Постанова

від 04.10.2012 по справі 5011-69/4967-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2012 № 5011-69/4967-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Шипка В.В.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Стельмащук Ю.М. - дов. № 296 від 01.10.2012р.

від відповідача: Руденко В.Б. - дов. б/н від 08.05.2012р.

Міщенко В.В. - голова правління, протокол зборів від

15.05.2008р.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2"

на рішення Господарського суду м.Києва

від 15.06.2012р.

у справі № 5011-69/4967-2012 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал" (позивач)

до Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2"

(відповідач)

про стягнення 73 287,57 грн.

В судовому засіданні 04.10.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м.Києва вiд 15.06.2012р. у справi № 5011-69/4967-2012 позов задоволено.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 66 778,11 грн. основного боргу, 3 826,54 грн. інфляційних витрат, 1781,80 грн. 3% річних, 901,12 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду м. Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва вiд 15.06.2012р. у справі № 5011-69/4967-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку відповідача, проігнорувавши умови Договору, неналежно дослідивши докази, місцевий господарський суд порушив загальні принципи судочинства, закріплені в ст.129 Конституції України, ст.4-2 (принцип рівності сторін перед законом і судом), ст.4-3 (принцип змагальності), ст.4-7 (порядок прийняття судових рішень) ГПК України, а також ст.43 ГПК України - упереджено, без належного з'ясування та обговорення усіх обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судових засіданнях апеляційної інстанції по справі оголошувалась перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України, останній раз на 04.10.2012р., а за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжувався.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2012р. представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2012р. представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.1999р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" (надалі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Колос-2" (надалі - абонент) було укладено Договір № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі по тексту - Договір) (а.с.15-16)

За цим договором Постачальник зобов'язувався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а Абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р. (далі - Правила користування) (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТу 2874-82 "Вода питна". Абонент забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин (п. 3.9 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.2 Правил (пункт 3.4. Договору).

Пунктом 3.6.Договору передбачено, що Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (пункт 3.7 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору він укладається з 27.04.2009р. по 27.04.2009р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового спору є вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" 66 778, 11 грн. з січня 2009р. по січень 2012р., включаючи борг станом на 01.01.2009р. за Договором № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.04.1999р.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі № 6677/4-05 від 27.04.1999р.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з приписами статті 16 зазначеного Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Наказом №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженим Міністерством з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008р., скасовано Наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 та введено нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Так, наказом № 190 встановлено наступне:

- п. 3.1. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

- п. 5.2. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

- п. 5.21. Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Таким чином, із змісту Наказу № 65 та Наказу № 190 слідує, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлено у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Згідно з п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 6677/4-05 від 27.04.1999р.

На підставі вказаного договору відповідачу було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 9-249, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод.

Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 9-90249, за яким здійснювався розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що спірним Договором не передбачено обов'язку відповідача сплачувати послуги з водопостачання питної води, що йде на підігрів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" заборгованості за такі послуги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку позивача (а.с.10-11, т.1), позивачем за період з 01.10.2009р. по 01.12.2012р. (включно) було надано відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, постачання питної води, що йде на підігрів та приймання стоків питної води, що йде на підігрів (за обома кодами) на суму 275 132, 26 грн., а останнім оплачено 222 534, 98 грн.

При цьому у даному розрахунку позивачем зазначено про наявність заборгованості в розмірі 13 611, 94 грн. станом на 01.01.2009р., яку позивач також просив стягнути з відповідача, при цьому не обґрунтовуючи підстави такого звернення, зважаючи на строки позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий суд виходив з того, що наявні матеріали справи надають підстави дійти висновку про вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання останнім свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання та водовідведення, що є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з того, що з розгорнутого розрахунку позивача, наданого на вимогу суду апеляційної інстанції, за період з листопада 2002 року по грудень 2008 року не вбачається про вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання останнім свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг, та сплати заборгованості у розмірі, більшому ніж виставлені рахунки за певний місяць із погашенням раніше існуючої заборгованості, що могло би бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Крім цього, відповідачем в суді першої інстанції було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених вимог, на наявність якої місцевий господарський суд не звернув уваги.

Отже, колегія суддів констатує, що підстав для стягнення заборгованості в розмірі 13 611, 94 грн., яка виникла станом на 01.01.2009р., не вбачається.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що позивачем без будь-яких обґрунтувань не було виконано вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. та не надано окремий розрахунок по коду 9-249 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що йде на підігрів) та по коду 9-90249 (постачання питної води, що йде на підігрів) за період з 01.01.2009р. по 01.01.2012р. і окремо розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені на суму заборгованості по кожному коду окремо.

Враховуючи наявний у справі загальний розрахунок позивача (а.с.9-12, т.1) по коду 9-249 та по коду 9-90249, колегія суддів, перевіривши його дані, встановила, що за вказаний у позові період за надання послуг з постачання питної води, що йде на підігрів та питної води, що йде на підігрів (вода + стоки) (так зазначає сам позивач), відповідачеві було виставлено до оплати 86 872, 81 грн., що значно перевищує суму заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача, який становить 52 530, 32 грн. і яка заявлена у позові до стягнення.

Заборгованість, яка визначена позивачем за спірний період фактично є вартістю питної води, що йде на підігрів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом не було звернуто увагу на те, що Договір № 6677/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.04.1999р., укладений між сторонами, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки договором № 6677/4-05 від 27.04.1999р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що йде на підігрів, а інших договорів суду не надано, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості питної води, що йде на підігрів в розмірі 52 530, 32 грн.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 05.04.2012р. у справі № 22/62, постанові від 04.04.2012р. у справі № 52/680, постанові від 04.04.2012р. у справі № 52/127, постанові від 04.04.2012р. у справі № 7/427-1/192.

Оскільки відсутні правові підстави для стягнення заборгованості в розмірі 66 778,11 грн., відповідно відсутні і правові підстави для стягнення 1 781,80 грн. 3 % річних, 901, 12 грн. пені, 3 826,54 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2", з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2012р. у справi № 5011-69/4967-2012, прийняте із неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" підлягає стягненню 804, 75 грн. державного мита, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2012р. у справi № 5011-69/4967-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2012р. у справi № 5011-69/4967-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2" (03110, м.Київ, вул. Златопольська, 4) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 5011-69/4967-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 09.10.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Шипко В.В.

Остапенко О.М.