Постанова

від 19.06.2012 по справі 24/5005/1753/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 року Справа № 24/5005/1753/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Вечірко І.О. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 18.06.2012року)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу у судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі, м.Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012року у справі № 24/5005/1753/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Джібісіді-Плюс»,м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Спецсервіс», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом ( за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 року у справі № 24/5005/1753/2012 (суддя Камша Н.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Джібісіді-Плюс»,м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Спецсервіс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було відмовлено у задоволенні заяви ДПІ у Ленінському районі, м.Дніпропетровська про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012року; залишено постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012року без змін ( а.с.74-76; т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.112-114 ГПК України.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку -Державна податкова інспекція у Ленінському районі, м.Дніпропетровська , посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012р., зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.112-114 ГПК України;

- господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо повного з»ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності правового аналізу та посилань на докази;

- господарським судом не було дослідженого, що в межах справи про визнання ТОВ»Новгород-Спецсервіс»банкрутом порушено інтереси держави, що робить неможливим проведення ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська перевірки боржника з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства та, як наслідок, достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті ТОВ»Новоград-Спецсервіс»за період його діяльності.

Враховуючи, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення боржника усіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2012року ( а.с.109-110; т.1) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, за відсутності учасників судового процесу ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

27.02.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 24/5005/1753/2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Джібісіді-Плюс», м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Спецсервіс», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості по видатковій накладній у сумі 72000 грн.00 коп. за договором поставки № 451 від 15.04.2011року, простим векселем серії АА №1558852 від 22.06.2011року зі строком платежу «за пред»явленню», який було передано згідно акту прийому-передачі цінних паперів по договору № 451 від 15.04.2011року, факт неоплати векселю підтверджується актом пред»явлення векселю до платежу від 01.11.2011року, протестом векселя про неоплату № 4945 від 02.11.2011року, виконавчим написом №4954 від 03.11.2011року, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 10.11.2011року про відкриття виконавчого провадження, постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 21.03.2012року про закінчення виконавчого провадження ( а.с.8-18; 97-100; т.1).

06.03.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/1753/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Джібісіді-Плюс»,м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Спецсервіс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано ТОВ «Новоград-Спецсервіс», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяці, до 06.09.12р., ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ТОВ «Джібісіді-Плюс»,м.Дніпропетровськ ( а.с.47; т.1).

03.04.2012року до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд постанови господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012року за нововиявленими обставинами звернулась Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська ( а.с. 55; т.1) .

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська посилається в якості ново виявлених обставин на те,що ТОВ "Новоград-Спецсервіс" на протязі 2010-2011 років надавало до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська податкову звітність з податку на прибуток, податок на додану вартість, в яких декларувались отримання валового доходу та понесення валових витрат, що підтверджується декларацією ТОВ "Новоград-Спецсервіс" з податку на прибуток за І квартал 2011 року (надана 10.05.2011 р.) та декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року (надана 25.05.2011 р.), де декларувались податкові зобов'язання на суму 11 500 грн., які підписані керівником боржника. При цьому ДПІ вважає, що при винесенні постанови від 06.03.12 р. по даній справі судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки протягом року, який передував порушенню провадження у справі, боржник здійснював підприємницьку діяльність, надавав податкову звітність.

09.04.2012року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/1753/2012 (суддя Камша Н.М.) заяву ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська про перегляд постанови господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012року за нововиявленими обставинами було прийнято до розгляду ( а.с. 65-66; т.1).

26.04.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/1753/2012 (суддя Камша Н.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Джібісіді-Плюс»,м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Спецсервіс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було відмовлено у задоволенні заяви ДПІ у Ленінському районі, м.Дніпропетровська про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012року; залишено постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012року без змін ( а.с.74-76; т.1). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред.ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 06.02.2012року місцезнаходженням боржника є вул.Комунаровська, буд.7, кв.220; у м.Дніпропетровську , Бабушкінський район . ( а.с.19-20; 42-43; т.1). 01.12.2011року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців внесено запис про «відсутність за місцезнаходженням»боржника ( запис №5). Отже, факт відсутності боржника за місцезнаходженням підтверджено довідкою відповідно до ст..ст.32,33,34,36 ГПК України.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "( ч.2 ст.4 1ГПК України).

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема,є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи, а також те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, тобто виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.

Згідно з ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 17 ( в ред.. Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012року № 3) «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте); нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Як вже зазначалось вище, для ініціювання справи про банкрутство достатньо однієї з наведених в ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав; цю справу порушено внаслідок відсутності боржника за місцезнаходженням,що підтверджено відповідними доказами ( довідка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) ( а.с.19-20;42-43; т.1).

Наведені ДПІ в заяві про перегляд постанови господарського суду за нововиявленими обставинами підстави не є нововивявленими в розумінні ст..112 ГПК України , оскільки не спростовують в встановленому порядку факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Щодо права ДПІ на звернення з заявою про перегляд постанови господарського суду за нововиявленими обставинами, то господарський суд дійшов до правильного висновку про те,що маючи певні кредиторські вимоги до боржника, ДПІ належить до суб»єктного кола осіб, визначених ч.1 ст.113 ГПК України, а тому така заява підлягає розгляду по суті в суді першої інстанції ( ухвала господарського суду від 16.03.2012року про прийняття заяви ДПІ з грошовими вимогами до розгляду залучено до справи).

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 17 ( в ред.. Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012року № 3) «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Отже, ДПІ не позбавлена права оскарження постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку, визначеному ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваної ухвали господарського суду від 26.04.2012року відсутні,висновки, викладені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали відповідають матеріалам справи, обставинам справи, вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі, м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012року у справі № 24/5005/1753/2012 - залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.06.2012року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М.Лисенко

Суддя І.О.Вечірко