Постанова

від 19.06.2012 по справі 5/188пн/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5/188пн/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КІПРУ"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року

у справі № 5/188пн/2011

господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"

третя особа Публічного акціонерного товариства "БАНК КІПРУ"

про витребування нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. 2-а Краснознаменна, 16в

за участю представників

позивача -Наумов Д.С.

відповідача -не з'явились

третьої особи -Лазарєва О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Содружество" про зобов'язання повернути безпідставно набуті нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. 2-а Краснознаменна, 16-в (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Луганської області від 16 січня 2012 року (суддя Васильченко Т.В.) у справі №5/188пн/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року (судді: Мартюхіна Н.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" задоволено у повному обсязі. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул.. 2-а Краснознаменна, 16в, загальною площею 4490,5 кв.м., що складаються з: А-1, А-3 -адміністративної будівлі зі складськими приміщеннями -магазином загальною площею 4000,7 кв.м. з/б панелі, шлакоблок, цегла, Б-1 -прохідної загальною площею 25,4 кв.м., з/б панелі, Ж-1 -трансформаторної підстанції загальною площею 50,8 кв.м. цегла, В-1 -майстерні загальною площею 104,0 кв.м., Г-1 -гаражу загальною площею 103,2 кв.м., Д-1 -гаражу загальною площею 103,2 кв.м., Е-1 -гаражу загальною площею 103,2 кв.м., Т-труби,І, ІІ -замощення, №1,2,3,4-огорожі та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 13.03.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" було укладено договір поставки обладнання №20\01-11, на виконання умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Содружество" поставило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ "Сота"обладнання згідно специфікації вартістю 2970000, 00 грн. з оплатою через 10 днів з моменту поставки обладнання.

31 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність покупця нежитлові будівлі, а покупець приймає у власність нежитлові будівлі та зобов'язується сплатити за них обумовлену грошову суму. Предметом зазначеного договору є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: місто Луганськ, вул. 2-а Краснознаменна, б. 16-в (нежитлові будівлі).

Пунктом 6 зазначеного договору передбачено, що продаж зазначених нежитлових будівель вчиняється за ціною 2970000 ,00 грн. з урахуванням ПДВ.

У пункті 7 договору сторони погодили, що розрахунки за договором купівлі-продажу здійснені до підписання договору, шляхом поставки промислового обладнання, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.01.2011 р. та 31.01.2001 р. проведено залік зустрічних однорідних вимог з метою проведення розрахунків за вищезазначеними договорами.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Содружество" об'єктів нерухомого майна, відчужених за договором купівлі-продажу від 31.01.2011р.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. у справі №19/74пд/2011 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" у задоволенні позовних вимог про розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011р. та визнання недійсними угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р. та договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. Натомість, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. у цій же справі зазначене рішення суду скасовано частково, позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсною угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р., з підстав того, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31 січня 2011 року не відбувся і права та обов'язки у сторін за цим договором не виникли.

При цьому, в оскаржуваних рішенні та постанові суди дійшли висновку, що Донецьким апеляційним господарським судом у справі №19/74пд/2011 було встановлено факт, що договір купівлі-продажу є неукладеним, тобто таким, що не відбувся і відповідно не створює будь-яких правових наслідків і зазначений факт є преюдиціальним та не потребує повторного дослідження в силу положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Проте колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх помилковими та необгрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. З аналізу норм чинного в Україні законодавства та положень доктрини права вбачається, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду під час розгляду інших справ. Тобто факти встановлені судом під час розгляду іншої справи є преюдиціальними лише після набрання таким рішенням законної сили.

Проте станом на момент розгляду справи №5/188пн/2011 у суді касаційної інстанції, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. у справі №17/94пд/2011 є скасованою, а рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011р., яким встановлено факт дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2011р. залишено без змін. За таких умов, факти встановлені у постанові Донецького апеляційного господарського суду у справі №17/94пд/2011 не є преюдиціальними та не можуть бути прийняті до уваги колегією судді касаційної інстанції.

Натомість колегія суддів погоджується з доводами заявника касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми чинного в Україні законодавства стосовно визначення договору таким, що не відбувся, оскільки відповідно до положень п.8 ст.181 Господарського кодексу України, неукладеним вважається договір, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що під час укладення договору купівлі-продажу від 31.01.2011р. сторонами було досягнуто згоди стосовно усіх його істотних умов та додримано порядок та форму його укладення, колегія суддів погоджується з твердженням заявника касаційної скарги про те, що зазначений договір є укладеним та чинним по відношенню до його сторін.

Зі змісту положень ст.387 Цивільного кодексу України вбачається, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи те, що відповідач набув у власність нежитлові будівлі на законних підставах шляхом укладення договору купівлі-продажу, дійсність якого підтверджена рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. у справі №19/74пд/2011, а також те, що між позивачем та відповідачем існують господарсько-зобов'язальні відносини і позивач не є власником спірних об'єктів нерухомого майна, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про те, що вимоги позивача про витребування у відповідача нежитлових будівель є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірної оцінки юридичних обставин справи.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року та рішення господарського суду Луганської області від 16 січня 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК КІПРУ" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16 січня 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року у справі №5/188пн/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "СОТА" у задоволенні позову.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "СОТА" на користь публічного акціонерного товариства "БАНК КІПРУ" судовий збір у розмірі 29700,00 грн.

6. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

Н. О. Кочерова