводилась по безготівковому рахунку.

Відповідно до листа від ДПА у м. Києві №11413/7/35-204 від 30.08.2011 р. «Про надання інформації щодо упередження розвитку тіньових схем легалізації (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом», наданого ДПІ у Подільському у м. Києві наведено наступну інформацію:

- ВПМ Слов'янської ОДПІ листом №22615/7/26-413-3 від 02.08.2011р. повідомив, що у грудні 2010 року встановлено факти реєстрації декількох СГД, в тому числі ПП «Український центр проблем екології»на підставну особу без її відома, а саме на громадянина ОСОБА_5

З пояснень ОСОБА_5 стало відомо, що він до реєстрації та фінансово - господарської

діяльності ПП «Український центр проблем екології»відношення не має, назву вперше почув від співробітників податкової міліції. Зібрані матеріали було зареєстровано у КЗОПП ВПМ Слов'янської ОДПІ за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205,368 КК України.

Відповідно до висновку спеціаліста Сектору техніко -криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №1638 від 29.09.11 р. зображення підписів ОСОБА_5 в представлених на дослідження документах фінансово-господарських взаємовідносин ПП «Український центр проблем екології»та ТОВ «Лібеті Стайл»виконані іншими особами.

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України, в редакції на момент вчинення правочину, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним (не створює юридичних наслідків).

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Таким чином, укладені договори між відповідачами об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року, доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування", під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Таким чином, протизаконні дії відповідача 1 руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладенні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч.1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договори між відповідачами, є нікчемними. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України "Про систему оподаткування", Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладенні зазначеного договору відповідач 1 не міг не усвідомлювати його протиправність і суперечність його мети інтересам держави і суспільства і прагнув настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах для державного бюджету.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, за відомо суперечними інтересам держави і суспільства, передбачене ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, ДПІ у Подільському районі м. Києва при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідачів в дохід держави коштів, одержаних за договором, вчиненим з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, дотримано вимог Податкового кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Український центр проблем екології»(код ЄДРПОУ -36819214) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»(код ЄДРПОУ -37195372) 971 066,4 грн., отриманих за нікчемними правочинами.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл»(код ЄДРПОУ -37195372) на користь держави 971 066,4 грн. за нікчемними правочинами.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19.06.12 р.

Суддя Є.В. Аблов