Постанова

від 13.06.2012 по справі 57/219

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 57/219

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від прокуратури: Лиховид О.С. - прокурор відділу Прокуратури м.Києва,

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від відповідача 1: представник не з'явився,

від відповідача 2: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - представники за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Добрянське лісове господарство»

на рішення Господарського суду м.Києв від 02.09.2011р.

по справі №57/219 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного підприємства «Регіон Трейд»

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Гедеон», 2. Державного підприємства «Добрянське лісове господарство»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 138 277, 44 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2011 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідачів про зобов'язання поставити товар відповідно до договору поставки №03/08 від 28.05.2008 року та стягнення 138 277,44 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань щодо поставки товару відповідно до договору поставки № 03/08 від 28.05.2008 року, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача 2 поставити товар та на підставі договору поруки від 28.05.2008 р. вказує на солідарний обов'язок відповідачів сплатити неустойку за прострочення по поставці товару.

02.09.2011р. у судовому засіданні представник позивача подав заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої, відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 138277,44 грн. з відповідача 2.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.09.2011р. у справі №57/219 позовні вимоги Приватного підприємства "Регіон Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Гедеон" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Гедеон" на користь Приватного підприємства "Регіон Трейд" 138277,44 грн. штрафу, 1382,77 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Регіон Трейд" до Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" задоволено частково.

Зобов'язано Державне підприємство "Добрянське лісове господарство" передати на користь Приватного підприємства "Регіон Трейд" сировину для кріпильних робіт (рудстійку) (діаметр 9-14 см, довжина - 2 та/або 4 метри, сосна, відсутність гнилі, сухостоя, горілої деревини) кількістю 9876,96 куб.м. шляхом поставки залізничними напіввагонами за наступними реквізитами: Державне підприємством "Ровенькиантрацит", адреса: 94700, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код 32320704, код грузоотримувача 6683, станція Лобовські Копі Донецької залізниці, код станції 501807.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" на користь Приватного підприємства "Регіон Трейд" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийнято відмову Приватного підприємства "Регіон трейд" від позову в частині стягнення Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" штрафу у розмірі 138277,44 грн. та припинено провадження у справі № 57/219 в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки даним правовідносинам.

Позивачем та відповідачами не надано відзивів на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2008р. між позивачем та відповідачем 2 був укладений Договір поставки № 03/08 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого відповідач 2 (продавець) зобов'язується передавати партіями у власність позивача (покупець), а покупець приймати та оплачувати сировину (рудстійку).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки вартість товару, що поставляється за 1 метр кубічний становить 140 (сто сорок) гривень (довжина - 2 метри), 160 (сто шістдесят) гривень (довжина - 4 метра) з урахуванням ПДВ, без врахування інших послуг та матеріалів, необхідних для відправлення залізничного вагону, без врахування вартості залізничних тарифів.

Пунктом 3.1 Договору поставки передбачено, що покупець здійснює 100% оплату вартості товару, а також залізничного тарифу.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору поставки сторони погодили, що продавець зобов'язується поставляти покупцю (відправити за реквізитами, вказаними покупцем) щомісячно не менше 5 залізничних вагонів з товаром в місяць (кількість - 350 метрів кубічних). Поставка здійснюється продавцем залізничним транспортом у вагонах "Укрзалізниці" на підставі заявки (заявок) покупця, які передаються факсом або поштою. Умови поставки згідно Інкотермс - СРТ станція призначення, вказана в заявці.

28.05.2008р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір поруки (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач 1 (поручитель) поручився перед позивачем (кредитор) за виконання обов'язку Державним підприємством "Добрянське лісове господарство" щодо сплати неустойки за Договором поставки № 03/08 від 25.05.2008р., та у разі порушення відповідачем 2 (боржник) такого обов'язку зобов'язався на підставі письмової вимоги кредитора в строк 5 днів самостійно сплатити неустойку.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач 2 в порушення умов Договору у період з червня 2008 року по грудень 2010 року виконав зобов'язання по поставці товару частково у кількості 973,04 м.куб., в той час, як за вказаний період повинен був поставити на користь позивача рудстійку у загальній кількості 10 850,00 м.куб.

У зв'язку з чим, позивач надіслав до відповідача 2 претензією № 8 від 26.04.2011р., в якій вимагав від відповідача 2 допоставити наведену вище кількість товару за наступними реквізитами: «ГП «Ровенькиантрацит» 94700, г.Ровеньки, ул.Коммунистическая, 6, код ОКПО 32320704, станция Лобовские Копи, код 501807, Донецкой ж/д код получателя 6683» (а.с.13).

В подальшому, позивач на підставі Договору поруки звернувся до відповідача 1 з вимогою від 20.05.2011р. сплатити неустойку за прострочення відповідачем 2 по поставці товару.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між позивачем та відповідачем 2 Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 6.1 Договору поставки сторонами погоджено строк його дії з 28.05.2008р. по 31.12.2009 р., а пунктом 6.2 - визначено, що Договір вважається пролонгованим на один рік, у випадку відсутності письмового підтвердження про бажання припинити Договір за 14 календарних днів до моменту його закінчення.

Сторонами відповідно до вимог ст.ст.3, 34 ГПК України не надано передбаченого п. 6.2 Договору письмового підтвердження, а тому Договір поставки діяв до 31.12.2010 р. (був пролонгований на рік згідно п. 6.2 Договору поставки).

Згідно із ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

В пункті 4.1 Договору поставки сторонами обумовлений обов'язок продавця поставляти покупцю (відправляти за реквізитами, вказаними покупцем) щомісячно не менше 5 залізничних напіввагонів рудстійки на місяць (350 метрів кубічних).

Таким чином, продавець зобов'язаний був поставити покупцю 10850 куб.м. рудстійки (по 350 куб. метрів в кожному з 31 місяців дії Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що зобов'язання продавцем виконано частково, а саме: поставлено 973,04 м.куб. рудстійки, що підтверджується наявними рахунками-фактурами та накладними-специфікаціями.

Отже, має місце прострочення продавця по виконанню зобов'язання по поставці товару на користь позивача у кількості 9 876,96 м. куб. рудстійки (10 850 - 973,04), а строк виконання такого зобов'язання на момент подачі позову настав, адже зобов'язання з урахуванням ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України мало виконуватися у відповідне число останнього місяця (в частині щомісячного обсягу).

Посилання відповідача 2 на невиконання позивачем зустрічних зобов'язань без яких, на його думку, неможливо було виконати зобов'язання з поставки судовою колегією відхиляється виходячи з наступного:

Пунктом 4.2 Договору поставки визначено, що поставка здійснюється на підставі заявки (заявок) (реквізитів для відвантаження) покупця. Тобто, наведена норма Договору не передбачає необхідність заявки щодо кожного вагону, а визначає заявку - як спосіб повідомлення реквізитів для відвантаження, яка у випадку їх незмінності може бути одна.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що протягом 2009-2010 року продавцем здійснювалася поставка товару за Договором поставки в адресу ДП "Свердловантарцит" та ДП "Ровенькиантрацит" (в т.ч. на станцію Лобовські копі: накладні від 14.11.2009р., 23.11.2009р., 28.11.2009р., 10.12.2009р.), що спростовує твердження прокурора та відповідача 2 про відсутність реквізитів для відвантаження товару. Більш того, такі реквізити були повідомлені позивачем додатково в претензії № 8 від 26.04.2011 р.

Крім того, пунктом 3.1 Договору поставки визначено, що покупець здійснює 100% оплату вартості товару, а також залізничного тарифу.

Із змісту вказаного пункту вбачається, що він не стосується строку оплати та не визначає обов'язку здійснення попередньої оплати, як хибно вказує відповідач 2. Іншими положеннями Договору поставки також не визначений строк виконання покупцем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, а тому застосовуються загальні положення чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо визначення строку виконання грошового зобов'язання за змістом ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.07.2009р. у справі № 3/379/08, від 12.08.2010р. у справі № 22/225-09-6133 та від 14.12.2010р. у справі № 11/165/10.

Таким чином, покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару, який поставляється за Договором з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України, а тому відсутність попередньої оплати не звільняє продавця від обов'язку здійснювати поставку товару.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача в частині зобов'язання відповідача 2 допоставити товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення солідарно з відповідачів штрафу в розмірі 138277,44 грн., нарахованого за порушення зобов'язання по поставці товару, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами відповідач 2 у встановлений Договором поставки строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача 2 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 Договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення продавцем кількості, встановленої в п.4.1 цього Договору, продавець зобов'язується сплатити покупцю штраф в розмірі десятої частини вартості невідправленого товару.

Враховуючи погодження в п.2.1 Договору поставки ціни товару 140 грн. (довжина 2 метри) та 160 грн. (довжина 4 метри) та встановлений судом факт прострочення по поставці 9876,96 м.куб. рудстійки, то нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% вартості недопоставленого товару, визначеною від меншої ціни не суперечить положенням чинного законодавства та умовам Договору поставки, а тому загальний розмір штрафу становить 138277,44 грн.

Договором поруки від 28.05.2008р. відповідач 1 поручився за виконання відповідачем 2 зобов'язань за Договором поставки в частині сплати неустойки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Матеріалами справи підтверджується наявність підстав для нарахування неустойки (штрафу) у розмірі 138277,44 грн. за Договором поставки, а тому позивач 20.05.2011р. правомірно звернувся з вимогою до поручителя.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем 1 без задоволення.

В суді першої інстанції, під час розгляду даної справи, позивач, в особі представника - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності б/н від 16.03.2011р., відмовився від позовних вимог в частині стягнення штрафу з відповідача 2.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судова колегія враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України вказана відмова від позову в частині стягнення штрафу з відповідача 2 не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а довіреністю передбачено право представника частково або повністю відмовлятися від позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції дотримано норми ГПК України щодо прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення штрафу з відповідача 2 та припинення в цій частині вимог провадження. В іншій частині позовні вимоги визнаються судовою колегією обґрунтованими.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками процесу не надано.

Доводи, наведені Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2011 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2011 року у справі №57/219 залишити без змін.

3. Матеріали справи №57/219 направити до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Коршун Н.М.