Постанова

від 07.06.2012 по справі 23/232

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 23/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Шипка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

«Страхова компанія «Астарта»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.11.2011

у справі № 23/232 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«АХА Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства

«Страхова компанія «Астарта»

про стягнення 24 990,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна», правонаступником якого є позивач, у лютому 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення 24 990,00 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальних збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 23/232 позов задоволено повністю; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія Астарта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., 249,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № 394/05/01 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 762,53 грн., тому, відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач (на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/1102577, укладеного з власником транспортного засобу).

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія Астарта», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 05 від 10.01.2012, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 23/232 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що:

- оскільки відповідно до довідки ДАІ дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а позивачем не надано доказів встановлення ступеня вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому відсутні підстави для стягнення з ВАТ «СК «Астарта» суми відшкодування у розмірі 24 990,00 грн.;

- оскільки згідно довідки ДАІ дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4, то у ВАТ «СК «Астарта» відсутні підстави відшкодовувати збиток за його пошкоджений транспортний засіб;

- в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на адресу ВАТ «СК «Астарта» гр-н ОСОБА_4 не звертався, транспортний засіб для огляду аварійним комісаром ВАТ «СК «Астарта» не надавався та звіт про оцінку матеріального збитку транспортного засобу був зроблений без присутності представника ВАТ «СК «Астарта», а тому він вважає, що страховику ВАТ «СК «Астарта» було створено перешкоди у визначенні розміру збитку, що згідно ст.26 Закону України «Про страхування» є підставою для відмови в сплаті страхового відшкодування.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористались. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Від відповідача (апелянта) до суду надійшло клопотання за вих. № 105 від 14.05.2012 про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 24.08.2007 року на перехресті вулиць Київська-Толстого у місті Сімферополь відбулося зіткнення автомобіля марки «Renault», д.н. НОМЕР_4, власником якого є КРУ «Клінічна лікарня ім. М.О. Семашка» (під керуванням гр-на ОСОБА_5) із автомобілем марки «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_3, власником якого є гр-н ОСОБА_4 (під керуванням останнього).

Автомобіль марки «Chevrolet Aveo» (д.н. НОМЕР_3) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту № 079073/05АК від 29.01.2007 (копія договору - т. 1, а.с.18), укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «Український Страховий Альянс», правонаступником якого є позивач, (як страховиком) та гр. ОСОБА_4 (як страхувальником).

Автомобіль марки «Renault» (д.н. НОМЕР_4) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВВ/1102577 (копія полісу - т. 1, а.с.64), укладеним між ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (як страховиком) та КРУ «Клінічна лікарня ім.. М.О. Семашка», власником автомобіля марки «Renault», д.н. НОМЕР_4 (як страхувальником).

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Сімферополя № 3-20161/07 від 24.09.2007 водій автомобіля марки «Renault» (д.н. НОМЕР_4) ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

При цьому, з названої постанови районного суду по адміністративній справі (копія - т.1, а.с.52) вбачається, що ОСОБА_5 своєї вини у скоєнні даного правопорушення не визнав, однак, суд дійшов висновку, що вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно довідки 1-ого МО при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим (копія - т.1, а.с.24-25) внаслідок ДТП автомобілю марки «Chevrolet Aveo» (д.н. НОМЕР_3) були завдані технічні пошкодження.

У відповідності до звіту про оцінку матеріального збитку № 1246-08/07 від 12.09.2007, складеного ЗАТ «Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» (копія - т.1, а.с.а.с.26-31), вартість матеріального збитку автомобіля марки «Chevrolet Aveo» (д.н. НОМЕР_3) в результаті його пошкодження при ДТП складає 42 090,36 грн.

Згідно висновку спеціаліста № 623 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості ДТЗ після ДТП, складеного 26.10.2007 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 (т.1, а.с.41), ринкова вартість автомобіля марки «Chevrolet Aveo» (д.н. НОМЕР_3) на момент проведення дослідження (після ДТП) становить 19 064,32 грн.

При цьому, за результатами вказаного дослідження встановлено, що: автомобіль не на ходу; пошкоджений внаслідок ДТП; вартість відновлюваного ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, тобто, відновлення такого ТЗ економічно недоцільне.

Згідно страхового акту № 394/05/01 (т1, а.с.48) Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий альянс», правонаступником якого є позивач, було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 28 762,53 грн. (розрахунок страхового відшкодування - т.1, а.с.49).

Позивачем, на виконання умов договору страхування № 079073/05АК від 29.01.2007, згідно заяви страхувальника виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 28 762,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1596 від 20.02.2008 (копія - т.1, а.с.51).

Оскільки автомобіль марки «Renault» (д.н. НОМЕР_4) на момент ДТП був застрахований ВАТ «Страхова компанія «Астарта» у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (який оформлений полісом № ВВ/1102577), позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою (копія претензії від 19.03.2010 - т.1, а.с.53) про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 25 500,00 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки «Chevrolet Aveo» (д.н. НОМЕР_3), відповідно до лімітів відповідальності.

Вказана вимога була отримана відповідачем 29.03.2010, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія - а.с.57) та залишена ним без відповіді та задоволення.

Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з огляду на наступне.

Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування" та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

У відповідності до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведеної норми слідує, що вимоги щодо відшкодування шкоди до особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, можуть бути висунуті лише у випадку, коли страхова виплата (страхове відшкодування) не покриває повністю фактичного розміру завданої нею шкоди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції з наявних у справі доказів, між власником автомобіля марки «Renault» (д.н. НОМЕР_4) та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Астарта» було укладено договір (поліс) № ВВ/1102577 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля марки «Renault» (д.н. НОМЕР_4) строком дії з 06.04.2007 до 05.04.2008.

З полісу обов'язкового страхування № ВВ/1102577 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 25 500,00 грн.

Згідно п.п.21.1 п.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції, чинній на той момент) розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

З полісу обов'язкового страхування № ВВ/1102577 вбачається, що за цим полісом розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача на підставі наведених вище норм та ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1194 ЦК України виникло право вимоги у порядку регресу до відповідача, як до особи, відповідальної (в межах ліміту відповідальності за договором) за заподіяний збиток на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/1102577, укладеного з власником джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу).

19.03.2010 позивач направив на адресу відповідача вимогу (з додатками) про виплату страхового відшкодування, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. (25 500,00 грн. - 510,00 грн. франшизи) є підставними, обґрунтованим та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що позивач не набув права регресного позову до відповідача, оскільки ОСОБА_4 не повідомив його (як страховика) про настання зазначеної ДТП, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачений вичерпний перелік випадків, коли страховик у відповідності до цього закону відмовляє у відшкодуванні завданої шкоди.

Випадки, коли шкода не відшкодовується, передбачені статтею ст.32 названого закону, якою унормовано, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:

32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування»;

32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;

32.8. шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

32.9. шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Відповідачем не наведено суду жодного з вищевказаних випадків, коли страховиком у відповідності до договору про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів не відшкодовується шкода, завдана застрахованим транспортним засобом.

Інші доводи відповідача судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки нормативно та матеріалами справи не підтверджені.

Документи, що додані відповідачем до апеляційної скарги, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції. Однак, ані відзиву на позов, ні будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, відповідач суду першої інстанції не надав.

У відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України (якою встановлені межі перегляду справи в апеляційній інстанції) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В апеляційній скарзі відповідачем не наведено будь-якого обґрунтування неможливість подання суду першої інстанції (з причин, що не залежали від нього) копій тих документів, які додані ним до апеляційної скарги.

За таких обставин, з врахуванням положень ч.1 ст.101 ГПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави прийняти до уваги додаткові докази, що подані апелянтом.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 23/232.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 23/232 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» - без змін.

2. Матеріали справи № 23/232 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Шипко В.В.