Постанова

від 14.06.2012 по справі 53/164

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2012 № 53/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 18 від 31.01.2011р.

від відповідача-1: ОСОБА_3 - дов. б/н від 03.04.2012р.

від відповідача-2: ОСОБА_4 - дов. б/н від 14.06.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський

страховий альянс» в особі Київської дирекції

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 13.02.2012р.

у справі № 53/164 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський

Страховий Альянс» в особі Київської дирекції (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен

Марлен» (відповідач -1)

Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «Чартіс Україна» (відповідач -2)

про стягнення 124 147,92 грн.

В судовому засіданні 14.06.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі № 53/164 у позові відмовлено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелен Марлен» 2 812,80 грн. витрат на проведення експертизи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі № 53/164 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку позивача, викладені судом висновки щодо наявності у діях ОСОБА_6 вини та у зв"язку з цим відсутності вини відповідача -1, не відповідають обставинам справи, суд не взяв до уваги факт, встановлений відповідно до закону, а призначив експертизу з тих самих питань, прийняв до уваги один висновок експерта і не взяв другий, який повністю йому протирічить, обґрунтувавши це тим, що другим висновком не досліджувалася технічна документація, хоча вона не досліджувалася обома експертизами, суд необ"єктивно оцінив докази, які мають значення для вирішення спору по суті, не викликав для надання пояснень експертів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012р. прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 05.04.2012р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-1 посилався на доведеність відсутності вини відповідача -1, його протиправної поведінки, а отже і причинного зв"язку між протиправною поведінкою та збитками.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача -2, крім іншого, посилався на неподання позивачем жодного доказу, що спричинення шкоди відбулося з вини працівників відповідача -1 під час виконання ними своїх трудових обов"язків, а за матеріалами справи встановлена вина водія у вчиненні ДТП та спричиненні матеріальних збитків.

В судових засіданнях апеляційної інстанції за клопотанням представників позивача та відповідача -1 продовжувався строк розгляду справи та відкладався у відповідності до ст.77 ГПК України, останній раз на 14.06.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/3 від 13.06.2012р. змінено склад колегії суддів. У зв'язку із перебуванням судді Борисенко І.В. на лікарняному, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 53/164 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зубець Л.П., Остапенко О.М.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2012р. представник відповідача -1 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2012р. представник відповідача -2 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009р. між ЗАТ «Європейський страховий альянс», яке в подальшому змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (надалі - позивач, страховик) та ОСОБА_7 (надалі - страхувальник) було укладено Договір страхування № 26707 (а.с. 15, т. 1), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль «Мercedes-Benz GL 500», д.н. НОМЕР_3.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_6, 10.12.2009 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем В«Мercedes-Benz GL 500В« , д.н. НОМЕР_3 по вул. Заньковецькій, 4 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості, чим порушив п. 12.1 ПДР України, внаслідок чого допустив наїзд на паркувальний пристрій, в результаті чого задано матеріальну шкоду автомобілю.

11.12.2009р. ОСОБА_7 звернулася до позивача із повідомленням про подію із застрахованим транспортним засобом "Мercedes-Benz GL 500", д.н. НОМЕР_3.

15.12.2009р. позивачем було складено протокол огляду транспортного засобу "Мercedes-Benz GL 500", д.н. НОМЕР_3 , в якому позивач визначив характер пошкоджень зазначеного автомобіля.

Відповідно до рахунку-фактури № ЮА-3905 від 15.12.2009р., вартість відновлювального ремонту автомобіля В«Мercedes-Benz GL 500В« , д.н. НОМЕР_3 склала 124 147, 92 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2010р. у справі № 3-5/10 (а.с.16, т.1), ОСОБА_6 звільнено від адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрито.

При цьому суд посилався на те, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 9-5 від 27.01.2010р. в діях ОСОБА_6 не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням цієї пригоди.

Також в постанові зазначено, що у причинному зв'язку з виникненням ДТП стали дії третіх осіб, тобто обслуговуючого персоналу висувного засобу примусової зупинки транспорту (болард), який встановлений на вул. Заньковецької, 4 в. м. Києві, внаслідок чого й було пошкоджено автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування № № 26707 від 24.12.2009р., відповідно до рахунку-фактури № ЮА-3905 від 15.12.2009р. (а.с. 34-35, т. 1), страхового акту № 1318/09/03/ТР25/00/2 від 26.02.2010р. (а.с. 13, т. 1) та розрахунку суми страхового відшкодування від 18.02.2010р.(а.с. 14, т. 1), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 124 147,92 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 292 від 24.03.2010р., № 114 від 15.03.2010р., № 33 від 26.01.2010р., № 293 від 25.03.2010р. (а.с. 46-49, т. 1).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

15.07.2010р. за вих. №227-227 позивачем надіслано на адресу відповідача-1 претензію (а.с. 43-44, т. 1) про виплату страхового відшкодування в розмірі 124 147, 92 грн., яку останнім отримано 21.07.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45, т. 1) та залишено без задоволення.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача -1 на його користь у відповідності до ст.ст.993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України 124 147, 92 грн. страхового відшкодування, оскільки пошкодження автомобіля «Мерседес-Бенц», д.н. НОМЕР_3, сталося у зв"язку з несанкціонованим виїздом висувного засобу примусової зупинки транспорту, який належить відповідачу -1.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, 16.05.2011р до участі у справі в якості відповідача -2 було залучено Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «АІГ Україна», яке ухвалою суду від 04.07.2011р. замінено на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Чартіс Україна", оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача -1 перед третіми особами була застрахована на підставі Договору страхування №22320029-02 від 15.02.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін з наступних підстав.

На доказ того, що висувний засіб примусової зупинки транспорту (болард) на вул. Заньковецької, 4 в м. Києві встановлювався відповідачем -1, позивач надав суду належним чином завірений лист Відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності (Печерський район) Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в м. Києві від 02.02.2009 № 1/324 (а.с. 36, т. 1) та лист ВДАІ з обслуговування адміністративної території Печерського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 22.01.2009 № 54-1238-9 про погодження та надання дозвілу відповідачу -1 на встановлення шлагбауму за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, 15/4 (а.с. 37, т. 1) .

Також дозвіл на встановлення шлагбауму за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької,15/4 було надано відповідачу -1 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується листом від 26.02.2009 № 0623/1/09 (а.с.39, т.1).

З Договору № КИ-12-03-09 від 12.03.2009р., укладеного між відповідачем -1 та ТОВ «ПСТ Автоматик» вбачається про поставку та монтаж автоматичного висувного стовпу та стаціонарних стовпів згідно Специфікації №1 (а.с.40, т.1).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права і обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання, а саме із зобов'язання, спричиненого заподіянням шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди (цивільне правопорушення).

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є :

а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Розмір заподіяної шкоди, завданої власнику автомобіля «Мercedes-Benz GL 500», д.н. НОМЕР_3, підтверджується рахунком-фактурою № ЮА-3905 від 15.12.2009р., страховим актом № 1318/09/03ТР25/00/2 від 26.02.2010р. та розрахунком суми страхового відшкодування, на підставі яких позивачем виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 124 147,92 грн.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України, доведено розмір шкоди, заподіяної власнику зазначеного автомобіля.

Вина є умовою деліктної відповідальності юридичної особи. У зобов'язаннях із заподіяння шкоди вина юридичної особи виявляється у винних діях чи бездіяльності її працівників, вчинених під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов"язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов"язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов"язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода, завдана автомобілю «Мercedes-Benz GL 500», д.н. НОМЕР_3, заподіяна працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків, безпосередній причинний зв"язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, а на відповідача -1 покладено обов"язок доказування того, що в діях його працівника відсутня вина у заподіянні шкоди.

В обгрунтування заподіяння шкоди з вини працівника відповідача -1, позивач посилається на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2010р. у справі №3-55/10, в мотивувальній частині якого зазначено судом про те, що суд, виключаючи вину водія ОСОБА_6, прийшов до висновку, що у причинному зв"язку з виникненням ДТП стали дії третіх осіб, тобто обслуговуючого персоналу даного засобу примусової зупинки транспорту (боларду), що встановлено по вул. Заньковецької, 4 в м. Києві, внаслідок чого й було пошкоджено автомобіль В«Мercedes-Benz GL 500, д.н. НОМЕР_3.

Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Як вбачається з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З висновку експерта №9-5 від 27.01.2010р., що міститься в матеріалах справи (а.с.49-57, т.2) вбачається, що на питання суду "чи були з технічної точки зору дії третіх осіб у причинному зв"язку з виникненням ДТП", експерт відповів, що "оцінка дій третіх осіб (обслуговуючий персонал засобу примусової зупинки транспорту) не потребує спеціальних автотехнічних знань, тому може бути здійснена органами слідства та суду самостійно".

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеною постановою суду в резолютивній частині не встановлено вину саме працівника ТОВ «Хелен Марлен», у заподіянні шкоди автомобілю «Мercedes-Benz GL 500», д.н. НОМЕР_3, а висловлене лише власне припущення суду, що у причинному зв"язку з виникненням ДТП стали дії третіх осіб, тобто обслуговуючого персоналу даного засобу примусової зупинки транспорту (боларду), викладені без будь - якої аргументації .

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння шкоди працівником відповідача - 1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків, безпосередній причинний зв"язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, а з наявних у справі матеріалів неможливо навіть встановити та ідентифікувати особу, яка знаходилась біля боларду в момент настання страхового випадку, чи є вона працівником ТОВ «Хелен Марлен» (відповідач -1), чи виконувала дана особа на момент настання страхового випадку свої трудові (службові) обов"язки, і які саме , чи обумовлені вони трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією.

А письмові пояснення ОСОБА_8 (а.с.168, т.2), на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містять підтверджень того, що саме з вини дій працівника відповідача -1 при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків заподіяно шкоду автомобілю «Мercedes-Benz GL 500», д.н. НОМЕР_3.

До того ж, місцевий господарський суд вірно зазначив, що знак "В'їзд заборонено" було встановлено на ділянці вул. Заньковецької відповідно до припису № 013 від 18.07.2005р. Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м.Києві, який було додано до супровідного листа КП «Київвдорсервіс» № 12/169 від 26.01.2011р. (копії в матеріалах справи).

З висновку судової автотехнічної експертизи №7191/11-52 від 23.01.2012р., проведеної у даній справі, вбачається, що в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля В«Мercedes-Benz GL 500В« , д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.1.5, 12.1 Правил дорожнього руху (ПДР) та у відповідності з вимогами дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено" розділу 33. Дорожні знаки ПДР; водій автомобіля Мерседес ОСОБА_6, з технічної точки зору, не мав право проїзду в арку в пасажу з боку вул. Заньковецької, 4 (на місці знаходження шлагбауму), враховуючи наявність дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено"; з технічної точки зору в діях водія автомобіля Мерседес ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п.п. 1.5 та 12.1 ПДР та вимог дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено" розділу 33 Дорожні знаки ПДР.

Висновок експерта № 9-5 від 27.01.2010р. Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який був покладений в основу постанови Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2010р. у справі № 3-55/10, місцевим господарським судом вірно не був прийнятий до уваги, оскільки при дослідженні вказаного висновку судом встановлено, що при проведенні вказаної експертизи не досліджувалась технічна документація, що описує принцип роботи боларда.

Так, в офіційному листі № 1 від 10.05.2011р. виробник шлагбауму в Україні - ТОВ «ПСТ Автоматик» (постачальник по Договору № КИ-12-03-09 від 12.03.2009р. про поставку та встановлення автоматичного висувного стовпу та стаціонарних стовпів відповідачу 1 та офіційний виробник шлагбауму) повідомив, що в панелі керування шлагбаумом є функція прив'язки до світлофора, який є складовою комплектуючою частиною шлагбауму (зелене світло світлофора, загорається тільки після повного опускання стовпчика, що є сигналом для водія про можливість безперешкодного проїзду); швидкість підняття та опускання стовпа складає 80 мм/сек; даний стовп обладнаний індукційною петлею, яка спрацьовує на опускання стовпа під час його підйому, якщо на неї наїжджає автомобіль, незалежно від команди пульту дистанційного керування.

Листом № 2 від 10.05.2011 ТОВ «ПСТ Автоматик» повідомило, що по візуальному огляду шлагбаума (автоматичного висувного стовпу DK 500) та його пошкоджень, що виникли внаслідок наїзду на нього автомобіля 10.12.2009р., з урахуванням характеристик шлагбауму він був пошкоджений при зіткненні з автомобілем, коли знаходився у верхній точці його закриття, тобто був повністю піднятий та горіло червоне світло світлофора.

При дослідженні всіх наданих сторонами у справі доказів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність вини відповідача -1 в пошкодженні автомобіля В«Мercedes-Benz GL 500В« , д.н. НОМЕР_3, натомість висновком судової автотехнічної експертизи №7191/11-52 від 23.01.2012р., встановлено, що пошкодження вказаного автомобіля пов'язано саме з порушенням водієм ОСОБА_6 ПДР України.

Підстав для виклику в судове засідання експертів, що проводили експертизу № 9-5 від 27.01.2010р. та судову автотехнічну експертизу №7191/11-52 від 23.01.2012р., немає, оскільки висновки експертиз містять відповіді на всі поставлені перед експертом питання, а технічна документація на болард зазначеними експертами не досліджувалась.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки належними та допустимими доказами позивачем не доведено заподіяння шкоди автомобілю В«Мercedes-Benz GL 500В« , д.н. НОМЕР_3, саме працівником відповідача - 1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків, протиправність поведінки працівника відповідача -1, безпосередній причинний зв"язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, а тому позовні вимоги до відповідача -1 задоволенню не підлягають.

Що стосується заявлених вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Чартіс Україна" в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 124 147,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Свої вимоги до відповідача -2 позивач обґрунтовує тим, що відповідальність відповідача -1 була застрахована відповідачем -2.

Дійсно, 12.02.2009р. між ТОВ «Хелен Марлен», ТОВ «Монте Наполеоне», ТОВ Торнабуоні та ЗАТ СК «АІГ Україна» (правонаступником є ПАТ «СК «Чартіс Україна») укладено Договір страхування № 22320029-02, предметом страхування якого є майнові інтереси страхувальника (в тому числі відповідача -1), пов'язані з відшкодуванням страховиком (відповідач -2) третім особам збитків, що настали у зв'язку з цього цивільною відповідальністю перед третіми особами (включаючи орендодавців у відношенні шкоди життю та/або здоров'ю), як більш детально зазначено у статті 3 - предмети страхування умов страхування, проте з урахуванням усіх положень, виключень, особливих умов та обмежень зазначених у цьому договорі (розділ 9 Договору № 22320029-02).

Відповідно до статті 3 умов страхування Договору № 22320029-02, предметами страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані із компенсацією збитків чи відшкодування шкоди третім особам спричинених їм діями (бездіяльністю) з боку страхувальника, на основі пред'явлених законних претензій з боку третіх осіб про захист своїх прав або інтересів, що охороняються законом, які заявляються у відповідності та на основі норм діючого законодавства України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача-1 законних та охоронюваних інтересів позивача, у зв"язку з чим у відповідача -2 у відповідності до положень Договору №22320029-02 не виникло обов"язку відшкодовувати позивачу в порядку регресу 124 147, 92 грн. виплаченого ним страхового відшкодування.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 124 147,92 грн. є безпідставними, необґрунтованими, а відтак в задоволені позову слід відмовити повністю.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі № 53/164, прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції, з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.

Як вбачається з акту здачі-приймання висновку судового експерта від 23.01.2012р., вартість експертизи становить 2812,80 грн., яка була сплачена відповідачем -1.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, місцевий господарський суд керувався ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, з позивача на користь відповідача -1 підлягають стягненню витрати відповідача-1, пов"язані з проведенням експертизи, в розмірі 2 812,80 грн., оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі № 53/164 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 53/164 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Зубець Л.П.