Постанова

від 20.06.2012 по справі 6/497

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 6/497 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О. розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постановувід 17.01.2012

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/497 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" доВідкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор", Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "І-тел" прозвернення стягнення на предмет іпотеки Судове засідання проведено за участю представників:

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" -Мужика Л.І.,

ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13056" -Рукавіциної Я.Ю.,

ТОВ "Луксор" -не з'яв.,

ТОВ "Трініті Інвест Компані" -не з'яв.,

ТОВ "І-тел" -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося з позовною заявою до ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13056" за участю третіх осіб - ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-тел", про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2011 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 (колегія суддів у складі: суддя Вербицька О.В. -головуючий, судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012, рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи і правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Даного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.05.2009 ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13056" (іпотекодавцем) та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (назва змінена на ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (іпетекодержателем)) був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13056" виступає майновим поручителем за зобов'язаннями:

- ТОВ "Луксор" (позичальник-1) за кредитним договором № 7, укладеним 08.02.2008 та за кредитним договором № 87, укладеним 08.10.2008 з ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк";

- ВАТ "Київський річковий порт" (позичальник-2) за кредитним договором № 56, укладеним 16.07.2008 та за кредитним договором № 57, укладеним 16.07.2008 з ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк";

- ТОВ "Сінбіас Фарма" (позичальник-3) за кредитним договором № 53, укладеним 07.07.2008 з ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк";

- ТОВ "І-Тел" (позичальник-4) за кредитним договором № 59, укладеним 21.07.2008 з ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк";

- ТОВ "Трініті Інвест Компані" (позичальник-5) за кредитним договором № 41, укладеним 11.05.2007, за кредитним договором № 66, укладеним 01.08.2008, за кредитним договором № 67, укладеним 01.08.2008 та за кредитним договором № 89, укладеним 15.10.2008 з ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банком".

Предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20.

Предмет іпотеки також поширюється на належну іпотекодавцю на праві постійного землекористування земельну ділянку, на якій розташовані відповідні будівлі і на будівлі, які необхідні для використання цих будівель за цільовим призначенням.

Пунктом 1.2 іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника у розмірах, зазначених у вказаних кредитних договорах, що складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 2.7 іпотечного договору, у випадку виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором не в повному обсязі, іпотека зберігає силу в повному обсязі.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що до компетенції суду не віднесені повноваження щодо переходу за його рішенням права власності на майно від іпотекодавця до іпотекодерджателя, тому правові підстави для захисту права позивача у обраний ним спосіб відсутні.

З такими висновками обох судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, передбачений вказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пункт 7.6 статті 7 іпотечного договору містить застереження про застосування позасудового врегулювання шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку про вартість майна, який складений "Сван Консалтінг", станом на 04.08.2011 загальна ВАТ Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" складає 55861556 грн., що станом на дату оцінки еквівалентно 7007923 долари США.

Відповідно до частини 1 ст. 35 зазначеного Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Частиною 2 статті 35 Закону встановлено, що положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах № 14/215 від 22.12.2009, № 38/126-09 від 26.01.2010 та № 4/1 від 26.12.2011).

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Отже, враховуючи зазначені норми матеріального права та зважаючи на те, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку не перешкоджає іпотекодержателю застосувати в судовому порядку за рішенням суду звернення стягнення на майно шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів вважає наведене законною підставою для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з частиною першою ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 111 7 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 6/497 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення на майно, що належить Відкритому акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13056" шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, а саме: корпус служби перевезень, літера Б, загальною площею 160,20 м 2 ; нежила будівля-центральна електрощитова літера Н, загальною площею 28,10 м 2 ; будівля ковально-зварювального блоку, літера К, загальною площею 382,30 м 2 ; нежила будівля-приміщення начальника 1-ї автоколони, літера 3, загальною площею 41,60 м 2 ; будівля автозаправочної станції, літера О, загальною площею 16,00 м 2 ; виробничий корпус № 2 (два), літера Л, загальною площею 3937,10 м 2 ; будівля блоку допоміжних цехів № 2, літера Е, загальною площею 1405,80 м 2 ; будівля центрального складу запчастин, літера М, загальною площею 499,10 м 2 ; будівля складів матеріальних, літера Д, загальною площею 255,50 м 2 ; будівля профілакторію поточного ремонту, літера Ж, загальною площею 682,60 м 2 ; будівля блоку допоміжних цехів № 1, літера Г, загальною площею 621,60 м 2 ; адміністративно-побутовий корпус, літера А, загальною площею 565,30 м 2 ; нежила будівля-приміщення начальників 2-х автоколон, літера В, загальною площею 74,60 м 2 ; будівля мийки автомобілів, літера И, загальною площею 864,70 м 2 , загальною оціночною вартістю 55861556 грн., що станом на дату оцінки еквівалентно 7007923 долари США.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 38250,00 грн. державного мита, 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 32190,00 грн. судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий С. Мирошниченко

Суддя Г. Прокопанич

Суддя О. Хрипун