Рішення

від 15.06.2012 по справі 5011-69/4967-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/4967-2012 15.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2"

про стягнення 73 287,57 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 124 від 02.04.2012 р.) від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 08.05.2012 р.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15 червня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" (надалі по тексту -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" (надалі по тексту -відповідач) про стягнення 73 287,57 грн., з яких 66 778,11 грн. заборгованості за договором № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.04.1999 року, 1 781,80 грн. 3 % річних, 901, 12 грн. пені, 3 826,54 грн. інфляційних втрат, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості спожитих послуг згідно з договором № 6677/4-05 на послуги з водопостачання і водовідведення від 27.04.1999 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/4967-2012, розгляд справи призначено на 11.05.2012 року.

04.05.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду.

10.05.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2012 року не з'явився, вимог ухвали суду від 17.04.2012 року у справі не виконав.

Представник позивача у судове засідання 11.05.2012 року з'явився, проте, вимоги ухвали суду від 17.04.2012 року у справі виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 року у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

24.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача у даній справі та документи на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2012 року.

У судовому засіданні 29.05.2011 року було оголошено перерву до 08.06.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони були повідомлені під розписку.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.06.2012 року позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2012 року.

08.06.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.06.2011 року було оголошено перерву до 15.06.2012 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

14.06.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 15.06.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача також надав усні пояснення по справі та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 1999 року між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" (абонент) було укладено договір № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі по тексту -Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (надалі -Правила).

27.06.2008 року Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило Наказ № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", яким було скасовано Наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та введено нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Наказом № 190 встановлено наступне:

- п. 3.1. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

- п. 5.2. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

- п. 5.21. Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Таким чином, із змісту Наказу № 65 та Наказу № 190 слідує, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлену будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Згідно з пунктом 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом , визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.2 Правил (пункт 3.4. Договору).

Пунктом 3.6.Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послугабонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.7 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 275 132,26 грн., а саме:

- за кодом 9 -249 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву), за період з 01.01.2009 року по 01.01.2012 року;

- за кодом 9 - 90249 (постачання питної води, що використовується для підігріву), за період з 01.12.2011 року по 01.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги частково, у зв'язку з чим у Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 66 778,11 грн.

Зважаючи на вищенаведене позивач просить суд стягнути з відповідача 66 778,11 грн. заборгованості за договором № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.04.1999 року, 1 781,80 грн. 3 % річних, 901, 12 грн. пені, 3 826,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує, зазначаючи, що спірним Договором не передбачено обов'язку відповідача сплачувати послуги з водопостачання питної води, що йде на підігрів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" заборгованості за такі послуги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач також стверджує, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду, а саме, № 1127 від 28.08.2007 року, № 56 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та. відповідно не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.04.2012 року, позивач зобов'язувався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент оплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України.

Згідно з вимогами пунктів 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (надалі по тексту - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідач не надав доказів того, що Житлово-будівельний кооператив "Колос-2" уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити послуги позивача з постачання холодної питної води, яка в подальшому була використана відповідачем для приготування гарячої і надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Заперечення відповідача з посиланням на відсутність реєстрації в органах юстиції тарифів згідно з якими здійснювалось нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" становлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами комунальної форми власності, належить до відання виконавчих органів місцевих рад. Чинним законодавством України не передбачена реєстрація актів виконавчого органу міської ради в органах юстиції. Таким чином, тарифи, на підставі яких позивачем здійснювався розрахунок вартості наданих послуг, встановлені актами виконавчого органу Київської міської ради - Київською міською державною адміністрацією, в межах наданих йому повноважень, які не потребують реєстрації в органах юстиції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 66 778,11 грн. нормативно обґрунтований та документально підтверджений, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 781,80 грн. 3 % річних, 901, 12 грн. пені, 3 826,54 грн. інфляційних втрат.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.3. Договору, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктом 4.3. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 901,12 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, суд приходить до висновку, що з відповідача, підлягає до стягнення пеня в розмірі 901,12 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а наданий позивачем розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 826,54 грн. інфляційних втрат, 1 781,80 грн. трьох процентів річних.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" (03110, м. Київ, вул. Златопольська, 4 код ЄДРПОУ 22908869) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька,1а, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 03362644) 66 778 (шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 11 коп. основного боргу, 3 826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 1 781 (одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн. 80 коп. три проценти річних, 901 (дев'ятсот одну) грн. 12 коп. пені, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання

повного тексту рішення 20.06.2012 року

.