Постанова

від 20.06.2012 по справі 5009/9/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5009/9/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолякова Б. М. суддівКоваленка В. М., Короткевича О. Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі№ 5009/9/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя пробанкрутство За участю представників учасників судового провадження: не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року (суддя Юлдашев О. О.) в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі №5009/9/12 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2012 року скасовано та припинено провадження у справі №5009/9/12.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ не погодились з рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права та просять суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року у справі №5009/9/12 залишити в силі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування питання про те, який орган або особа уповноважений виступати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя, де його адреса, а відтак і місцезнаходження боржника.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється єдиний державний реєстр (далі -ЄДР), який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та № записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" , який набув чинності з 01.07.2004 року, у ЄДР містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" , якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Вказаний Закон, також, визначає порядок внесення до ЄДР записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 вищевказаного закону).

Згідно з ч.8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" , до ЄДР внесено запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходження

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 28.02.2012 року облікова справа платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя знаходиться на обліку саме в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до реєстраційних даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва адреса боржника -м. Київ, вул. Глушкова, 1.

З пояснень податкового органу вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс", м. Запоріжжя вносили інформацію про переєстрацію юридичної адреси на м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 100.

Станом на 28.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс" знаходиться на обліку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в той час як згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 21.10.2011 року місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс" є м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 100.

З виписки також вбачається, що боржником було проведено зміни свого місцезнаходження, а попередня адреса боржника - м. Київ.

Таким чином судом першої інстанції не встановлено дати зміни реєстрації боржника, таким чином судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже судом першої інстанції розглядаючи справу не встановлено обставин та не надано належної правової оцінки обставинам щодо місцезнаходження боржника та наявності або відсутності підприємницької діяльності останнього на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Хоча дослідження цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів не виявлено та встановлено, що всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбаченого вимогами закону виконані, однак з цим висновком суд апеляційної інстанції не погодився виходячи з наступного

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відповідно ст. 3 1 ГПК при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Однак судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ліквідатором не надано доказів звернення до керівника боржника з метою можливості отримання документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Окрім того судом апеляційної інстанції правомірно встановлено недотримання ліквідатором покладених на нього обов'язків, оскільки попереднє місцезнаходження боржника було м. Київ, ним не перевірено наявність заборгованості боржника перед бюджетом по сплаті податків, зборів, страхових внесків та інших платежів за попередньою адресою боржника.

Отже, затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи та прийнято передчасне рішення про припинення провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки остання винесена за неповного з'ясування обставин справи, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України, та при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, господарський суд Запорізької області при порушенні провадження у справі про Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс" не перевірив дотримання кредитором вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлених до заяви про порушення провадження у справі, не дослідив наявність доказів відсутності боржника за його місцезнаходження, дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою.

Тому висновок місцевого суду про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" був передчасним.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою передбаченою ст. 52 Закону ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна", м. Київ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі №5009/9/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі №5009/9/12 залишити без змін.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді В. М. Коваленко

О. Є. Короткевич