Рішення

від 13.06.2012 по справі 5020-418/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року справа № 5020-418/2012 За позовом Військової частини А 0225,

ідентифікаційний код 14302650

(99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 12)

до Відкритого акціонерного товариства „Утёс",

ідентифікаційний код 16510252

(99008, м. Севастополь, вул. Панаса Мирного, 19)

про стягнення штрафних санкцій в сумі 182 688,08 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (військова частина А 0225) -ОСОБА_1 - старший юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 116 від 27.12.2011;

відповідач (Відкрите акціонерне товариство „Утёс") -Кондратенко П.І. -директор, наказ № 92 від 02.09.2011; ОСОБА_3 -представник, довіреність № 83 від 25.04.2012.

Обставини справи:

13.04.2012 військова частина А 0225 (далі -позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Утёс" (далі -відповідач) про стягнення 182 688,08 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків надання послуг, встановлених Договором про закупівлю послуг за державні кошти № 24/16-13 від 11.04.2011.

Ухвалою суду від 17.04.2012 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 10.05.2012.

У судовому засіданні 10.05.2012 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 07.06.2012, яку було продовжено до 13.06.2012.

Присутній у засіданні суду 07.06.2012-13.06.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 3-5/ та письмових поясненнях по суті спору /арк. с. 107-109/.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов /арк. с. 25-26/ та поясненнях /арк. с. 101-102/, основні з яких полягають в тому, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції за прострочення наданих послуг, оскільки, по-перше, в порушенні строків виконаних робіт відсутня вина відповідача, адже під час ремонту постійно виникала необхідність виконання додаткових робіт, що суттєво впливало на строки виконання основних робіт. По-друге, при розрахунку штрафних санкцій позивач не врахував того, що ціна Договору включає в себе поряд із вартістю самих робіт, також і вартість запасних частин, сировини, матеріалів та інші складові. По-третє, при визначенні строку виконання робіт позивачем не враховані положення Протоколу узгодження обсягу наданих послуг з докового ремонту з окремими роботами військового корабля проекту 206 мр „Прилуки", який є невід'ємною частиною Договору і згідно з яким строк виконання робіт відповідної якості становить 10 409,9 нормогодин, що за умови одночасної роботи 20 чоловік (допустима гранична кількість осіб на кораблі) при восьмигодинному робочому дні становить близько 90 календарних днів, а не 20 днів як вказано в Договорі. Також відповідач зазначає, що за спірним Договором фактично виконувались підрядні роботи, а не надавались послуги, а отже, наслідки таких дій мають визначатися відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2011 за результатами конкурсних торгів, проведених військовою частиною А 0225 на закупівлю послуг з докового ремонту з окремими роботами військового корабля проекту 206мр, між військовою частиною А 0225 (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Утёс" (Виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 24/16-13 (далі -Договір) /арк. с. 44-48/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язався у 2011 році надати послуги, зазначені в Протоколі узгодження обсягу надання послуг (надалі -ПУОНП), що додається, а Замовник -прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги: доковий ремонт з окремими роботами (далі -послуги) військового корабля проекту 206мр рка „Прилуки" (далі -корабель). Кількість послуг визначена у ПУОНП (пункт 1.2 Договору).

Як убачається з пункту 1.4 Договору, підставою для укладання Договору є повідомлення військової частини А 0225 від 16.03.2011 № 154/12/1-681 про акцепт пропозиції конкурсних торгів Виконавця.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.3 Договору, ціна цього Договору визначена за результатами проведення конкурсних торгів та становить 1 192 871,60 грн, в тому числі ПДВ -198 811,93 грн.

Порядок здійснення оплати встановлений сторонами у 4 розділі Договору.

Так, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг, протягом 60 банківських днів після підписання сторонами Акта приймання та здавання наданих послуг та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг (пункт 4.1 Договору).

За домовленістю сторін, до рахунка додаються:

? перелік запасних частин, сировини та матеріалів, які були використані під час надання послуг;

? документи, які засвідчують передачу особовому складу корабля запасних частин та матеріалів, які були замінені Виконавцем під час надання послуг (пункт 4.2 Договору).

Сторони встановили термін надання послуг - до 01.05.2011 (пункт 5.1 Договору).

Протоколом узгодження обсягу надання послуг, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток 1 до Договору), сторони встановили, що загальна трудомісткість за Договором становить 10 409,9 нормогодин /арк. с. 49-58/.

Відповідно до пункту 11.1 Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2011.

Згідно з Кошторисом надання послуг з докового ремонту з окремими роботами військового корабля проекту 206мр відповідачем визначено вартість матеріалів та послуг за Договором у розмірі 1 192 871,60 грн /арк. с. 99/.

На виконання умов Договору відповідач виконав роботи на загальну суму 656 079,38 грн, у тому числі ПДВ 109 346,56 грн, що підтверджується наступними документами:

? Актом приймання та здавання наданих послуг від 22.04.2011 на суму 238 574,32 грн, у тому числі ПДВ 39 762,39 грн /арк. с. 67/;

? Актом приймання та здавання наданих послуг від 14.06.2011 на суму 417 505,06 грн, у тому числі ПДВ 69 584,18 грн /арк. с. 66/.

Натомість, як убачається зі змісту Акта від 14.06.2011, роботи другого етапу були виконані з порушенням строків, встановлених пунктом 5.1 Договору, -на 41 день, внаслідок чого позивачем відповідачеві були нараховані штрафні санкції у сумі 105 927,00 грн.

Причому, даний Акт підписаний відповідачем із окремою думкою, в якій, зокрема, зазначено, що невиконання зобов'язань в строк викликано істотним збільшенням обсягів робіт /арк. с. 66 -зворотний бік/.

24.12.2011 позивач надіслав відповідачеві претензію № 14 (вих. № 154/12/1-3749) від 23.12.2011 з вимогою сплатити штрафні санкції в сумі 182 688,08 грн /арк. с. 13, 15/.

У відповіді від 24.12.2011 № 12 відповідач відхилив претензію, зазначивши, що істотною умовою Договору № 24/16-13 від 11.04.2011 є якість виконаних робіт, тому для виконання даної умови необхідно визначити об'єктивно достатній термін виконання робіт. Натомість, в пункті 5.1 Договору не враховані нормативи трудомісткості робіт, тому строки, вказані в цьому пункті, не можуть покладатися в основу розрахунків штрафних санкцій /арк. с. 14/.

Відмова відповідача у добровільному порядку сплатити позивачеві штрафні санкції і стала причиною звернення останнього до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом установлено, що 11.04.2011 між військовою частиною А 0225 та Відкритим акціонерним товариством „Утёс" укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 24/16-13, який за своєю правовою природою та ознаками є договором підряду.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, саме договір № 24/16-13 від 11.04.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку вчасно виконати роботи (надати послуги) з докового ремонту корабля.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що встановлений пунктом 5.1 Договору термін надання послуг: до 01.05.2011, що складає 20 днів, більш детально визначений у Протоколі узгодження обсягу надання послуг (ПУОНП), який є невід'ємною частиною Договору. Згідно з ПУОНП строк надання послуг відповідної якості складає 10 409,9 нормогодин.

Як зазначає відповідач, при технології виконання робіт, визначених у ПУОНП, на даному кораблі дозволяється використовувати не більше 20 чоловік одночасно. Таким чином, при восьмигодинному робочому дні строк виконання робіт по ПУОНП складає не менше 90 календарних днів.

До того ж, відповідач вважає, що вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто своєчасно інформував позивача про неможливість закінчення ремонту військового корабля проекту 206мр рка „Прилуки" через необхідність проведення додаткових робіт. Проте, бездіяльність позивача щодо погодження додаткового обсягу робіт призвела до затримки виконання зобов'язань за Договором, а тому у затримці виконання робіт відсутня вина відповідача.

Так, дефектування насосу забортної води було проведено 22.04.2011 (Акт № 019/41-011), а 26.04.2011 складений Акт № 16 щодо демонтажу/монтажу дейдвудних втулок /арк. с. 110-111/. Обидва акти складені до закінчення строку дії Договору, підписані представниками Замовника, ПЗ-800, особовим складом корабля та іншими особами. Натомість, пропозиція щодо збільшення ціни Договору за рахунок додаткових робіт надіслана позивачем відповідачу лише 23.05.2011, тобто вже за межами встановленого Договором строку виконання робіт /арк. с. 113/.

За приписами пункту 12.2 Договору, Виконавець зобов'язаний своєчасно попередити Замовника про наявність обставин, що не залежать від Виконавця, та які перешкоджають наданню послуг належної якості.

Судом установлено, що на виконання пункту 12.2 Договору, листами за вих. № 199 від 05.05.2011 /арк. с. 112/, за вих. № 402 від 22.06.2011 /арк. с. 114/, за вих. № 403 від 22.06.2011 /арк. с. 115/, за вих. № 847 від 24.12.2011 /арк. с. 117-118/ відповідач повідомляв позивача про виникнення в ході ремонту корабля необхідності виконання додаткових робіт.

Виявлення необхідності проведення додаткових робіт також підтверджується підписаними сторонами Актами № 019/41-011 від 22.04.2011 /арк. с. 110/, № 16 від 26.04.2011 /арк. с. 111/, № 46 від 30.11.2011 /арк. с. 116/.

Тобто відповідач повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання зобов'язань за Договором. Проте, всупереч наведеним фактам позивач вважає відповідача таким, що порушив взяті на себе зобов'язання щодо строків виконання послуг.

Суд відхиляє такі доводи позивача, посилаючись на наступне.

Статтями 216, 218 Господарського кодексу України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 220 Господарського кодексу України прострочення боржника не наступає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не здійснив дій, встановлених договором, до завершення яких боржник не може виконати свої зобов'язання. Якщо кредитор не здійснив дії, до здійснення яких боржник не може виконати свої зобов'язання, виконання зобов'язань може бути відстрочено на час прострочення кредитора.

Статтею 614 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Як установлено судом, відповідач вжив всіх установлених Договором заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто завчасно поінформував позивача, що у зв'язку з необхідністю проведення додаткових робіт закінчення ремонту військового корабля проекту 206мр рка „Прилуки" у термін, встановлений Контрактом, неможливо.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо строків виконання робіт відбулося через бездіяльність позивача.

Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм позивачем не доведено факту наявності в діях відповідача вини в порушенні строків виконання зобов'язань за Договором.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2012 у справі № 5020-1171/2011.

Також суд погоджується із запереченнями відповідача щодо допущення позивачем певних помилок під час здійснення розрахунку штрафних санкцій. Так, позивачем здійснений розрахунок, виходячи з ціни спірного Договору, без врахування того, що ціна Договору включає в себе поряд із саме вартістю наданих послуг, також і вартість запасних частин, сировини, матеріалів та інші складові.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов Договору щодо строків виконання робіт, такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Суддя (підпис) В.О. Головко