Постанова

від 13.06.2012 по справі 55/476

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 55/476

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

за участю представників:

від ПП «ТІІС»: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області: представник не з'явився,

від Черкасько-Лозівської сільської ради: представник не з'явився,

від Харківської обласної ради: представник не з'явився,

від Дергачівської районної державної адміністрації: представник не з'явився,

від Управління Дежкомзему у Дергачівському районі Харківській області: представник не з'явився,

від Управління Казначейства у Дергачівському районі Харківській області: представник не з'явився,

від Дергачівської районної ради: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІІС»

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2012р.

по справі №55/476 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного підприємства «ТІІС»

до 1.Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, 2.Черкасько-Лозівської сільської ради, 3.Харківської обласної ради, 4.Дергачівської районної державної адміністрації, 5.Дергачівської районної ради, 6.Управління Дежкомзему у Дергачівському районі Харківській області,

третя особа - Управління Казначейства у Дергачівському районі Харківській області

про стягнення 195 499,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ТІІС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного бюджету України, розпорядником коштів якого є Головне управління державного казначейства України у Харківські області, сплачену ним орендну плату у розмірі 93 868, 46 грн. у якості застосування правового наслідку визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.09.2007р., укладеного між Дергачівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "ТІІС", а також просить стягнути з Державного бюджету України, розпорядником коштів якого є Головне управління державного казначейства України у Харківські області суму 101631, 00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва.

17.11.2011р. Приватне підприємство «ТІІС» подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд:

1. У якості застосування правового наслідку надійності договору оренди земельної ділянки стягнути на користь позивача 93 868, 46 грн. з бюджетного рахунку Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками державної власності.

2. Стягнути на користь позивача 60 978,00 грн. з бюджетного рахунку Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень Черкасько-Лозівській сільській раді у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

3. Стягнути на користь позивача 15 245,00 грн. з бюджетного рахунку Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень Дергачівській районній раді у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

4. Стягнути на користь позивача 25 408,00 грн. з бюджетного рахунку Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень Харківській обласній раді у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 17.11.2011р. направив матеріали справи №55/476 за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.02.2012р. у справі №55/476 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне встановлення обставин господарським судом, що мають значення для справи та невірне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Харківською обласною радою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

06.06.2012р. від представника Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області надійшло клопотання, в якому просить розглядати дану справу без участі представника останнього.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, Черкасько-Лозівська сільська рада, Харківська обласна рада, Дергачівська районна державна адміністрація, Управління Дежкомзему у Дергачівському районі Харківській області, Управління Казначейства у Дергачівському районі Харківській області та Дергачівська районна рада наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності заначених вище представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника ПП «ТІІС», судова колегія встановила наступне.

ПП «ТІІС» звернулося з позовом до суду про стягнення з бюджетного рахунку Державного бюджету України, розпорядником коштів якого є Головне управління Казначейства у Харківській області, сплаченої ПП "ТІІС" орендної плати у розмірі 93868,46 грн. у якості застосування правового наслідку визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на таке:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2011р. у справі № 67/184-10 за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" до Приватного підприємства "ТІІС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дергачівська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди недійсним, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р., визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, що укладений 28.09.07р. Дергачівською районною державною адміністрацією з Приватним підприємством "ТІІС", відносно земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, скасовано його державну реєстрацію за № 040769300091 від 29.10.07 року в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по Земельних ресурсах".

28.09.2007р. Дергачівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Приватним підприємством "ТІІС", як орендарем, був укладений договір оренди землі, який прошов державну реєстрацію 29.10.07р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04076930009, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 14.08.2007 р. № 515 "Про надання в оренду земельної ділянки Приватному підприємству "ТІІС" на території Дергачівського району" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів, яка знаходиться на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, за межами населеного пункту, загальною площею 2,6388 га строком на 25 років.

Земельна ділянка загальною площею 2,6388 га, яка надавалася в оренду Приватному підприємству "ТІІС", перебуває у постійному користуванні ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" відповідно до державного акту на право користування землею Б № 054004, який було видано на підставі розпорядження Ради Міністрів України від 06.08.1955 року №901 Р.С., знаходиться в санітарно-захисній зоні прискорювача електронів ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" та відповідно до ст.114 Земельного кодексу України, не може використовуватись для вказаних цілей. Вилучення вказаної земельної ділянки із користування ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" в установленому порядку не проводилось, будь-яких погоджень щодо надання в оренду спірної земельної ділянки з боку ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" не було, що є порушенням ст.ст. 149, 151 Земельного кодексу України.

Вказано, що при наданні в оренду відповідачу земельної ділянки площею 2.6388 га, для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Дергачівською районною державною адміністрацією, порушено приписи ст. 114 Земельного кодексу України.

На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що договір оренди земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району, який пройшов державну реєстрацію 29.10.07р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04076930009, не відповідає вимогам закону й визнали його недійсним.

ПП «ТІІС» зазначає, що у процесі розробки землевпорядної та іншої документації в цілях укладення вищевказаного договору оренди на виконання вимог Земельного кодексу України йому було нараховано до сплати 101631,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва, що підтверджується розрахунковою відомістю. При чому, згідно вимог законодавства, такі втрати були сплачені на відповідні бюджетні рахунки: Черкасько-Лозівської сільської ради 60% - 60978,00 грн. (квитанція №РL13390 від 19 листопада 2007р.), банк отримувача - ГУДКУ у Харківській області; Дергачівської районної ради 15% - 15245,00 грн. (квитанція №РL13388 від 19 листопада 2007р.), банк отримувача - ГУДКУ у Харківській області; Харківської обласної ради 25% - 25408,00 грн. (квитанція №РL13392 від 19 листопада 2007р.), банк отримувача - ГУДКУ у Харківській області.

На виконання умов укладеного договору оренди земельної ділянки площею 2.6388 га., визнаного недійсним, ПП «ТІІС» сплатило у якості орендної плати 4296,68 грн. (квитанція №РL11895 від 14.11.2007р.), 6654,02 грн. (квитанція №104 від 26.12.2007р.), 466,50 грн. (платіжне доручення №1 від 29.02.2008р.), 8547,00 грн. (квитанція №5822/з147 від 19.05.2008р.), 11042,46 грн. (квитанція №091кп12 від 08.08.2008 р.), 9990,00 грн. (квитанція №6 від 18.02.2009 р.), 10363,52 грн. (квитанція №5821/з103 від 07.05.09р.), 10176,74 грн. (квитанція №5822/з20 від 11.09.09р.), 2694,30 грн. (квитанція №5821/з27 від 18.02.10р.), 2694,30 грн. (квитанція №5821/з48 від 18.03.10р.), 2694,30 грн. (квитанція №5821/з105 від 19.04.10 р.), 2694,30 грн. (квитанція №5823/з111 від 17.05.10 р.), 2694,30 грн. (квитанція № 5823/з16 від 22.06.10р.), 2694,30грн. (квитанція № 5823/з121 від 20.07.10р.), 2694,30 грн. (квитанція №5823/з13 від 20.08.10р.), 2694,30 грн. (квитанція № 5823/з56 від 21.09.10р.), 2694,30 грн. (квитанція № 5824/з10 від 25.10.10р.), 2694,24 грн. (квитанція № 5823/з31 від 20.12.10р.), 5388,60 грн. (квитанція № 5824/з10 від 23.11.10р.), разом - 93868,46 грн.

Вказані суми зараховані до Державного бюджету України, банк отримувача -ГУДКУ у Харківській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

У зв'язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,6388 га, що укладений 28.09.07р. Дергачівською районною державною адміністрацією з ПП «ТІІС», останній звернувся до суду з вимогами про стягнення на його користь 60 978, 00 грн. з бюджетного рахунку, відкритого у Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень Черкасько-Лозівській сільській раді у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва; стягнення на користь ПП «ТІІС» 15 245, 00 грн. з бюджетного рахунку, відкритого у Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень Дергачівській районній раді у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та стягнення на користь ПП «ТІІС» 25 408, 00 грн. з бюджетного рахунку, відкритого у Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області за рахунок надходжень Харківській обласній раді у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва сплачену ПП "ТІІС" орендну плату у загальному розмірі 93868,46 грн. у якості застосування правового наслідку визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відповідачі проти позовних вимог заперечували посилаючись на те, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Крім того, відповідно до квитанції № RL 13392 від 19.11.2007р., за якою позивач проводив відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва розрахунковий рахунок №31517901700001 на який позивач перерахував 25% втрат с/г і л/г виробництва ніколи не належав обласній раді. Окрім того, отримувачем коштів було Управління держказначейства у Харківській області, Код отримувача: 24134432, Код бюджетної класифікації (КБК) 21110000.

За даними Головного управління держказначейства у Харківській області № 10-23/3-406 від 14.01.2011 та № 24-20/11 від 17.01.2007 року вищезазначений р/р на який проводилось ПП «ТІІС» відшкодування втрат не рахується за Харківською обласною радою.

Також, згідно довідки обласної ради № 01-27/1943 від 07.11.2011р. станом на теперішній час Код ЄДРПОУ обласної ради 24283333, а код бюджетної класифікації (КБК) 21110000 також не обліковується за обласною радою.

За кодом бюджетної класифікації 21110000 - це надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва і є неподатковими надходженнями до Доходів обласного бюджету.

Відповідно до п.23 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).

Згідно із п.1 ст.18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" при визначенні повноважень у галузі бюджету і фінансів вказано, що місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання, звітує перед відповідною радою про його виконання.

Відповідно до п. 11 ст.2 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету та є сукупністю грошових коштів, які розподілені через бюджетну систему України та ідентифікуються на рахунках Державного казначейства. Розподіляються кошти через доходну частину бюджету (ст.9 Кодексу), а перерозподіляються через видаткову частину (ст.10 Кодексу). Бюджетні кошти використовуються тільки на потреби, визначені бюджетним призначенням й бюджетними асигнуваннями. Поточний контроль використання бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюють територіальні органи Держказначейства, в межах функцій визначених ст. 43 Бюджетного Кодексу України.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Держказначейства здійснюють таке обслуговування бюджетів, як за доходами, видатками, кредитуванням та фінансуванням дефіциту бюджету, встановлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах Держказначейства, здійснюють розподіл платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів, формують розрахункові документи і проводять повернення помилково та/або надмірно зарахованих до місцевих бюджетів платежів та ін.

Згідно із ст. 209 Земельного кодексу України, чинної на час виникнення спірних правовідносин - втрати с/г та л/г виробництва підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у розмірах: - 25% обласним радам.

За чинною на цей час ст. 209 Земельного кодексу України втрати с/г та л/г виробництва зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України - пп.4 п. 2 ст.69 Бюджетного Кодексу України - до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів.

Крім того, згідно зазначеної статті, кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат с/г та л/г виробництва використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

У відповідності до ст. ст. 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, вносять зміни до них, затверджують звіти про їх виконання здійснюють розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій між районними бюджетами, а складання та виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетного Кодексу України.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

В своїх позовних вимогах ПП «ТІІС» просить стягнути з бюджетного рахунку Державного бюджету України сплачену орендну плату у якості застосування правового наслідку визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та кошти втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

В силу ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 5 статті 11 Господарського кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено судом першої інстанції рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2011р. у справі № 67/184-10 за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Національного наукового Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" до Приватного підприємства "ТІІС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дергачівська районна державна адміністрація про визнання договору оренди недійсним, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р., визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, що укладений 28.09.07 р. Дергачівською районною державною адміністрацією з Приватним підприємством "ТІІС", відносно земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, скасовано його державну реєстрацію за № 040769300091 від 29.10.07 року в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по Земельних ресурсах".

Питання відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва врегульовано главою 36 Земельного кодексу України.

Так, ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України визначено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279, а саме: під втратами сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва слід розуміти виведення відповідних земель із сільськогосподарського та лісогосподарського обороту у зв'язку зі зміною їхнього цільового призначення, а також обмеження можливості ефективного господарювання на землі у зв'язку зі встановленням різного роду обмежень та погіршенням її якості через діяльність фізичних та юридичних осіб.

Норми Земельного кодексу України відображають принцип пріоритетності використання земель для потреб сільського та лісового господарства, закріплений у ст. 23 Земельного Кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству, власнику (користувачу) негативних наслідків соціально - економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення до інших категорій земель, внаслідок втрати ними функції головного засобу виробництва у сільськогосподарському і лісовому господарстві, вибуття з господарського обігу.

Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Як встановлено судом першої інстанції з моменту державної реєстрації договору оренди землі від 28.07.2007 ПП «ТІІС» було надано в користування земельну ділянку у здійсненні підприємницької діяльності не пов'язаної з сільськогосподарським та лісогосподарським використанням. Лише відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва надало можливість ПП «ТІІС» використовувати надану в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням зазначеним в договорі оренди землі.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затверджену Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011. основними завданнями Казначейства України, зокрема, є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (п.3); Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, здійснює у межах повноважень контроль за веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності (п.4).

ПП «ТІІС» посилається на те, що втрати сільськогосподарського виробництва є безпідставно одержаними платежами (за підставами, які згодом відпали) - ст.1212 Цивільного кодексу України тими суб'єктами, на рахунки яких кошти були зараховані, а саме: 1.Черкасько-Лозівської сільської ради; 2.Дергачівської районної ради; 3.Харківської обласної ради, й зараховані до місцевого та державного бюджетів, рахунками яких відповідно розпоряджаються: 1.Управління Казначейства у Дергачівському районі та 2.Головне управління Казначейства у Харківській області.

Зазначене підтверджується, зокрема й листом Управління Державної казначейської служби у Дергачівському районі Харківської області, відповідно до якого встановлено, що ПП «ТІІС» було сплачено кошти на рахунок 33215848700215 по коду бюджетної класифікації 21110000 "Надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва", одержувач Місцевий бюджет Черкасько-Лозівської с/р, код 241343ё4, МФО 851011, Банк ГУДКУ в Харківській області.

Кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва підлягають розподілу між бюджетами, а саме: 60% - належить місцевому бюджету Черкасько-Лозівської с/р., 15 % - належить районному бюджету Дергачівського району, 25% - належить обласному бюджету Харківської області.

Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спеціальним Законом, який містить норми щодо недійсності договорів оренди та наслідків такої недійсності є Закон України "Про оренду землі".

Так, статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Листом Вищого господарського суду від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", визначено, що визнаючи спірний договір недійсним, суди мають враховувати положення Цивільного кодексу щодо моменту, з якого угода вважається недійсною, а саме: угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо із змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Зазначене зумовлено тим, що за угодами про оренду землі неможливе застосування реституції, таким чином вимога ПП «ТІІС» щодо повернення сплаченої суми орендної плати та відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені ПП «ТІІС» в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІІС» на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2012 року у справі №55/476 залишити без змін.

3. Матеріали справи №55/476 направити до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.