Рішення

від 12.06.2012 по справі 13/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.12 р. Справа № 13/221

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Подколзіної Л.Д. та Уханьової О.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ, Луганська обл.

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс",м. Донецьк

про стягнення 639'593'037грн. 74коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 001-16.05.11 від 16.05.2011р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 01-026/2866 від 26.12.2011р.

від відповідача 2: не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях

оголошувались перерви з 15.05.2012р. до 30.05.2012р.,

з 30.05.2012р. до 12.06.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", Луганська обл., м. Алчевськ та Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк про стягнення 400'515'019грн.06коп., у тому числі з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ основного боргу в сумі 373'474'829грн.18коп., пені в сумі 17'811'416грн.19коп., 3% річних в сумі 3'447'370грн.63коп., інфляційних втрат в сумі 5'761'403грн.06коп.; з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк суму боргу в розмірі 20000грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р. та специфікації до нього, сертифікати якості, залізничні квитанції про прийняття вантажу до перевезення, рахунки-фактури, договір поруки № ПР 001-29.04.11/1 від 29.04.2011р., вимоги № 01/1958/3-8.3 від 25.10.2011р., № 01/1958/4-8.3 від 25.10.2011р., розрахунок вимог.

20.12.2011р. позивач через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд: стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 604'883'707грн.69коп. за поставлений у період з 05.10.2011р. по 15.11.2011р. товар, пеню в розмірі 25'080'603грн.31коп., 3% річних у розмірі 4'708'292грн.35коп., інфляційні нарахування в сумі 5'967'028грн.78коп.; стягнути з відповідача 2 борг у розмірі 20000грн. (Всього 640'659'632грн. 13коп.).

23.12.2011р. відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, посилаючись на ч. 4 ст. 559 ЦК України проти позовних вимог до нього заперечив з підстав того, що строк звернення позивача до відповідача 2 з вимогами щодо виконання зобов'язання за договором поруки в частині оплати поставленого у січні, лютому, березні та у квітні 2011 році товару сплинув на дату звернення позивача до суду, отже вважає, що порука в частині виконання зобов'язань за цими поставками припинена.

30.01.2012р. відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив, яким просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 604'883'707грн.69коп. через його оплату платіжним дорученням № 7 від 29.12.2011р. на суму 816'385'527грн. 32коп.

Ухвалою від 01.02.2012р. суд, задовольняючи клопотання позивача, продовжив строк розгляду справи.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 20.02.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Подколзіної Л.Д. та Сич Ю.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 17.04.2012р. змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Сич Ю.В. на суддю Уханьову О.О.

Позивач під час розгляду справи неодноразово надавав суду розгорнутий розрахунок позовних вимог.

08.02.2012р. відповідач 1 звернувся до суду з заявою №026-144, якою повідомив, що ПАТ „Алчевський металургійний комбінат" є правонаступником ВАТ „Алчевський металургійний комбінат", у підтвердження чого надав виписку із Статуту ПАТ „Алчевський металургійний комбінат" та Виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичниз осіб-підприємців.

14.05.2012р. відповідач 1 надав письмові заперечення на розрахунок санкцій за прострочку платежу.

15.05.2012р. позивач звернувся до суду з клопотанням припинити провадження у справі в частині вимог до відповідача 2, обґрунтовуючи це повним виконанням відповідачем 1 зобов'язання за договором поставки в частині суми основного боргу. З аналогічним клопотанням № 2036/4 від 15.05.2012р. до суду звернувся відповідач 2.

29.05.2012р. позивач на підставі ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог № 01/539-3.20Д від 29.05.2012р., якою остаточно просив суд стягнути з відповідача 1 пеню в сумі 24'248'124грн.53коп., 3% річних у сумі 4'693'193грн.89коп., інфляційні нарахування в сумі 5'748'011грн.63коп. (Всього 34'689'330грн. 05коп.). При цьому пояснив, що відповідач 1 сплатив всю суму заявленого основного боргу, у зв'язку з чим за відсутністю предмету спору просить припинити провадження у справі в частині вимог до відповідача 1 у розмірі 604'883'707грн.69коп. та в частині вимог у розмірі 20'000грн. до відповідача 2. Позивачем також здійснений перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви № 01/539-3.20Д від 29.05.2012р.

30.05.2012р. відповідач 1 надав письмове доповнення до відзиву на позовну заяву, зокрема вважає, що вимоги позивача щодо втрат від інфляції не можуть бути нараховані на заборгованість, встановлену у доларах США, представив суду свій конр-розрахунок пені та 3% річних, за яким сума 3% річних складає 4'693'193грн.89коп., пеня - 24'248'124грн.53коп.

В судовому засіданні 30.05.2012р. представник позивача погодився з контр-розрахунком відповідача 1 в частині нарахування санкцій по спірним позиціям.

Заявою, наданою через канцелярію суду 30.05.2012р., відповідач 1 в порядку ст. 121 ГПК України просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців зі сплатою щомісячно рівними частками, посилаючись на збитковість діяльності підприємства з причин нестабільності виробництва, зниження об'ємів реалізації товарів та зміни курсів валют. На підтвердження викладених обставин відповідач 1 надав звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість.

Позивач у відзиві на заяву про розстрочення виконання рішення суду заперечив проти її задоволення.

У судовому засіданні 12.06.2012р. позивач та відповідач 1 повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору. Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши всі надані сторонами пояснення, заперечення до розрахунку санкцій, клопотання, розрахунки, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

29.12.2010р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ", м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем 1, Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (Покупець), укладено договір поставки № ГРД -01/10-5001, згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця залізорудний концентрат з базовим вмістом заліза 63,70% та базовим вмістом вологи 10,50% виробництва ВАТ "Центральний ЗГЗ", ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК"(надалі Товар), а Покупець зобов'язаний прийняти зазначений Товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором та Специфікаціями до нього.

Поставка Товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів, якими за визначенням п. 2.2 Договору є періоди, протягом яких ціна Товару в доларовому еквіваленті, встановлена у відповідності з п. 5.3 Договору, залишається незмінною. Контрактний період за даним договором складає 1 квартал. обсяги та графіки поставок погоджені сторонами в п. 4.1 Договору.

Згідно з визначеними п. 4.2 Договору умовами поставки поставка Товару за даним Договором здійснюється на умовах:

-станція Грековата, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ЦГЗК";

-станція Терни чи Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ПівГЗК";

-станція Інгулець, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ІнГЗК";

-станція Кривий Ріг, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) -для Товару виробництва ВАТ "ПГЗК"

Поставка Товару здійснюється партіями (які складають маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії Договору.

Датою поставки згідно з п. 4.7 Договору вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).

Відповідно до п. 13.7 договору даний договір вступає в силу з 01.01.2011р. та діє до 31.12.2015р.

Специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4 до договору сторони визначили зміст, ціну, загальну вартість, кількість товару, що підлягав поставці в конкретний контрактний період, умови та строки його поставки.

Відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. найменування Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" змінено на Публічне акціонерне товариство „Алчевський металургійний комбінат". У зв'язку з цим до право установчих документів відповідача 1 би внесені відповідні зміни.

Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного договору № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р. у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача 1 прийняти його та оплатити.

На виконання умов договору, позивач згідно залізничних квитанцій про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, у період з 05.10.2011р. по 15.11.2011р. у відповідності до графіку поставок, визначеного п. 4.1 договору, відвантажив на адресу відповідача 1 товар - концентрат залізорудний загальною вартістю 75'708'545грн. 50коп.USD, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2011р. (7,9899) 604'903'707грн.69коп.

Факт отримання товару відповідачем 1 підтверджується підписом та відбитком печатки товариства в актах приймання - передачі кожної партії товару, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки товар прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, суду не надано доказів пред'явлення відповідачем 1 до позивача претензій щодо належності виконання останнім прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок розрахунків за Договором визначений розділом 6 Договору.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі.

Пунктом 6.2 Договору сторонами визначено умови оплати: протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки) припадає на вихідний чи святковий, оплата відповідної партії Товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному чи святковому.

Партія Товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених Покупцем платежів (в гривнях) за цю конкретну партію Товару, перерахована з гривен в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії Товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії Товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик цієї партії Товару (п. 6.2.1 Договору).

Рахунки-фактури виставляються в день поставки партії Товару в національній валюті України -гривні, виходячи з перерахунку в гривню ціни Товару в доларовому еквіваленті, яка діяла в поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом вологи), а також приплат та знижок до ціни Товару в доларовому еквіваленті, які діяли в поточному контрактному періоді поставки за зміну якісних характеристики Товару (вміст заліза, вміст вологи). При виставленні рахунку-фактури, для мети перерахунку, ціна Товару в доларовому еквіваленті та приплат/знижок в доларовому еквіваленті перемножуються на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії Товару. Для виставлення рахунку-фактури приймається вага партії Товару, зазначена в залізничній накладній та фактичні якісні характеристики Товару (вміст заліза, вміст вологи), зазначені в сертифікаті якості виробника (п. 6.2.2 Договору).

Датою оплати за визначенням п. 6.2.6 Договору вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

За приписами статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. За приписами статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що ціна на Товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в Специфікації, порядок формування ціни визначений п.п. 5.2, 5.3 Договору.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 533 названого Кодексу якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки, належними чином засвідчені копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідач 1 прийняті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 604'903'707грн.69коп. Сума заборгованості розрахована позивачем з урахуванням положень розділу 6 Договору станом на момент подання заяви про збільшення позовних вимог.

Виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р. забезпечені порукою, шляхом укладання між позивачем (Кредитор) та відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки № ПР 001-29.04.11/1 від 29.04.2011р.

У відповідності з п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» за договором поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р., укладеним між Кредитором та Боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, сплату пені, процентів та штрафу, передбачених Договором поставки.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором поставки, та у випадку застосування заходів відповідальності згідно п. 1.1 даного Договору, Поручитель на підставі письмового повідомлення Кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Кредитора заборгованість за Боржника за Договором поставки.

Відповідно до п. 2.3 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20000грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Через неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки щодо оплати товару, позивач звернувся до відповідача 2, як поручителя, з вимогою № 01/1958/4-8.3 від 25.10.2011р. оплатити 292'366'234грн. 17коп., в тому числі основний борг у розмірі 266'179'221грн. 97коп. (за офіційним курсом НБУ станом на 25.10.2011р.), пеню в розмірі 17'401'374грн. 76коп., 3% річних у розмірі 3'368'008грн. 11коп., інфляційні 5'417'629грн. 33коп. Зазначена вимога 28.10.2011р. була надіслана відповідачу 2, про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії поштових квитанцій та описів вкладення в цінний лист.

Позивачем 15.12.2011р. відповідачу 2 була надіслана вимога №01/2227-8.3 про сплату заборгованості в розмірі 640'659'632грн.13коп., до якої входить сума основного боргу в розмірі 604'903'707грн.69коп. (за офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2011р.), 3% річних, пеня та інфляційні.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач 1 заборгованість за поставлену продукцію сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами, які сторонами не заперечуються та не спростовуються.

Сплата боргу, яка є предметом судового розгляду за змістом п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою припинення провадження у справі.

За висновком суду, аналогічні наслідки настають й до вимог заявлених до відповідача 2.

Наразі позивач, заявляючи до відповідача 2 вимоги щодо сплати основного боргу в сумі 20000,00грн. на підставі договору поруки реалізував своє право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок поручителя в порядку, визначеному договором поруки, ст. 554 Цивільного кодексу України.

В силу ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України боржник не позбавлений права виконати свій обов'язок перед Кредитором, повідомивши про це Поручителя, водночас відсутність такого повідомлення не впливає на факт припинення зобов'язальних правовідносин Боржника та Поручителя перед Кредитором.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач 1 в добровільному порядку погасив борг за договором № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 604'903'707грн.69коп. на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Поряд з цим, п. 4.1 договору поруки сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного виконання боржником обов'язків за договором поставки та поручителем за цим договором.

Тобто, з наведеного випливає, що строк дії договору припиняється у разі належного виконання умов договору поставки Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", а саме своєчасної оплати товару у обсягах обумовлених договором поставки, а також можливої відповідальності за несвоєчасну сплату коштів, сплату пені, процентів та штрафу, передбачених договором поставки. У іншому випадку, договір поруки втрачає свою чинність в разі сплати Поручителем усіх сум у межах встановленого ліміту відповідальності за договором поставки № ГРД-01/10-50001 від 29.12.2010 р., розрахунок за котрі не здійснений відповідачем 1.

Господарський суд приймає до уваги, що договір поставки, укладений між позивачем та відповідачем 1 встановлює права та обов'язки сторін й на майбутні періоди, щодо яких термін виконання ще не настав. З урахуванням положень п. 4.1 договору поруки поручитель несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов'язань за договором поставки до їх повного виконання.

Крім того, позивачем також остаточно заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 24'248'124грн.53коп., 3% річних в розмірі 4'693'193грн.89коп., інфляційних втрат в розмірі 5'748'011грн. 63коп. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог № 01/539-3.20Д від 29.05.2012р.).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого залізорудного концентрату підтверджений матеріалами справи та відповідачем 1 не спростований.

В силу статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3 договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки до фактичного моменту оплати.

Розглянувши представлений позивачем розрахунок пені, прийнявши до уваги згоду позивача з контр-розрахунком відповідача 1 в частині періоду нарахування санкцій по спірним позиціям, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача 1 в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 4'693'193грн.89коп., нарахованих починаючи з моменту виникнення права вимоги, прийнявши до уваги згоду позивача з контр-розрахунком відповідача 1 в частині періоду нарахування санкцій по спірним позиціям, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування такого виду відповідальності, вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5'748'011грн. 63коп. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування, зокрема, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Показником, що дає можливість оцінити інфляційну динаміку з мінімізацією ефектів шоків пропозиції, сезонних коливань окремих продуктів та адміністративного регулювання цін, є базовий індекс споживчих цін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Ціна - грошове відображення вартості товару (послуги) за його кількісну одиницю.

Втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Згідно положень п. 5.1 договору поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р. ціна на Товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в Специфікаціях. Порядок визначення вартості Товару на момент його оплати погоджений сторонами в п. 6.2 Договору.

Як свідчать матеріали справи, пред'являючи позов про стягнення заборгованості за переданий товар, позивач на підставі п. 6.2 договору здійснив перерахунок його вартості (ціни) за офіційним курсом гривні до долара США станом на день подання позовної заяви (заяви про збільшення позовних вимог). 29.12.2011р. відповідач 1 розрахувався з позивачем за отриманий залізорудний концентрат за ціною, розрахованою за правилами п. 6.2 договору поставки, тобто, враховуючи коливання курсу гривні по відношенню до долара США. Позивач підтвердив факт повного погашення відповідачем 1 заборгованості, яка була предметом розгляду даної справи.

Інфляційні - це збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією саме грошової одиниці України по відношенню до мирових валют.

Позивач не довів установленими засобами доказування факту знецінення долару США, тобто валюти, в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обчислюється сума богу за договором.

З вказаного випливає, що відшкодування збитків, спричинених знеціненням грошових коштів, фактично відбулося, а тому підстав для стягнення інфляційних втрат суд не вбачає. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 26.07.2002р. № 01-8/870.

З огляду на наведене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 5'748'011грн.63коп. задоволенню не підлягають.

Клопотання відповідача 1 заяви про розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців суд відхиляє через наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на відповідача 1 в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

Відповідач 1, звертаючись до суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення, посилався на збитковість діяльності підприємства, зниження об'ємів реалізації товарів та зміну курсу валют, зокрема на те, що негайне виконання рішення суду може призвести до банкрутства підприємства. На підтвердження вказаних обставин відповідачем 1 наданий звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за січень - квітень 2012року.

Доводи заяви відповідача 1 що виконання судового рішення призведе до негативних наслідків виконання рішення суду для боржника судом до уваги не приймаються, так як ст. 121 ГПК України розстрочку виконання рішення суду не пов'язує з наслідками, які це рішення матиме для боржника або впливатиме на його фінансовий стан.

Посилання боржника на важкий фінансовий стан не є поважною причиною для задоволення клопотання. Складний фінансовий стан відповідача 1 обумовився наслідками господарської діяльності боржника, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Відповідачем 1 не недоведена виняткова сукупність обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ та які унеможливлюють виконання судового рішення протягом короткого часу, а саме: суцільна збитковість господарської діяльності товариства у 2012 році, неможливість стягнення товариством дебіторської заборгованості з інших контрагентів. Тим більше, недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника не звільняє останнього від відповідальності за порушення договірного зобов'язання перед позивачем.

Зокрема, відповідачем 1 не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, що рішення суду про стягнення з нього грошових коштів неможливе через відсутність грошових коштів у боржника. Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за січень - квітень 2012року. не підтверджує, що при пред'явленні виконавчого документа до виконання він не буде виконаний. При цьому платоспроможність відповідача 1 підтверджується повним погашенням ним основної заборгованості перед позивачем після порушення провадження у справі.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем 1 суду не надано.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

До того ж, положеннями ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З метою не порушення принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 42 та 43 ГПК України, приймаючи до уваги доводи відповідача 1 по справі суд також врахував доводи позивача. Тим більше, що позивач під час судових засідань та у відзиві на заяву про розстрочення виконання рішення категорично заперечував проти задоволення вказаної заяви.

Слід зазначити, прострочка боржника, несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що теж може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього.

Судом також взято до уваги ту обставину, що заява відповідача 1 про розстрочення рішення суду була подана ще до набрання рішенням по даній справі законної сили, в той час як ст. 121 ГПК України не обмежує реалізацію прав боржника після набрання рішенням законної сили.

У зв'язку із викладеним, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи позицію позивача щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вказаного клопотання відповідача 1.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи максимальний розмір судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні з позовом, здійснюючі розподіл судового збору суд виходив із процентного співвідношення кожної заявленої позовної вимоги до сплачених витрат.

При цьому, так як оплата суми основного боргу в сумі 604'903'707грн.69коп. здійснена відповідачем 1 вже після звернення позивача до суду, в цій частині вимог судові витрати покладаються судом на відповідача 1, оскільки спір у даному випадку виник внаслідок прострочки боржника з виконання своїх обов'язків.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Аналогічна позиція викладена в п. 4.6. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18. Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачений судовий збір.

Враховуючи зменьшення позивачем у заяві № 01/539-3.20Д від 29.05.2012р. суми позову в частині стягнення заявленої суми пені, інфляційних нарахувань, 3% річних (у загальному розмірі 1'066'594грн. 39коп.), сплачений позивачем судовий збір в цій частині вимог у розмірі 94грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 553-559, 614, 625, ст.ст. 22, 33, 43, 43, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ, Луганська обл., до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк про стягнення 639'593'037грн.74коп., у тому числі з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", Луганська обл., м. Алчевськ основного боргу в сумі 604'883'707грн.69коп., інфляційних витрат у сумі 5'748'011грн.63коп., 3% річних у сумі 4'693'193грн.89коп., пені в сумі 24'248'124грн.53коп.; з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк основного боргу в сумі 20'000грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" (юридична адреса: 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, будинок 4, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму пені в розмірі 24'248'124грн. 53коп., 3% річних у розмірі 4'693'193грн.89коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 55'859грн. 45коп.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" м. Алчевськ, Луганської обл. в частині стягнення основного боргу в сумі 604'883'707грн.69коп. - припинити, у зв'язку з відсутністю спору.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк в частині стягнення основного боргу в сумі 20'000грн.00коп. - припинити, у зв'язку з відсутністю спору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) із Державного бюджету України сплачений платіжним дорученням № 80998 від 24.11.2011р. судовий збір у розмірі 94грн. Дане рішення є підставою для повернення судового збору із Державного бюджету України.

У судовому засіданні 12.06.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано 18.06.2012р.

Головуючий суддя Макарова Ю.В.

Суддя Подколзіна Л.Д.

Суддя Уханьова О.О.