Постанова

від 18.06.2012 по справі 8/265

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 8/265

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №11/1253 від 19.12.2011

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №116/04/12 від 14.04.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.08.2011 (суддя Катрич В.С.)

у справі №8/265

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна"

до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 25500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" (надалі - ПрАТ „СК „Провідна", позивач) про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" (надалі - ВАТ „Страхове товариство „Гарантія", відповідач) страхового відшкодування у розмірі 25500,00 грн. у порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2011 у справі №8/265 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2011 у справі №8/265 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суд першої інстанції винесене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладений у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів у підтвердження заподіяння збитків, внаслідок керування забезпеченим транспортним засобом особою, яка експлуатує його на законних підставах. Крім того, відповідач зазначає, що жоден із водіїв - учасників ДТП не звертались до нього із письмовою заявою-повідомленням про ДТП, що відбулась 03.09.2009. Скаржник також вважає, що обов'язок сплати страхового відшкодування особі, яка має право на відшкодування у ВАТ „СТ „Гарантія" виникає лише після прийняття рішення про виплату, яке приймається протягом місяця з моменту подання документів, передбачених ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" . Крім того, апелянт зазначає, що згідно полісу №ВС/0283852 передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн., тому у будь-якому випадку ліміт відповідальності ВАТ „СТ „Гарантія" складає 24990,00 грн.

Позивач погоджується із доводами відповідача, що суму страхового відшкодування має бути зменшено на розмір франшизи та просить змінити рішення місцевого господарського суду та стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 24990,00 грн. як відшкодування шкоди в порядку регресу.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.12.2008 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено договір добровільного комплексного автострахування №06/0042446/0602/08, за умовами якого був застрахований транспортний засіб „Мазда 6", державний номер НОМЕР_1.

03.09.2009 у м. Житомирі сталася ДТП за участю застрахованного транспортного засобу „Мазда 6", державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу „ВАЗ 21114", державний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_5. Вказане підтверджується довідкою Відділення ДАІ №2356 від 18.09.2009.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22.10.2009 встановлено, що ДТП трапилась внаслідок порушення ОСОБА_5 пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху та вчинення ним правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як встановлено судом першої інстанції, збиток розраховано згідно до умов договору страхування та висновку експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля №150 від 17.09.2009, здійсненого ПП „ДІОНА", склав 172537,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 61313,16 грн., що підтверджується платіжною відомістю №90-1 від 29.10.2009.

Цивільно-правова відповідальність відносно автомобіля „ВАЗ 21114", державний номер НОМЕР_2, на дату ДТП була застрахована у Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс №ВС/0283852. Ліміт відповідальності страховика за завдану шкоду майну третіх осіб згідно полісу становить 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн. Вказаний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладено за першим типом.

Зазначене підтверджується поясненнями представників позивача та відповідача, а також іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно положень пункту 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Із приписів ст. 1191 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, до нього відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5 автомобіля „ВАЗ 21114", державний номер НОМЕР_2.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2011 позивач направив відповідачу претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу, однак дана претензія була залишена відповідачем без виконання.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що обов'язок сплати страхового відшкодування особі, яка має право на відшкодування у ВАТ „СТ „Гарантія" виникає лише після прийняття рішення про виплату, яке приймається протягом місяця з моменту подання документів, передбачених ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки на момент порушення провадження у справі та на момент прийняття рішення у справі, з урахуванням поштового обігу, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди у порядку регресу вже настав, однак, у добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було.

При цьому колегія суддів зазначає про помилковість посилання апелянта на ст.ст.35,37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній до 18.09.2011) до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача).

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 06.12.2011 у справі №16/335.

Твердження відповідача стосовно того, що жоден із водіїв - учасників ДТП не звертались до нього із письмовою заявою-повідомленням про ДТП, що відбулась 03.09.2009, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.

Вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум коштів у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України у справі № 23/106 від 30.01.2012.

Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності того факту, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом „ВАЗ 21114", державний номер НОМЕР_2, на законних підставах, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у випадку керування ОСОБА_5 транспортним засобом без законних на те підстав на нього було б складено протокол за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів. Проте жодних доказів з цього приводу відповідачем не надано.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.07.2011 у справі №37/7.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що оскільки полісом №ВС/0283852 передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн., то у будь-якому випадку ліміт відповідальності ВАТ „СТ „Гарантія" складає 24990,00 грн.

Так, відповідно до статті 12.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/0283852) передбачено, що франшиза становить 510,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВС/0283852.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2011 у справі №8/265 підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 510,00 грн., із прийняття у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача про те, що відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія" було перейменоване у Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія", що підтверджується витягом зі статуту ПрАТ „Страхове товариство Гарантія", у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" на Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія".

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити процесуальне правонаступництво Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" на Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія".

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2011 у справі №8/265 у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 510,00 грн. скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) 24 990 (Двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 249 (Двісті сорок дев'ять) грн. 90 коп. державного мита, 231 (Двісті тридцять одну) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) 16 (шістнадцять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №8/265 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.