Постанова

від 11.06.2012 по справі 23/400

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2012 № 23/400

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_3 - дов. № 1 від 15.05.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_4 - дов. № б/н від 11.07.2011

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Комункомплект"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 25.10.2011 р.

у справі № 23/400 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Комункомплект"

до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова

компанія „Київ Ре"

про стягнення34 969,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство „Комункомплект" (надалі - позивач, апелянт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре" (надалі - відповідач) про стягнення 34 969,56 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 р. у справі № 23/400 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено поважності причин вчасного повідомлення про настання страхового випадку відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство „Комункомплект" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 11.11.2011 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 23/400 від 25.10.2011 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, та призвело до неправильного встановлення, дослідження та оцінки доказів і обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 23/400 від 17.04.2012 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Комункомплект" до провадження та призначено розгляд справи № 23/400 на 16.05.2012 р.

Встановлено, що в судове засідання 16.05.2012 р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. розгляд справи № 23/400 було відкладено на 30.05.2012 р.

В судовому засіданні від 30.05.2012 р. представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 р. у справі № 23/400 без змін.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. судом на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.06.2012 р.

В судовому засіданні від 07.06.2012 р. представником відповідача було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів: Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM -1800 № 2403319 від 25.06.2008 р. та Додаткової угоди до Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM -1800 № 2403319 від 25.06.2008 р. щодо телефонного номеру від 16.01.2009 р., а також довідку про відсутність будь-яких повідомлень з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.09.2009 р.

У судовому засіданні 07.06.2012 р. судом на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 11.06.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 р. у справ № 23/400 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також представником було подано заяву про розподіл судових витрат, в якій останній просить судові витрати та адвокатські послуги у розмірі 5400,00 грн. розподілити згідно ст. 49 ГПК України.

Представником відповідача в судовому засіданні подані додаткові пояснення по справі, в яких останній просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 р. у справі № 23/400 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.01.2008 р. між Приватним акціонерним товариством „Комункомплект" та Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре" укладено договір добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ, згідно якого позивач зобов'язався сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору та правил страхування, а відповідач зобов'язався в разі настання страхового випадку здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану застрахованому транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених договором та правилами страхування.

Згідно додатку № 1 та додатку № 2 до договору добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року, відповідач прийняв під страховий захист транспортні засоби позивача, а саме - автомобіль МАЗ 544008-060-031, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_5, державний реєстраційний НОМЕР_6.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

01.09.2009 р. на 122 км. + 800 м. автодороги Харків - Перещепіно сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля МАЗ 544008 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з напівпричепом (державний реєстраційний НОМЕР_1) та автомобіля Volkswagen (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 і автомобіля FAW (державний реєстраційний номер НОМЕР_4).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль МАЗ 544008 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) та напівпричіп (державний реєстраційний НОМЕР_1) отримали механічні пошкодження, що підтверджується вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 26.02.2010 р. у справі № 1-4/10 та постановою Апеляційного суду Харківської області від 29.04.2010 р. у справі № 11-673 2010 р.

Таким чином, за ознаками настання страхового випадку позивач наявними у справі доказами підтверджено настання події, яка має ознаки страхового випадку та в результаті якої було нанесено майнові збитки Позивачу.

Пунктом 5 статті 21 Закону України "Про страхування", передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк передбачений умовами страхування.

Пунктом 9.1. договору № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року встановлено, що позивач зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту настання страхового випадку, повідомити відповідача про настання страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про настання страхового випадку з автомобілем МАЗ 544008 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з напівпричепом (державний реєстраційний НОМЕР_1)позивачем було направлено відповідачу лише 04.09.2009 р.

Представником позивача не доведено поважності пропуску причин порушення строку для повідомлення відповідача про настання страхового випадку. Посилання про перебування головного інженера Приватного акціонерного товариства „Комункомплект" ОСОБА_5 у відпустці з 25.08.2009 р. по 07.09.2009 р. не є поважною причиною та не звільняє позивача від виконання зобов'язань за договором добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 р.

Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування", передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Відповідно до п. 9.1.10 Договору позивач повинен не здійснювати ремонт застрахованого транспортного засобу без дозволу відповідача.

Не зважаючи на умови п. 9.1.10 Договору позивач здійснив ремонт транспортного засобу, не отримавши дозволу відповідача.

Відповідно до п. 9.1.11 Договору позивач зобов'язаний протягом 7 (семи) робочих днів з моменту настання страхового випадку погодити з відповідачем умови проведення експертизи застрахованого транспортного засобу.

Отже, всупереч умовам п. 9.1.11 Договору позивач не погодив протягом 7 (семи) робочих днів з відповідачем умови проведення експертизи, що призвело до неможливості визначення відповідачем розміру страхового відшкодування.

Відповідно до п. 9.1.12 Договору позивач зобов'язаний подати Страховику документи, які підтверджують настання страхового випадку, розмір збитків, розмір забезпечених заставою ТЗ зобов 'язань, згідно п. п. 10.8-10.11 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу заяву-повідомлення про страховий випадок разом з копіями наступних документів: Договору страхування; технічного паспорту на ТЗ; посвідчення водія ОСОБА_6; маршрутного листа та реквізитів АТ «Комункомплект».

Документи, які не надав позивач, але зобов'язаний був надати відповідно до Договору: акт експертизи про величину матеріальних збитків, що містить вартість ремонтних робіт та підтверджує необхідність заміни відповідних деталей. За рішенням Відповідача документом, що підтверджує вартість ремонтних робіт, також може бути калькуляція, акт виконаних робіт та документ, що підтверджує дійсні витрати (п. 10.8.5 Договору): якщо матеріали справи по ДТП передано до суду - копію Рішення суду щодо розгляду таких матеріалів (п. 10.8.8 Договору); - довідки за формою МВС України (п. 10.8.3 Договору).

Також документи, як: довідка №3408 від 04.09.2009 р., видана Зачепилівським РВ ГУМВС України в Харківській області; Вирок Зачепилівського районного суду Харківської області по справі № 1-4/10 від 26.02.2010 р.;

Пунктом 11.1.6. договору № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 р., встановлено, що відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі порушення або несвоєчасного виконання обов'язків позивача при настанні страхового випадку.

Статтею 614 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано дійшов висновку, про відмову в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Комункомплект" до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхов компанія „Київ Ре" про стягнення 34 969,56 грн.

Апелянтом (позивачем) в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу та суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували по суті висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 року у справі № 23/400.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Комункомплект" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 року у справі № 23/400 за позовом Приватного акціонерного товариства „Комункомплект" до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Київ Ре" - без змін.

2. Матеріали справи № 23/400 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.